атонія сечового міхура і кишок.

Препарати протипоказані при інфаркті міокарда, гострій стадії гіпотензії, ураженні нирок і печінки, тромбозах, дегенеративних змінах з боку ЦНС. Обережно слід призначати людям літнього віку.

Особливості роботи з гангліоблокаторами:

• перевірити реакцію організму пацієнта на малі дози препарату (вводять половину середньої дози і слідкують за його станом);

• пам ’ятати про можливість ортостатичного колапсу і пора­дити пацієнту полежати після ін ’єкції 2—2,5 год;

• бензогексоній не сумісний з мезатоном, кофеїном, дибазолом;

• бензогексоній приймають до їди.

Міорелаксанти — це лікарські речовини, що блокують н-хо- лінорецептори скелетних м’язів і переривають нервово-м’язову передачу. Під їх впливом знижується тонус м’язів і настає їх роз­слаблення (релаксація) в певній послідовності. Такі властивості було виявлено в кураре — отруті, яку використовували індійці Пів­денної Америки під час полювань.

За механізмом дії їх поділяють на дві групи:

1. Антидеполяризувальні препарати блокують н-холінорецепто- ри і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.

Тубокурарину хлорид вводять у вену. Дія починається через 1 — 1,5 хв і триває 25—40 хв. Застосовують в анестезіології під час оперативних втручань та в ортопедії при репозиції кісткових улам­ків. Уводять препарат після переведення пацієнта на штучне ди­хання. Антагоністом курареподібних антидеполяризувальної дії є прозерин.

Побічні явища: розширення зіниць, зниження АТ.

Протипоказання: міастенія, захворювання печінки та нирок.

96

Шш ©

Засоби, що впливають на адренергічну іннервацію

Виділяють а-, Рг і р₂- адренорецептори. Стимуляція певних постсинаптичних рецепторів супроводжується типовими для них ефектами (табл. 13).

2. Лікарські речовини, які стимулюють адренорецептори, на­зивають адреноміметичними.

1. а-Адреноміметики — це засоби, що стимулюють переваж­но а-адренорецептори.

Мезатон (фенілефрин) — а-адреноміметичний препарат, під впливом якого звужуються артеріоли і підвищується артеріальний тиск, розширюються зіниці і знижується внутрішньоочний тиск при відкритих формах глаукоми.

Вводять внутрішньовенно для підвищення артеріального тиску при колапсі і гіпотензії, а також під час підготовки до операції, після операцій, при інтоксикаціях, інфекційних хворобах, гіпото­нічній хворобі.

Препарат протипоказаний при гіпертонічній хворобі, атеро­склерозі. Обережно призначають при хронічних захворюваннях міокарда та особам літнього віку.

Нафтизин (санорин) порівняно з мезатоном спричинює більш тривале звуження периферійних судин, розширює зіниці. Застосо­вують при ринітах та носових кровотечах. При кон’юнктивіті зака­пують 1—2 краплі 0,05 % розчину.

Нафтизин протипоказаний при гіпертонії, тахікардії, вираже­ному атеросклерозі. При ринітах призначають подібний до нафти- зину ксилометазолін (галазолін).

2. р-Адреноміметики — це препарати, що стимулюють пере­важно р-адренорецептори.

Ізадрин (ізопреналін) збуджує р,- і р₂-адренорецептори, вна­слідок чого збільшується частота і сила серцевих скорочень, під­вищується автоматизм серця, покращується атріовентрикулярна провідність, а також знижується тонус бронхів, м’язів травного ка­налу, матки.

Застосовують ізадрин як бронхорозширювальний засіб для ін­галяцій та сублінгвально, а також при порушеннях атріовентрику- лярної провідності, для зняття антріовентрикулярної блокади. При деяких формах кардіогенного шоку вводять внутрішньовенно крапельно.

Побічні явища:

• тахікардія;

нудота, відчуття сухості в роті, тремор верхніх кінцівок, про­нос;

при тривалому застосуванні виникає резистентність.

Протипоказаний, як і інші р-адреноміметики, у перші 3 міс ва­гітності, а також перед пологами (пригнічує пологову діяльність).

Орципреналіну сульфат (алупент, астмопент) стимулює р,- і ме­ншою мірою р₂-адренорецептори. Чинить більш тривалий бронхо­розширювальний ефект. Призначають, як і ізадрин: при брон­хіальній астмі, хронічних астматичних бронхітах, емфіземі легенів, а також при порушенні антріовентрикулярної провідності.

Фенотерол (беротек) є препаратом, що має вибіркову стимулю- вальну дію на р₂-адренорецептори і виявляє більш тривалий брон- холітичний ефект та менш виразні побічні явища. Фенотерол за­стосовують інгаляційно, по одному вдиху 2—3 рази на день. Є ком­біновані форми препарату — «Беродуал», «Дитек».

Небажані ефекти: тремор пальців, серцебиття. Фенотерол під назвою «Партусистен» призначають в акушерській практиці як то- колітичний засіб (розслаблює м’язи матки).

Сальбутамол (вентолін) — препарат вибіркової стимулювальної дії на р₂-адренорецептори. Виявляє бронхорозширювальну і токо- літичну дію. Застосовують інгаляційно для усунення нападу ядухи по 1—2 дози аерозолю або по 1 таблетці 3—4 рази на день (можна через 4-6 год).

3. а-, р-Адреноміметики — це речовини, що стимулюють а- і р-адренорецептори. До них відносять адреналін і норадреналін.

Адреналіну гідрохлорид (епінефрин) стимулює адренорецепто- ри серця, збільшує частоту і силу його скорочень і як наслідок — ударний і хвилинний об’єм серця, збільшує його потребу в кисні.

Препарат чинить пресорний ефект, звужуючи периферійні су­дини, а також бронхолітичний, підсилює глікогеноліз (розщеп­лення глікогену до глюкози), збільшує вміст глюкози в крові (гіперглікемія), послаблює тонус і силу скорочень — міометрія.

Вводять адреналін під шкіру, в м’язи, іноді — у вену крапель­но, при зупинці серця вводять інтракардіально. Внутрішньо не призначають, оскільки руйнується в травному каналі. Застосову­ють адреналін при анафілактичному шоку, бронхіальній астмі, гіпоглікемічній комі, як гіпертензивний засіб (у наш час адреналін майже не використовують, надають перевагу мезатону та іншим а-адреноміметикам). Використовують препарат для подовження дії місцевоанестезувальних засобів (1 крапля 0,1% розчину на 5 мл); 1—2 % розчин адреналіну використовують для лікування глаукоми (разом з пілокарпіном).

Побічні явища:

• підвищення АТ;

тахікардія;