- •Антисептичні та дезінфекційні засоби
- •Місцево етиловий спирт застосовують у таких концентраціях:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Антибіотики та синтетичні антибактеріальні препарати
- •Правила раціональної хіміотерапії:
- •Характерні властивості антибіотиків:
- •Способи розведення антибіотиків:
- •Класифікація антибіотиків за хімічною будовою
- •Класифікація пеніцилінів
- •Для пеніцилінів характерне:
- •Пеніциліни застосовують при:
- •Класифікація антибіотиків за спектром протимікробної дії
- •Особливості роботи з пеніцилінами:
- •У разі застосування цефалоспоринів можливі:
- •Макроліди застосовують при:
- •Особливості роботи з макролідами:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Особливості роботи з тетрациклінами:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Класифікація сульфаніламідних препаратів
- •Сульфаніламідні препарати застосовують при:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Особливості роботи із сульфаніламідними препаратами:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Особливості роботи з похідними нітрофурану:
- •Побічні явища:
- •Хіміотерапевтичні засоби різних груп
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Речовини, що діють переважно в ділянці аферентних нервів
- •Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів
- •Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:
- •Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.
- •Місцевоанестезувальні
- •Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів
- •Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори
- •Антихолінестеразні засоби:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи з м-холіноміметиками:
- •Небажані ефекти м-холіноблокаторів:
- •Особливості роботи з м-холіноблокаторами:
- •Допомога при отруєнні:
- •Небажані ефекти гангліоблокаторів:
- •Особливості роботи з гангліоблокаторами:
- •За механізмом дії їх поділяють на дві групи:
- •Засоби, що впливають на адренергічну іннервацію
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи з адреноміметичними засобами:
- •Класифікація адреноблокаторів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи з адреноблокаторами:
- •До засобів пресинаптичної дії належать:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Засоби, що впливають на центральну нервову систему
- •Класифікація препаратів для наркозу
- •Засоби для інгаляційного наркозу:
- •Засоби для неінгаляційного наркозу:
- •Загальна характеристика засобів для інгаляційного наркозу:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Загальна характеристика засобів для неінгаляційного наркозу:
- •Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи із засобами для наркозу:
- •Заходи запобігання ускладненням унаслідок застосування засобів для наркозу:
- •Під час лікування гострого отруєння спиртом етиловим слід:
- •Класифікація снодійних препаратів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища снодійних:
- •Класифікація анальгетиків
- •Наркотичні анальгетики (опіоїди): .
- •Фармакологічні ефекти:
- •Побічні явища та заходи їх усунення:
- •Класифікація нейролептиків
- •Похідні фенотіазину:
- •Саліцилати
- •Похідні піразолону
- •Похідні пара-амінофенолу
- •Побічні явища ненаркотичних анальгетиків:
- •Психотропні препарати. Засоби, що впливають на функцію органів дихання
- •Класифікація психотропних препаратів
- •Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •Застосовують нейролептики:
- •Фармакологічна дія аміназину:
- •Класифікація транквілізаторів
- •Похідні бензодіазепіну:
- •Седативні (заспокійливі) препарати
- •Класифікація седативних препаратів
- •Класифікація антидепресантів
- •Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •Психостимулятори
- •Класифікація адаптогенів
- •Фармакологічна дія кофеїну:
- •Загальна дія камфори:
- •Місцева дія камфори:
- •Класифікація стимуляторів дихання
- •Стимулятори дихання рефлекторної дії.
- •Класифікація протикашльових засобів
- •Класифікація відхаркувальних засобів
- •Бронхолітики Класифікація бронхолітиків
- •Адренергічні засоби:
- •При набряку легенів застосовують наступні групи препаратів:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіотонічні й протиаритмічні
- •Кардіотонічні препарати
- •Класифікація серцевих глікозидів за походженням
- •Препарати строфанту (ЗігорЬапіЬиз):
- •Фармакологічна дія серцевих глікозидів:
- •Препарати наперстянки
- •Препарати конвалії
- •ІІрепарати строфанту
- •Препарати горицвіту
- •Основні симптоми передозування:
- •Лікування передозування серцевих глікозидів включає:
- •Класифікація препаратів, що знімають тахіаритмії
- •Мембраностабілізувальні препарати:
- •Класифікація препаратів, що знімають брадіаритмії
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Анти а нгінальні засоби. Засоби, які застосовують для лікування інфаркту міокарда. Антигіпертензивні (гіпотензивні) препарати
- •Класифікація антиангінальних препаратів
- •Засоби, що зменшують потребу міокарда в кисні та поліпшують його кровопостачання.
- •Препарати нітратів
- •Фармакологічні ефекти нітрогліцерину:
- •Коронаролітики
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів
- •Нейротропні антигіпертензивні засоби центральної дії:
- •Інгібітори ангіОтензинперетворювального (ангіотензинкон- вертувального) ферменту (апф, акф):
- •Шгасифікація антигіпертензивних препаратів (згідно з національними програмами профілактики гіпертензії і лікування хворих та рекомендаціями вооз)
- •Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •Препарати додаткової групи:
- •Класифікація діуретинів
- •Тіазидні та тіазидоподібні діуретики:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Засоби, які застосовують при порушенні функції органів травлення
- •Засоби, що впливають на апетит, поділяють на:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Засоби, які застосовують при гінерсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
- •Засоби, що впливають на моторику шлунка.
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •Жовчогінні препарати -
- •Засоби, що впливають на мої
- •Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •Засоби, що впливають на скоротливу активність / тонус міометрія. Препарати, що впливають на систему кров!
- •Засоби, що впливають на скоротливу активність і тонус міометрія (табл. 26).
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл-
- •Препарати заліза
- •І Класифікація коагулянтів (гемостатиків)
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •Антикоагулянти.
- •Пре пара ти гормонів та їх синтетичних аналогів
- •Препарати аденогіпофіза
- •Препарати нейрогіпофіза
- •Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засоби):
- •Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •Класифікація інсулінів
- •Інсуліни людські.
- •Інсуліни тваринного походження.
- •Класифікація пероральних гіпоглікемічних засобів
- •І Класифікація глюкокортикостероїдів (гкс)
- •Гкс пероральні та ін’єкційні.
- •Фармакологічна дія гкс:
- •Класифікація гестагенів
- •Натуральний прогестерон.
- •Синтетичні прогестагени.
- •Класифікація протизаплідних препаратів
- •Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •Пролонговані гестагенвмісні.
- •Препарати чоловічих статевих гормонів (андрогени)
- •Кислоти й основи. Солі лужних / лужноземельних металів. Глюкоза. Протиалергійні / протизапальні
- •Допомога при отруєнні кислотами:
- •Допомога при отруєнні основами:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Розрізняють 3 стадії в розвитку алергіііних реакцій:
- •Особливості роботи з препаратами:
- •Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:
- •Механізм протизапальної дії гкс:
- •Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів (нпзп):
- •Класифікація нпзп
- •Похідні індолу — індометацин (метиндол), суліндак.
- •Основні принципи лікування гострих медикаментозних отруєнь
- •Програма невідкладної допомоги при огпрУєннях включає наступні заходи:
- •Призупинення подальшого надходження отрути в організм.
- •Розрізняють 3 види анпшдотів:
- •Патогенетична (симптоматична) терапія:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Ентеральні шляхи
при надходженні в кров препарати можуть справляти тера- тогенну дію.
72
Назва препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Ізоніазид (Іхопіагісіит) |
Порошок; таблетки по 0,1; 0,2 і 0,3 г; 10% розчини в ампулах по 5 мл |
Внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день або 0,6 г 1 раз на день; внутрішньовен но крапельно — 0,01-0,015 г/кг |
Рифампіцин ( Щатрісіпит) |
Капсули по 0,05 і 0,15 г; ампули по 0,15 г (розчиняють перед застосуванням) |
Внутрішньо по 0,45 г зранку до іди |
Етамбутол (ЕіИатЬШоїит) |
Таблетки по 0,1; 0,2 і 0,4 г |
Внутрішньо по 0,025 г/кг за 1—2 приймання |
Натрію пара- аміносаліцилат (Иаігіі рагаатіпозаіісуіаз) |
Порошок; таблетки по 0,5 г; таблетки, розчинні в кишках, по 0,5 г; гранули (2 г препарату в 6 г гранул); флакони по 250 і 500 мл 3 % розчину |
Внутрішньо по 3—4 г після іди з молоком або лужною водою за 3 приймання; 3% розчин внутрішньовенно крапельно |
73
Назва препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Бійохінол (ВііосИіпоІит) |
Флакони по 100 мл |
Внутрішньом’язово 2 мл (1 раз на 2—3 дні) |
Бісмоверол (Візтоуегоіит) |
Флакони по 100 мл |
Внутрішньом’язово 1,5 мл (2 рази на тиждень) |
Таблиця
7. Противірусні
засоби препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Мідантан (Місіапіапит) |
Таблетки, вкриті оболонкою, по 0,1 г |
Внутрішньо по 0,1 г 2 рази на день |
Ремантадин (КетапіаЛітт) |
Таблетки по 0,05 г |
Внутрішньо по 0,05—0,1 г 3 рази на день (перші 5 діб захворювання) |
Оксолін ( Охоїіпит) |
Порошок; 0,25; 0,5; 1; 2% та 3% мазь |
У порожнину кон’юнктиви по 1—2 краплі 0,1—0,2% розчину або 0,25% мазь; для змащування слизової оболонки носа — 0,25—0,5% мазь; зовнішньо 1—3% мазь |
Таблиця
8. Протимікозні
засоби препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Амфотерицин В (Атркоіегісіпит В) |
Порошок у флаконах по 50 000 ОД для внутріш н ьовенного введення (додається флакон із розчинником) і для інгаляції (без розчинника); мазь у тубах по 15 і 30 г, яка містить в 1 г 30 000 ОД |
Внутрішньовенно крапельно 250 ОД/кг (через день); зовнішньо — мазь, що містить в 1 г 30 000 ОД; інгаляційно — 5—10 мл розчину, який містить в 1 мл 5000 ОД |
74
Назва препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Гризеофульвін ( Сгіаео/иІУІпит) |
Таблетки по 0,125 г |
Внутрішньо по 0,125 г під час їди з олією (добова ДО за дорослих з масою тЬіа до 50 кг — 5 таблеток, а при більшій масі тіла — ДО 8 таблеток) |
Нітрофунгін (МіІго/ип£Іпит) |
Флакони по 25 мл |
Для зовнішнього застосування |
Ністатин (ЩзШіпит) |
Таблетки, покриті оболонкою, по 250 000 і 500 000 ОД; супозиторії ректальні і піхвові по 250 000 і 500 000 ОД; мазь у тубах по 15 і 30 г, що містить в 1 г 100 000 ОД |
Внутрішньо, ректально та інтравагінально — 250 000-500 000 ОД; зовнішньо — мазь, що містить в 1 г 100 000 ОД |
Леворин (Іеуогіпит) |
Таблетки по 500 000 ОД; защічні таблетки по 500 000 ОД; таблетки піхвові по 250 000 ОД; порошок для приготування зависі, яку застосовують зовнішньо; мазь у тубах по 30 і 50 г, що містить в 1 г 500 000 ОД |
Внутрішньо і за щоку 500 000 ОД; зовнішньо — мазь, що містить в 1 г 500 000 ОД; інтравагінально — 250 000 —• 500 000 ОД; для полоскання — 0,2% завись |
Клотримазол ( Сіоігітагоіит) |
1 % крем у тубах по 20 г; 1% розчин у флаконах по 15 мл; таблетки інтравагінальні по 0,1 г |
Змащувати уражені ділянки шкіри двічі на день. Таблетки — у піхву на ніч |
Назва препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Метронідазол (МеІгопМаго- Іит) |
Таблетки по 0,25 і 0,5 г; супозиторії піхвові по 0,5 г |
Внутрішньо по 0,25—0,5 г через 6—8 год (таблетки ковтають, не розжовують); у піх- ву — супозиторії або піхвові таблетки по 0,5 г |
Трихомонацид (ТгісИотопа- сШит) |
Таблетки і супозиторії піхвові по 0,05 г |
Внутрішньо по 0,3 г після їди через 6—8 год; у піхву — супозиторії по 0,05 г |
Тинідазол (фазижин) (ТапШагоІе (Гащуп)) |
Таблетки по 0,15 і 0,5 г |
Внутрішньо за 1 раз 2 г або по 0,5 г через 15 хв протягом 1 год (4 приймання), або по 0,15 г 2 рази на день (7 діб) |
Таблиця
10. Протигельмінтні
засоби |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Мебендазол (МеЬепсіагоІит) |
Таблетки по 0,1 г |
Внутрішньо дорослим по 0,1 г один раз (при ентеробіозі); по 0,1 г двічі на день протягом 3 діб (при інших гельмінтозах) |
Піперазину адипінат (Рірегагіпі асііріпах) |
Таблетки по 0,2 і 0,5 г |
Дорослим по 1,5 — 2 г двічі на день протягом 2 діб (при аскаридозі); 5 діб поспіль з перервою 7 діб (при ентеробіозі) |
Нафтамон ( МарИіИаттопит) |
Таблетки, покриті оболонкою (таблетки на- фтамона «К») по 0,5 г; таблетки, розчинні в кишках, по 0,5 г |
Дорослим і дітям віком понад 10 років призначають внутрішньо 5 г препарату протягом 3-5 діб |
76
Назва препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Фенасал (РИепазаІит) |
Таблетки по 0,25 г |
Внутрішньо 2 г (таблетки ретельно розжовують або подрібнюють у теплій воді), через 2 год випивають склянку холодного чаю |
Левам і зол (декарис) (іе\атівоІит ( Оесат)) |
Таблетки по 0,05 г (50 мг) і 0,15 г (150 мг) |
Призначають на ніч дорослим по 0,15 г (150 мг); дітям — по 2,5 мг/кг |
Класифікація
речовин, що діють в ділянці аферентних
нервів (табл. 11). 6.2. Місцевоанестезувальні
засоби. Загальна характеристика.
Види місцевої анестезії.
Порівняльна
характеристика препаратів. Застосування
при різних видах анестезії. 6.4. В’яжучі
засоби. 6.5. Обволікальні засоби. 6.6.
Адсорбівні засоби. 6.7. Подразливі
засоби.
Аферентними,
або чутливими, називають нервові
волокна, які проводять збудження від
органів і тканин до ЦНС.Речовини, що діють переважно в ділянці аферентних нервів
Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів
Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
Місцевоанестезувальні засоби: новокаїн (прокаїн), анестезин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гідрохлорид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).
Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:
В’яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у малих концентраціях); органічного походження (танін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки).
Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, відвар кореня алтеї.
Адсорбівні: вугілля активоване.
Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.
—
це засоби, які зумовлюють місцеву
втрату чутливості — анестезію (від
грец. аеікезіз
—
відчуття, біль, ап
—
заперечення). Під їх впливом тимчасово
на місці застосування втрачається
больова, температурна та тактильна
чутливість. Механізм їх дії ще до кінця
не з’ясовано. Вважається, що вони діють
на мембрани нервових волокон, блокують
натрієві канали і, таким чином, блокують
проведення імпульсів.Місцевоанестезувальні
Місцевоанестезувальні засоби повинні мати такі властивості:
високу вибіркову дію;
короткий латентний період;
високу ефективність при різних видах місцевої анестезії;
певну тривалість дії;
бажано, щоб вони звужували судини (така дія зменшує всмокгування анестетика і його токсичні ефекти).
Використовують місцевоанестезувальні засоби для різних видів анестезії:
поверхнева, або термінальна анестезія (анестетик наносять на поверхню слизової оболонки, рани, виразки);
інфільтраційна (розчином анестезувальної речовини послідовно «проймають» шкіру і більш глибокі тканини. Для цього використовують 400-800 мл 0,25-0,5% розчину новокаїну або лідокаїну);
провідникова (анестетик вводять по ходу нерва використовують 1—2% розчини новокаїну або лідокаїну;
спинномозкова (0,7—0,8 мл розчину анестетика вводять у простір над твердою оболоною спинного мозку. Використовують 5% розчин новокаїну або лідокаїну.
Першим анестезувальним засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн — алкалоїд рослини ЕгуїНгохуЬоп соса. Препарат має високу анестезувальну активність, але застосування його заборонено через високу токсичність та здатність зумовлювати медикаментозну залежність.
Дикаїн за активністю майже в 10 разів перевершує кокаїн, але в 2—5 разів токсичніший. Використовують в офтальмологічній практиці і у ЛОР-практиці. Дітям до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна перевищувати. У літературі описано випадки, пов’язані з передозуванням, неправильним застосуванням дикаїну.
Анестезин погано розчиняється у воді (легко в спирті, оліях), тому призначають для зовнішнього застосування у вигляді приси-
79
пок,
паст, мазей, а також внутрішньо (при
болю в шлунку) та вводять у пряму
кишку у вигляді супозиторіїв.
Новокаїн
(прокаїну
гідрохлорид) має широкий спектр
терапевтичної дії та відносно
незначну токсичність. Застосовують
для провідникової, інфільтраційної та
спинномозкової анестезії. Розчин
новокаїну призначають внутрішньо (при
гіпертонічній хворобі, пізніх
токсикозах вагітних, виразковій хворобі
шлунка та дванадцятипалої кишки) та
ректально (при спазмах у кишках). Розчин
новокаїну використовують для розчинення
бензилпеніциліну натрієвої та калієвої
солі з метою подовження тривалості
дії.
Побічні
явища:
алергійні
реакції (дерматит, набряк Квінке і
навіть анафілактичний шок).
Лідокаїн
(ксикаїн,
ксилокаїн) діє швидше, сильніше і
триваліше, ніж новокаїн. У малих
концентраціях (0,5%) за токсичністю не
відрізняється від новокаїну, але з
підвищенням концентрації (1 і 2%)
токсичність підвищується. Застосовують
при всіх видах місцевої анестезії.
Резорбтивну дію лідокаїну використовують
при гострій фазі інфаркту міокарда,
для профілактики фібриляцій шлуночків
(протиаритмічна дія).
$// ґ}-
X' ' іг’Уі-іЯ&'і'І-■£/'■'
& / '^4 С,
Особливості
роботи з місцевоанестезувальними
засобами:
зібрати
алергологічний анамнез; якщо він не з
’ясований, роблять пробу на чутливість
(на внутрішню поверхню плеча кладуть
тампон, змочений препаратом, покривають
вощаним папером і забинтовують.
Поява через добу дерматиту є проявом
підвищеної чутливості);
для
зменшення всмоктування і подовження
дії анестетиків до них додають 1—2
краплі 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду
на 5—10мл анестетиків по 1 краплі;
лідокаїн
може спричинити артеріальну гіпотензію,
брадикардію, у разі передозування
можливе психомоторне збудження, судоми;
новокаїн
несумісний з сульфанілімідними
препаратами;
лідокаїн
у 10% розчині не можна вводити в тканини,
оскільки розвивається миттєва
анафілаксія;
місцевоанестезувальні
засоби несумісні з м-холіноміметиками,
антихолінестеразними засобами,
серцевими глікозидами, судинорозширювальними
та \\-адрено6локуючими засобами.
В’яжучі
—
це такі засоби, які ущільнюють поверхневий
шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи
плівку, що захищає чутливі нервові
закінчення від подразнень. Вони
справляють:
80
болезаспокійливу
дію (зменшується біль при запальних
процесах);
протизапальну дію (звужуються судини, знижується їх проникність, зменшуються прояви ексудативного процесу;