1. Поняття і класифікація інвестицій
У сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні інвестиції відіграють значну роль як на макро-, так і на мікрорівні, і виконують ряд найважливіших функцій, без яких неможливий нормальний розвиток економіки будь-якої держави.
В Україні теоретичне пізнання категорії інвестиції знайшло своє відображення в Законі України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-12 від 18.09.1991 р., відповідно до якого інвестиції – це всі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької або інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
рухоме та нерухоме майно (будови, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;
майнові права інтелектуальної власності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих («ноу-хау»);
права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
інші цінності.
Дане визначення по-перше, враховує динамізм інвестицій, тобто розкриває взаємозв’язок, процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, витрати, і по-друге, розкриває широку класифікацію інвестицій.
Згідно Податкового кодексу України інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
З даним визначенням важко погодитися, оскільки трактування інвестиції зводиться до трактування господарської операції. По-перше, інвестиції – це не обмін, активів на кошти або майно, а навпаки вкладення коштів у фінансові, матеріальні та нематеріальні активи; по-друге, інвестиція не господарська операція, а капітал, кошти, яків вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності; і по-третє, у визначенні не має мети, заради чого здійснюється інвестування. Адже інвестиційна діяльність відрізняється від фінансової та господарської лише тим, що інвестор не просто придбає активи, а вибирає лише ті, які в майбутньому обов’язково принесуть йому доходи.
Проаналізувавши теоретичні погляди сутності інвестицій, згідно вітчизняного законодавства, можна зробити висновок, що наведені визначення у різних нормативно-правових актах є не узгодженими між собою, носять суперечливий характер. Визначення згідно ЗУ „Про інвестиційну діяльність” більш точно відображає економічну сутність цього складного та змістовного поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.
Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.
Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу – інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу.
Здійснювані підприємствами інвестиції характеризуються багатьма видами. В економічній теорії і господарській практиці, пов’язаній з інвестиційними процесами підприємств, застосовується більше ста термінів, що характеризують різні види інвестицій. У зв’язку з цим, в цілях забезпечення ефективного і цілеспрямованого управління інвестиціями підприємства необхідно в першу чергу систематизувати їх термінологію.
Класифікація видів інвестицій підприємства у розрізі різних класифікаційних ознак представлена на рис. 7.1.
Рис. 7.1. Класифікація інвестицій підприємства за основними ознаками
За об’єктами вкладення капіталу розрізняють інвестиції:
Реальні – це вкладення капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних (будинки, споруди, обладнання, передавальні пристрої) та нематеріальних (технічна, технологічна, науково-практична документація, патенти, ліцензії, ноу-хау) активів підприємства. Такі реальні інвестиції називаються виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають капітальними вкладеннями.
Фінансові інвестиції – це вкладання наявного капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, в основному у цінні папери. В умовах ринкової економіки найбільш поширеним видом фінансових інвестиції є купівля акцій з метою одержання доходу у вигляді дивідендів, хоча також використовується інвестування у спеціальні цільові банківські вклади, депозити, та ін.
За характером участі у процесі інвестування інвестиції бувають:
Прямі інвестиції – це пряма участь інвестора у виборі об’єктів інвестування та вкладенні капіталу в них. Звичайно, прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.
Непрямі інвестиції – передбачають участь в інвестиційному процесі, різного роду фінансових установ (банків, фондів), як посередників. Оскільки не всі інвестори мають необхідну капітальних вкладеньаліфікацію для ефективного відбору об’єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші, на їх погляд, об’єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами – інвесторами.
За ступенем залежності від доходів інвестиції поділяють на:
Похідні інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання і заощадження.
Автономні інвестиції характеризують вкладення капіталу, ініційоване дією факторів, не пов’язаних з формуванням і розподілом чистого доходу (прибутку), наприклад, технологічним прогресом, природоохоронними заходами тощо.
За відтворювальною спрямованістю інвестиції поділяють:
Валові інвестиції – це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальних цінностей.
Реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, який інвестується в просте відтворення основних коштів і нематеріальних активів, що амортизуються. У кількісному вираженні реноваційні інвестиції прирівнюються звичайно до суми амортизаційних відрахувань у певному періоді;
Чисті інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних коштів і нематеріальних активів. У кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань за всіма видами капітальних активів, що амортизуються підприємством у певному періоді.
За відношенням до підприємства-інвестора інвестиції розрізняють:
Внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора;
Зовнішні інвестиції являють собою вкладення капіталу в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти інвестування, що емітуються іншими суб’єктами господарювання.
За сумісністю здійснення інвестиції бувають:
Незалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об’єкти інвестування (інвестиційні проекти, фінансові інструменти), які можуть бути реалізовані як автономні (що не залежать від інших об’єктів інвестування і не виключають їх) у загальній інвестиційній програмі (інвестиційному портфелі) підприємства.
Взаємозалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об’єкти інвестування, черговість чи реалізація наступної експлуатації яких залежить від інших об’єктів інвестування і може здійснюватися лише в комплексі з ними.
Взаємовиключаючі інвестиції носять, як правило, аналоговий характер за цілями їхнього здійснення, характером технології, номенклатурою продукції й іншими основними параметрами і потребують альтернативного вибору.
За періодом здійснення інвестиції поділяють:
Короткострокові інвестиції – це вкладення наявного капіталу на період до одного року. Основу короткострокових інвестицій підприємства становлять його короткострокові вкладення у депозитні вклади, державні та корпоративні облігації, із строком погашення до 1 року та інші фінансові активи.
Довгострокові інвестиції – це вкладення капіталу на період більше одного року. Основною формою довгострокових інвестицій підприємства є його вкладення у основне виробництво, інноваційну діяльність, цінні папери строком погашення більше 1 року та інше.
За рівнем доходності інвестиції розрізняють:
Високодоходні інвестиції характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за якими істотно перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.
Середньодоходні інвестиції – очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за інноваційними проектами і фінансовими інструментами інвестування цієї групи приблизно відповідає середній нормі інвестиційного прибутку, що склалася на інвестиційному ринку.
Низькодоходні інвестиції – за цією групою об’єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звичайно значно нижчий від середньої норми цього прибутку;
Недоходні інвестиції – це група об'єктів інвестування, вибір і здійснення яких інвестор не пов’язує з одержанням інвестиційного прибутку. Мета таких інвестиції, як правило, – одержати соціальний, екологічний та інший вид позаекономічного ефекту.
За регіональними джерелами залучення капіталу інвестиції поділяють:
Вітчизняні інвестиції характеризують вкладення національного капіталу (підприємств, державних органів) у різноманітні об’єкти інвестування резидентами даної країни;
Іноземні інвестиції характеризують вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об’єкти (інструменти) інвестування даної країни.
За характером використання капіталу інвестиції бувають:
Первинні інвестиції характеризують використання сформованого для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так і позикових фінансових ресурсів.
Реінвестиції являють собою повторне використання капіталу в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше обраних інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів інвестування.
Дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства), їх можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства.
За регіональною направленістю капіталу, що інвестується:
Внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу як резидентів, так і нерезидентів на території даної країни.
Міжнародні інвестиції характеризують вкладення капіталу резидентів даної країни за межами її внутрішнього ринку.
За рівнем інвестиційного ризику:
Низькоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середнього;
Середньоризикові інвестиції – рівень ризику по об’єктах інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому;
Високоризикові інвестиції – рівень ризику по об’єктах інвестування цієї групи звичайно істотно перевищує середньоринковий. Особливе місце в цій групі займають так звані спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу в найбільш ризикові проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.
За рівнем ліквідності інвестиції поділяють:
Високоліквідні інвестиції – до них відносяться такі об’єкти (інструменти) інвестування підприємства, які швидко можуть бути конвертовані в грошову форму (як правило, у термін до одного місяця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості. Основним видом високоліквідних інвестицій підприємства є короткострокові фінансові вкладення.
Середньоліквідні інвестиції – характеризують групу об’єктів (інструментів) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в термін від одного до шести місяців.
Низьколіквідні інвестиції – належать об’єкти (інструменти) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості після значного періоду (від півроку і більше). Основним видом низьколіквідних інвестицій є незавершені інвестиційні проекти, реалізовані інвестиційні проекти із застарілою технологією, акції окремих маловідомих підприємств, що не котируються на фондовому ринку.
За формами власності капіталу, що інвестується:
Приватні інвестиції характеризують вкладення капіталу фізичних осіб та юридичних осіб приватної форми власності.
Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.
Змішані інвестиції припускають вкладення як частки приватного, так і державного капіталу в об’єкти інвестування підприємства.
Наведений перелік класифікаційних ознак не вичерпує всього різноманіття видів інвестицій підприємства.