1.4.2. Товар як об'єкт комерційної діяльності

Об'єктом комерційної діяльності є товар — продукт виробничо-еко­логічної діяльності або природне багатство, яке має вартість і обмі­нюється на ринку в грошовій формі. До товару належать як матеріальні речі, так і нематеріальні фізичні об'єкти, послуги, робочі технології, енер­гія, ідеї та ін.

У ринковому середовищі всі продукти праці визнаються потенційним товаром, і на них розповсюджуються товарно-грошові відносини. Номен­клатура товарів на внутрішньому ринку охоплює мільйони видів і різно­видів. При цьому вона з кожним роком розширюється, тому виникає не­обхідність класифікації величезної маси товарів та послуг.

За призначенням товари як об'єкт комерційної діяль­ності можна поділити на два класи: товари широкого вжитку І товари виробничого призначення.

Товари широкого вжитку служать для задоволення власних та сімейних потреб. Існують різні класифікації цього виду товарів — товарознавча, торговельна, статистична, митна, міжнародна. Кожна з них має свою конкретну мету. З позицій майбутньої професії комерсанта найбільший інтерес становить торговельна класифі­кація (рис. 1.4.1).

комерційної діяльності

-4» in

Рис. 1.4.1. Класифікація товарів широкого вжитку

56 Глава 1

У наведеній класифікації використані ознаки, що характеризують то­варознавчі, комерційні, маркетингові та митні аспекти товарів.

Товарна група — це укрупнений поділ номенклатури товарів залежно від їх призначення. До товарної групи, наприклад, відносять м'ясо і м'ясо­продукти, молоко і молокопродукти, кондитерські вироби, тканини, швейні вироби. На базі товарних груп у торговельній практиці формують груповий асортимент.

Товарну групу можна поділити на підгрупи, для яких характерно об'єд­нання видів товарів за такими ознаками, як призначення, склад, стать, вік та ін. Так, група "Тканини" поділяється на підгрупи: бавовняні, вов­няні, шовкові, лляні.

Товарна підгрупа служить основою для створення видового асортимен­ту в торгівлі. Поглиблений поділ підгруп, тобто видів товарів за стилем, фасоном, моделлю, кольором дає змогу виділити різновиди, а в торгівлі — внутрішньовидовий асортимент. Практична цінність такої класифікації полягає не тільки у перетворенні виробничого асортименту на торговель­ний, айв можливості ефективної товарної спеціалізації роздрібної ме­режі.

Товари простого асортименту налічують 5—6 різновидів (сіль, цукор, сірники), а товари складного асортименту — сотні, а інколи тисячі вну­трішньовидових найменувань (одяг, електротовари, кондвироби).

Товари повсякденного попиту (мило, зубна паста, молоко, хліб), періо­дичного попиту (одяг, культтовари, будматеріали) і особливого попиту (автомобілі, меблі, електронні системи) відрізняються частотою попиту.

Складність асортименту і частота попиту широко використовуються у класифікації товарів для формування асортиментної політики, терито­ріального розміщення асортименту в малих, глибинних поселеннях, се­лах, райцентрах, містах.

Класифікація товарів залежно від задоволення потреб — фізичних, матеріальних, соціальних, духовних — потрібна для аналізу і оцінки соці­альної ролі торгівлі, її впливу на формування і задоволення власних по­треб.

Фізичні потреби обмежені їжею, звичайним одягом, теплом. Матеріальні потреби виникають у процесі життєдіяльності людини і охоплюють усі матеріальні блага. Група духовних потреб спрямована на забезпечення духовного відтворювання за допомогою аудіо-, відеозаписів, книг, преси, культурних цінностей.

Товари виробничого призначення становлять другий значний клас об'єктів комерційної діяльності. Вони мають такі особливості:

— використовуються у сфері виробничого споживання;

Науково-теоретичні основи комерційної діяльності

57

— переносять свою вартість повністю або частково на готовий продукт у процесі виробництва;

— відрізняються надзвичайно широкою і складною номенклатурою. Товари виробничого призначення можна розділити на п'ять груп

(рис. 1.4.2).

Рис. 1.4.2. Класифікація продукції виробничого призначення

JL4.3. Послуги і вимоги до них

Послуга — це товар, який реально виявляється у формі діяльності, и, тобто не в матеріально-речовій формі. Як і будь-який товар, [уга має вартість, і на неї розповсюджуються товарно-грошові відносн­ій. Водночас послуга суттєво відрізняється від матеріального товару свої-I ми особливостями: невідчутністю, невіддільністю, непостійністю, недовго-

| ВІЧНІСТЮ.

Невідчутність означає, що до отримання конкретної послуги її не мож-f на побачити, скуштувати, понюхати, почути.

Невіддільність послуги слід розуміти так: створення (надання) і спо-[ живання послуг органічно поєднані й відокремити їх неможливо.

Непостійність стосується, переважно, якості послуги, яка змінюється [ залежно від того, яка фірма чи особа, якому контрагенту, клієнту та в якій і формі надає цю послугу.

Недовговічність виявляється в тому, що послуга — "товар, що швидко псується". Тому вона вимагає періодичного оновлення. Крім того, послугу не можна зберігати для подальшого використання.

58 Глав,, і

Ця специфіка надає послугам унікальності щодо переліку, змісту, якості, а також форми і способу їх надання. Надзвичайно широкий діапа­зон видів послуг, який утворився на сучасному ринку, можна поділити на чотири блоки. Кожний блок об'єднує близькі за видом і характером послу­ги. Крім того, багато видів послуг вимагає особливого поділу, оскільки вони не вписуються у зазначені блоки (рис. 1.4.3).

Рис. 1.4.3. Блокова систематизація послуг

Перший блок охоплює побутові послуги. До них належать ті види робіт і діяльності в нематеріальній формі, які пов'язані з задоволенням особи­стих або сімейних потреб. У цьому блоці переважають ремонтні роботи: одягу, взуття, меблів, радіо-, телеапаратури, побутових машин і приладів, транспортних засобів. Крім того, до цього блоку можна віднести банно-пральні, перукарські й фотопослуги. Вимоги до побутових послуг регла­ментуються стандартами, спеціальними правилами, а також договором.

Другий блок — соціально-культурні послуги. Вони спрямовані на задо­волення потреб, пов'язаних із соціальним становищем людини, його соці­альною діяльністю, а також забезпеченням соціальних прав і гарантій. Перелік соціально-культурних потреб надзвичайно великий і складається з таких груп послуг:

Науково-теоретичні основи комерційної діяльності 59

• виховання та освіта людини на різних етапах її життя;

• охорона здоров'я, оздоровлення, рекреація; >м

• фізична культура, спорт; *ft

• ритуальні послуги;

• культура, відпочинок, розваги;

• туризм.

За своєю суттю ці послуги є культурно-духовними, тому оцінити їх зміст, якість важко; це можна зробити на основі спеціальних критеріїв. Що­правда, деякі послуги (освіта, відпочинок) регламентовані стандартами. Значна частина соціально-культурних послуг експортується.

Третій блок містить обмежене коло послуг, головним чином, пов'яза­них із забезпеченням умов життя. Основні з них: газо-, тепло-, водо-, енергопостачання, ремонт житла, прибирання територій. Слід зазначити, що на внутрішньому ринку житлово-комунальні послуги переважають. У структура всіх платних послуг їх частка становить 45—50 %.

Четвертий блок об'єднує послуги інженерно-технічного характеру, до яких можна віднести транспортні, будівельні, ремонтні, комунікаційні послуги. Крім того, до цього блоку належить інжиніринг — послуга, по­в'язана із проектуванням, будівництвом та оснащенням технічних об'єктів і систем. Інжиніринг може бути консультативним, технологічним або за­гальним. Послуги цього блоку надаються населенню, за винятком інжині­рингу, який характерний для міжнародної торгівлі.

Значний інтерес становлять інші види послуг, які об'єднані як особливі послуги. Ця група є порівняно новою для вітчизняної економіки.

Правові послуги (нотаріальні, адвокатські, арбітражні, консультативні) мають зазвичай соціальний характер. Проте вони спрямовані на правовий захист не лише фізичних осіб, але і юридичних, тому винесені в окрему групу. Консалтингові послуги надаються у вигляді усних або письмових кон­сультацій за широким колом питань економічного, фінансового, зовніш­ньоекономічного, маркетингового характеру.

Торговельно-посередницькі послуги характеризуються змістовністю і різноманітністю, їх можна поділити на: агентські, консигнаційні, біржові, аукціонні, брокерські, дистриб'юторські, франчайзингові та ін. Водночас послуги біржові, наприклад, поділяються на організаційні, комерційні, фінансові, спеціальні. Торговельно-посередницькі послуги не обмежені внутрішнім ринком. Вони широко використовуються в організації міжна­родного торговельного обміну.

Банківсько-фінансові послуги характерні для фондового ринку і пов'я­зані з купівлею-продажем валюти, акцій, облігацій, інших видів цінних паперів.

60 Глаї:,: ,

І нформаційні послуги отримали в останні роки швидкий і широко­масштабний розвиток. Вони виявляються у вигляді надання відомостей, даних, показників, обробки інформації, передачі інформації, забезпечен­ня електронного бізнесу тощо. Комп'ютерні технології, мережа Інтернет сприяють експансії інформаційних послуг і вільному їх руху, що суттєво відрізняє їх від усіх інших видів послуг.