атональну стадію.

Як засіб для наркозу спирт етиловий не використовують, оскільки він має неширокий спектр наркотичної дії, а також спри­чинює виражену стадію збудження. Слід зазначити його дію на центри терморегуляції, яка проявляється підвищенням тепловід­дачі за рахунок розширення судин шкіри, що вказує на пригнічен­ня судинно-рухового центру. Ось чому на холоді спирт етиловий сприяє переохолодженню.

Спирт етиловий підсилює секреторну активність слинних та шлункових залоз. Активність пепсину за низьких концентраціях (до 10%) спирту не змінюється, а при збільшенні концентрації знижується. Спирт етиловий 40% пригнічує не тільки секрецію со­ляної кислоти, але і травну активність шлункового соку.

Застосування резорбтивної дії спирту етилового:

• парентеральне годування хворих на кахексію, що перебува­ють у критичному стані. Додають 5% розчину етанолу в протишо­кові рідини;

• при отруєнні спиртом метиловим вводять у вену у вигляді 10% розчину;

• припинення передчасних пологів.

Унаслідок тривалого застосування виникає звикання та лікар­ська залежність (психічна і фізична).

Гостре отруєння спиртом етиловим відбувається при його кон­центрації 3—4 г/л і характеризується ознаками глибокого при­гнічення ЦНС. Стадію ейфорії та збудження змінює кома. Потер­пілі втрачають свідомість, знижується температура тіла, шкіра стає вологою, холодною на дотик, пульс частий, слабкого наповнення, з’являється асфіксія, ціаноз, знижується серцева діяльність, мож­ливі судоми, марення, мимовільне виділення сечі та калу. Смерть настає від паралічу дихального центру і зниження серцевої діяль­ності.

Під час лікування гострого отруєння спиртом етиловим слід:

• запобігти припиненню дихання і аспірації блювотними ма­сами;

• для підтримання функції серцево-судинної системи призна­чають серцеві глікозиди;

якщо збережена функція нирок, проводять форсований діу­рез за допомогою фуросеміду;