шигельозі, бруцельозі, туляремії.

Побічні явища:

• алергійні реакції;

• диспепсичні явища;

• токсичний вплив на кровотворну систему;

• дисбактеріоз;

• кандидомікоз;

• сірий синдром (колапс у більшості недоношених дітей і дітей перших 2—3 міс життя).

Особливості роботи:

• суворе дотримання режиму дозування;

• не можна застосовувати левоміцетин тривалий час і повторно;

• не можна вводити в одному шприці з макролідами, пеніциліна­ми, аміноглікозидами (випадають в осад).

Аміноглікозиди мають широкий спектр протимікробної дії. Стрептоміцину сульфат чинить найбільш пригнічувальний вплив

на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми, крім того, згубно діє на патогенні коки, синьогнійну паличку, бруцели. До нього швидко виникає резистентність мікроорганізмів. З травного каналу він погано всмоктується. Застосовують стрептоміцину су­льфат головним чином для лікування туберкульозу, а також туля­ремії, чуми, бруцельозу, інфекцій сечовивідних шляхів, органів дихання. Вводять внутрішньом’язово (1—2 рази на добу), а також у порожнини тіла. Для ін’єкцій під оболони мозку при менінгіті ви­користовують стрептоміцин-хлоркальцієвий комплекс.

Побічні явища й ускладнення:

• алергійні реакції;

ураження VIII пари черепних нервів, як наслідок — вестибу­лярні порушення й ототоксичність;