3. Оцінка ефективності інвестицій

Ефективність інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних вкладень служить порівнювання вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу, як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів інвестицій.

У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, пов’язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їхньої віддачі на тому чи іншому підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних вкладень проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих проектів інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв’язані. Визначення найбільш доцільного проекту базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Застосовують два взаємозв’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій перший (прямий) – коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат Ер; другий – період окупності капітальних вкладень ( ). Ер обчислюють за співвідношеннями:

для окремих проектів або форм відтворення основних засобів діючих підприємств (див. ф.7.1.):

(7.1)

де Пп, Сз – приріст прибутку, зниження собівартості відповідно; капітальних вкладень – капітальні витрати.

для підприємств (окремих цехів і виробничих об’єктів), що будуються (див. ф. 7.2.):

(7.2)

де Пзс – загальна сума прибутку; Впк – кошторисна вартість проекту.

Приріст прибутку визначається, як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах – як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови, коли:

(7.3)

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z:

(7.4)

де Сі – поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

Е_н – нормативний коефіцієнт,

Кі – капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найкращим з економічного погляду. Однак треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та техніки безпеки.

Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування) множенням їх на коефіцієнт приведення капітальних вкладень, який обчислюється за формулою 7.5.

(7.5)

де h_n – норматив приведення різночасних витрат (ставка дисконту);

t – період приведення (t-й рік).

Розраховані за формулою (7.5) коефіцієнти а мають такі значення для відповідних років: першого – 1,0; другого – 0,926; третього – 0,857; четвертого – 0,793; п'ятого – 0,734; шостого – 0,680; сьомого – 0,630; восьмого – 0,583; дев'ятого – 0,540; десятого – 0,5.

Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату – якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обґрунтування найкращих варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні вкладення на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності.

За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники – умовне вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства.

Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови діючих підприємств треба проводити з обов'язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння відповідних виробничих об'єктів. У процесі порівнювання показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також втрати від “заморожування” інвестицій.

Економічну ефективність капітальних вкладень природоохоронних об’єктів визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних вкладень на створення (розвиток) таких об’єктів. За проектування таких об’єктів вибір найліпшого технічного рішення з кількох можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвестиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалізації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. У такому випадку економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (найчастіше, першого року інвестування).

Найпоширенішим методом оцінюванням ефективності інвестицій за допомогою визначення грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно привести до теперішньої її вартості.

До показників, які використовуються для визначення ефективності інвестиції, належать сума чистого приведеного доходу, індекс доходності, період окупності та внутрішня норма доходності.

Чистий приведений дохід – це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестиції, що визначається за формулою:

ЧПД=ГПТ–ІК

(7.6)

де ГП_Т – сума грошового потоку (чистий прибуток плюс амортизаційні відрахування) приведена до теперішньої вартості, за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

ІК – сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Приведення грошового потоку до його теперішньої вартості здійснюють методом дисконтування, використовуючи складні відсотки. Теперішню вартість грошового потоку (ГП_Т) за наведеною методикою можна розрахувати за формулою:

(7.7)

де ГП_м – майбутня вартість грошового потоку;

і – відсоткова ставка, виражена десятковим дробом (наприклад, 15% – 0,15);

n – кількість періодів (місяців, кварталів, років) з початку інвестиційного циклу.

Грошовий потік охоплює чистий прибуток та амортизацію за весь період експлуатації. Якщо цей період визначити важко, то для розрахунків беруть період 5 років.

Дисконтна ставка – це відсоткова ставка, застосування якої у процесі дисконтування дасть змогу привести майбутню вартість грошового потоку до теперішньої. Це дуже важливий і складний показник. Визначають його з урахуванням таких факторів:

• середньої реальної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банки;

• темпу інфляції, що передбачається на період.

Реальну ставку відсотка з урахуванням цього фактора визначають так:

ір = і –Т,

(7.8)

де і – номінальна ставка відсотка; Т – темп інфляції.

Чим вищий темп інфляції, то вищою має бути ставка відсотка, яка б могла компенсувати інвестору втрачений дохід у вигляді: премії від інфляції, премії за ризик, премії за низьку ліквідність.

Чистий приведений дохід можна також розрахувати за формулою:

(7.9)

де ІК – сума інвестиційних коштів спрямованих на реалізацію проекту, які протягом n років будуть генерувати річні грошові потоки (надходження) в розмірі ГП₁, ГП₂, ГП₃,…ГП_n, r – коефіцієнт дисконтування (ставка дисконту).

Чистий приведений дохід не може бути від’ємним, бо в цьому разі зроблені інвестиції не принесуть доходу і будуть збитковими, тобто ЧПД>0, то проект слід прийняти до реалізації, ЧПД<0 – проект слід відхилити, оскільки він є збитковим, ЧПД=0 – проект забезпечить отримання тільки чистого нормального прибутку

Індекс доходності – є продовження попереднього показника (чистого приведеного доходу). Однак на відміну від показника ЧПД, показник І_{Д –} це відносний величина, що характеризує ефективність інвестицій. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеної до теперішньої вартості, до суми інвестиційних коштів:

(7.10)

де ГП_Т – чистий приведений дохід,

ІК – сума інвестиційних коштів спрямованих на реалізацій проекту.

Індекс доходності не може бути менший за одиницю (такий проект є неефективним, і його слід відхилити. Тобто, якщо І_Д=1, то це означає, що дохідність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо І_Д>1, то проект прибутковий, і, навпаки, І_Д<1 – проект збитковий.

Чистий приведений дохід та індекс дохідності перебувають у прямій залежності. Зі збільшенням абсолютної суми чистого приведеного доходу підвищується й індекс доходності, тому на практиці можна розрахувати лише один із зазначених показників. Однак порівнюючи кілька альтернативних інвестиційних проектів, доцільно розрахувати обидва показники з метою глибшого вивчення наявних проектів і вибору найкращого.

Період окупності – найпоширенішим з показників оцінювання ефективності інвестицій. Він показує за який період вкладені кошти повернуть до інвестора та розраховується за формулою:

(7.11)

де ІК – сума інвестиційних коштів спрямованих на реалізацій проекту.

ГП_с – середня сума грошового потоку в теперішній вартості в конкретному періоді (у разі короткострокових інвестицій цей період може тривати один місяць, а в разі довгострокових один рік).

На практиці використовують також дещо модифіковані способи визначення періоду окупності. За допомогою яких можна розрахувати період окупності згідно із сумами грошового потоку кожного періоду (ф.12 без дисконтування майбутньої вартості, ф.13 – з урахуванням дисконтних ставок і приведення грошового потоку до теперішньої вартості.

(7.12)

або

(7.13)

де – ГП_j – обсяг грошового потоку в j-му періоді;

ГП_n – обсяг грошового потоку в n-му періоді, коли його наростаюча сума досягне розмірів вкладених в інвестиції;

r – дисконтна ставка для приведення грошового потоку до теперішньої вартості; n – порядковий номер періоду (року, кварталу, місяця), в якому сума дисконтованого грошового потоку, включаючи грошові потоки за всі попередні роки, уперше перевищить розмір інвестицій.

Внутрішня норма дохідності (ВНД) – це рівень дохідності конкретного інвестиційного проекту (у відсотках) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму дохідності можна охарактеризувати як дисконтну ставку (ВНД=r), за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнює нулю (ЧПД = ƒ (r) = 0).

Внутрішню норму дохідності як показник використовують здебільшого для порівняння оцінювання ефективності інвестицій. Порівнюючи два і більше проекти, можна вибрати варіант, який забезпечує найвищий рівень доходності.