реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізоніт- розин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.
Патогенетична (симптоматична) терапія:
при сильному болю (вираженому больовому симптомі) застосовують наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омно- пон, промедол, фентаніл, трамадол);
при спастичному болю (спазмах) вводять спазмолітики (но- шпу, папаверину гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідрохлорид, метацин), у стійких випадках за відсутності ефекту — наркотичні засоби, що чинять спазмолітичну дію (промедол, омно- пон);
при пригніченні дихання легкого і середнього ступеня тяжкості застосовують стимулятори дихання (кофеїн-бензоат натрію, етимізол, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, цититон, лобеліну гідрохлорид;
при гострій серцевій недостатності вводять кардіотонічні препарати — строфантин, корглікон;
при зниженні АТ вводять пресорні препарати (мезатон, адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, норадреналіну гідротарт- рат);
при пригніченні серцевої діяльності застосовують аналепти- ки (кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, етимізол);
при зупинці серця вводять у лівий шлуночок серця адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат;
при бронхоспазмах застосовують бронхолітики:
ін’єкційні — еуфілін, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат;
інгаляційні — ізадрин, фенотерол (беротек), сальбутамол, орципреналіну сульфат (алупент, астмопент).
при шоку застосовують протишокові засоби:
адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид;
глюкокортикостероїди — преднізолон, метилпреднізолон;
антигістамінні препарати — дипразин, димедрол, супрастин, тавегіл, плазмозамінні та сольові розчини.
216
Назва препратату |
Форма випуску |
Спосіб застосуванні |
Атропіну сульфат (Аігоріпі хиІГак) |
Шприц-тюбик 0,1% розчину по 1 мл |
Підшкірно по 1 мл ПРЙ отруєнні ХОЛІНОМІМеТЯ' ками, антихолінесте- разними засобами |
Налорфіну гідрохлорид (№1огрЬіпі НусігосЬІогісіит) |
Ампули 0,5% розчину по 1 мл |
Внутрішньовенно по 1-2 мл при отруєнні препаратами опію |
Прозерин (Ргохегіпит) |
Ампули 0,05% розчиНУ по 1 мл |
Підшкірно по 1 мл ПРИ отруєнні м-холінобло' каторами, міорелак- сантами _ |
Унітіол (УпіїНіоІит) |
Ампули 5% розчину по 5 мл |
Підшкірно, внутріш' ньовенно 1 мл /10 кґ при отруєнні серцевими глікозидами, важкими металами " |
Дипіроксим (Оірігохітит) |
Ампули 15% розчину по 1 мл |
Внутрішньом’язово при отруєнні ФОС |
Бемегрид (Вете§гіс1ит) |
Ампули 0,5% розчину по 10 мл |
Внутрішньовенно при отруєнні засобами наркозу _—" |
Алоксим (АІІохітит) |
Ампули по 0,075 г |
Внутрішньом’язово, перед уведенням розчинити в 1—2 мЛ води для ін’єкцій 1 |
Зворотний
бік рецептурного бланка ПАМ’ЯТКА
ЛІКАРЮ
Код
лікувально-профілактичного закладу
друкується друкарським способом
або ставиться штамп.
Рецепт
виписується латинською мовою,
розбірливо, чітко, чорнилом або
кульковою ручкою, виправлення
забороняються.
На
одному бланку виписується: один
лікарський препарат, що вміщує отруйні
або наркотичні речовини, або 1—3 інших
лікарських засобів.
Дозволено
тільки прийняті правилами скорочення
позначень.
Тверді
і сипкі речовини виписують у грамах
(0,01: 0,5; 1,0), рідкі — в мілілітрах, грамах
і краплях.
Спосіб
застосування пишеться державною чи
іншими мовами відповідно До Закону
України «Про мови в Україні», заборонено
обмежуватись загальними вказівками:
«Внутрішнє», «Зовнішнє», «Відомо» і
т. п. |
Штамп аптеки |
||
Прийняв |
Відпустив |
Перевірив |
Виготовив |
Прізвище,
ініціали та вік хворого
Адреса
хворого або номер медичної картки
амбулаторного хворого
Назва
та кількість виписаних лікарських
засобів
Номер
рецепта №. Лінія відриву
.« » 20 р.
(дата
виписування рецепта)
^Фармакокінетика
вивчає процеси всмоктування, розподілу
по ^інізму, перетворення і виділення
ліків. Фармакодинаміка ви- та:
локалізацію дії, механізм, види дії
лікарських речовин. к1Після
вивчення курсу «Основи фармакології
з рецептурою» ент повинен знати: м<і)
загальні правила оформлення рецептів
та заповнення рецептних бланків, їх
зберігання;
в»)
класифікацію лікарських засобів за
основними фармаколо- пшми групами;
і) основні
питання фармакокінетики і фармакодинаміки
видних лікарських засобів;
)
застосування лікарських засобів, їх
побічну дію та заходи зарання;
)
правила обліку і безпечного зберігання
сильнодіючих, отих речовин і
наркотичних засобів, а також рецептурних
блан-
д°>гудент
повинен уміти:
0(1)
оформити рецепти;
то)
оформити вимоги на лікарські засоби
для лікувально-про- сгичних закладів,
вписувати в них лікарські засоби; за)
аналізувати терапевтичну та побічну
дію лікарських засобів; ко розбиратися
в питаннях сумісності лікарських
засобів; ли) орієнтуватися в класифікації
лікарських засобів; дії користуватися
довідковою літературою, тудент має
бути поінформованим про: нові лікарські
засоби;
взаємодію
деяких лікарських засобів та сумісність
при ком- лааному застосуванні;
ембріотоксичну
та мутагенну дію лікарських засобів.
.
2. В історії розвитку фармакології можна
виділити два етапи. д!;Емпіричний.
Завдяки досвіду людина ознайомлювалася
з от- вціми і лікувальними
властивостями рослин та методами їх
об- д^і в певних пропорціях. Історія
лікознавства пов’язана з іме-
зб'славнозвісних лікарів.
Ре
Стародавній Греції — Гіппократ (459-377
рр. до н.е.), збірного медичних праць
«Кодекс Гіппократа» зберігся до наших
Гіппократ вважав, що основною зброєю
лікаря має бути ніж, і рослини (без
жодних перетворень), пи Стародавньому
Римі найвидатнішим лікарем-ученим був
куіій
Гален
(131—210),
який
вперше запропонував робити витя- рослин.
До нашого часу застосовують такі
лікарські форми і дать їх галеновими
препаратами.
Арабських
халіфатах відомим лікарем-філософом
був Абу н-Сіна (980—1037). Він є автором
всесвітньо відомого твору
4
«Канон
лікарської науки», в якому є розділи з
описанням майже 900 лікарських засобів,
виготовлених з рослин, мінералів та
органів тварин. „ „
У
Київській Русі досвід лікознавства
був узагальнений Київською князівною
Євпраксією Мстиславівно10 Vі
ш/ /), онукою Володимира Мономаха, в
її праці «Мазі»-
У
Західній Європі пізнього середньовіччя
важливу
роль у розвитку медицини відіграв
Парацельс (1493 1541). Він увів у медичну
практику солі металів. Особливу увагу
приділяв дозуванню ліків. До нашого
часу зберігся його афоризм.
*®се
є отРУ7а> нішо не позбашіено
отруйності. Лише доза робить
отруту
непомітною».
II.
Науковий етап
розвитку фармакологи почався з кінця
XVIII - початку XIX ст. Сприяли цьому
всесвітньо відомі відкриття в
біології, хімії, фізіології, патології
тоШО- Відкриваються експериментальні
лабораторії, в яких вивчають фармакологічні
властивості різних речовин.
Науковий
етап розвитку фармакології в Україні
розпочався в Києво-Могилянській
академії. Випускник академії Нестор
Амбо- дик-Максимович (1744-1812) - автор
першого вітчизняного посібника
«Врачебное вешесловие или описание
целительньїх расте- ний, во врачевстве
употребляемьіх, с из'ьяснением пользьі
и упот- ребления ОНЬІХ». .. .
Сприяли
розвитку фармакології в УкРа1?'
гії при медичних університетах у Харкові
(1805),
Києві (1841), Львові (1897) та Одесі (1900).
Засновник
вітчизняної
фармакології — видатний учений і
педагог В.І. Дибковськии
(
8 ).
Він
є автором підручника «Фармакологія»,
в ЯК0МУ виклав класифікацію
лікарських засобів, описав закономірність
їх
взаємодії. Відомий фармаколог і
токсиколог О.І. Черкес
(1894
1974) створив українську школу фармакологів.
Професор
Ю.О.
Петровськии (1905-1957) видав першу в Україні
монографію
«Клінічна
фармакологія».
Значний
внесок у розвиток фармакологи зробили
вчені науко- во-дослідних інститутів,
у тому числі Нацюна"іьн01
академії наук та Академії медичних
наук України, особливо Інституту
фармакології та токсикології (Київ)
та Державного наукового центру
лікарських засобів (Харків).
Загальна
рецептура - це розділ фармаколога, якии
вивчає правила виписування рецептів
і способи
призначення
лікарських засобів. . .
Лікарські
засоби —
речовини або їх сум™1 природного,
синтетичного чи біотехнологічного
походження,
які
застосовують для запобігання вагітності,
профілактики, діагностики та лікування
захворювань людей, або зміни стану
функши організму.
До
лікарських засобів належать: діючі
речовини (субстанції); готові лікарські
засоби (лікарські препарати); гомеопатичні
засоби; засоби, які використовують
для виявлення збудників хвороб, а також
для боротьби зі збудниками хвороб або
паразитами; лікарські косметичні
засоби та лікарські домішки до продуктів.
Діючі
речовини (субстанції)
— біологічно активні речовини, які
можуть змінювати стан і функції організму
або чинять профілактичну, діагностичну
чи лікувальну дію та використовуються
для виробництва готових лікарських
засобів (визначення термінів відповідає
Закону України про ліки).
Лікарський
препарат —
це лікарський засіб у вигляді певної
лікарської форми.
Лікарська
форма —
це наданий лікарському засобу чи
лікарській рослинній речовині
зручний для застосування стан і вигляд,
за якого досягається потрібний
терапевтичний ефект.
Лікарські
препарати і лікарські форми, складові
частини яких, дози і спосіб виготовлення
наведено у Фармакопеї, називають
офіцінальними, а лікарські форми, які
готують в аптеці за рецептом лікаря,
— магістральними.
Державна
фармакопея України — правовий акт,
який містить загальні вимоги до
лікарських засобів, фармакопейні
статті, а також методики контролю
якості лікарських засобів, довідкові
таблиці, таблиці вищих разових та
добових доз отруйних та сильнодіючих
лікарських засобів для дорослих і
дітей.
Отруйні
— Уепепа, список А.
До
них належать отруйні та наркотичні
речовини, які зберігають під замком
у шафах з написом «Уепепа», «А» у
спеціально обладнаних кімнатах.
В
аптеці, а також відділеннях стаціонару
та поліклінічному відділенні вони
підлягають предметно-кількісному
обліку. Відповідальними особами у
стаціонарі призначають завідувачів
відділеннями та старших медсестер.
За порушення правил обліку, зберігання
та використання наркотичних анальгетиків,
отруйних речовин медичний персонал
притягують до адміністративної та
кримінальної відповідальності.
Сильнодіючі
— Негоіса, список Б.
Зберігають
їх окремо від інших лікарських засобів
у шафі з написом «Негоіса», «Б». Деякі
з них, а також спирт етиловий підлягають
предметно-кількісному обліку.
Інші
лікарські засоби — Уагіа.
Зберігають
відповідно до вимог Фармакопеї.
У
вересні 2001 р. в Україні вийшло перше
видання Державної фармакопеї України
(ДФУ), створене колективом державного
підприємства «Науково-експертний
фармакопейний центр».
Рецепт
— це письмове звернення лікаря,
завідувачів фельдшерським чи
фельдшерсько-акушерським пунктами до
фармацевта про виготовлення та
відпуск певній особі лікарського
засобу із зазначенням способу його
застосування. Це важливий медичний,
фінансовий та юридичний документ, до
якого необхідно ставитися дуже
уважно. Виписують рецепти за правилами,
встановленими наказом МОЗ України
№117 від 30.06.94 р.
Існує
3 форми рецептурних бланків (див. додатки
1—3):
Форма
№1 — для виписування ліків дорослим і
дітям за повну вартість;
Форма
№2 — для виписування ліків безкоштовно
чи на пільгових умовах і засобів, що
підлягають кількісному обліку;
Форма
№3 — для виписування наркотичних
препаратів (бланки рожевого кольору,
мають відповідну серію і номер).
Структура
рецепта:
Рецепт
виписують на відповідному бланку,
оформленому друкарським способом.
Рецепт складається з таких частин:
Напис
«іпзсгірііо», до якого входять:
назва
лікувально-профілактичного закладу
і його код;
вказівка
щодо рецепта (дитячий чи дорослий);
дата
виписування рецепта (число, місяць,
рік);
прізвище
та ініціали хворого, вік;
прізвище
та ініціали лікаря.
Звернення
лікаря до фармацевта — «гесіре», що
означає «візьми». Скорочено — «Кр».
Після
Кр.: іде перелік лікарських речовин
(Ое$і§паІіо шаіе- гіагит) латинською
мовою у родовому відмінку із зазначенням
їх кількості (дози).
Якщо
у рецепті виписана одна речовина — то
це простий рецепт, а якщо кілька —
складний. Під час виписування складного
рецепта назви препаратів пишуть одна
під іншою і в певному порядку: спочатку
основну лікарську речовину (Ьа$із), на
дію якої розраховує лікар, потім
допоміжну (асЦиуапБ), яка посилює дію
основної, потім, якщо потрібно, речовину,
яка зменшує неприємний смак і запах
ліків (соггщепз), і формівну речовину
(сошіі- Шепз).
У
рецептах кількість твердих та сипких
речовин позначають у грамах або частках
грама. Для практичної діяльності
необхідні знання позначення доз у
рецептах (в грамах або частках) і на
упаковці (в міліграмах; габл. 1).
7
і |
Позначення в рецепті |
Прочитання умовного позначення |
Позначення, мг |
|
1,0 |
Один грам |
1000 |
|
0,1 |
Один дециграм |
100 |
|
0,01 |
Один сантиграм |
10 |
|
0,001 |
Один міліграм |
1 |
|
0,0001 |
Один дециміліграм |
0,1 |
|
0,00001 |
Один сантиміл іграм |
0,01 |
Кількі(сть
Р’дких
лікарських засобів у рецептах вказується
в
мілілітрах,’
кРаплях
(наприклад: 1 ті; 100 ті; §П). Якщо лікарська
речовина
Д°3УЄТЬСЯ
в
одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується
КІЛЬКІСТЬ
(Одиниць
дії.
4
Приіписка
(^иЬзсгірІіо) — вказівка фармацевту на
технологію виготовлеіння’
лікарську форму, кількість доз (латинською
мовою).
5
Сигінатура
(5і§паіига). Починається зі слова 8і§па
(познач). Цю частий пишуть державною чи
іншими мовами, згідно з законом
УкраїІНИ
«Про мови в Україні», без будь-яких
скорочень.
6
Рецезгтт
закінчується підписом лікаря і його
особистою печаткою.
7
Додаітково
регламентується тривалість
дії
виписаного
рецеп
та
шляхом1
викРеслювання окремих термінів.
Так
р^цепти
на
лікарські засоби, що відпускають за
рецептом
на
бланку Дійсні протягом 5 днів, на
одурманюючі засоби і ті,
що
підлягсають
віДпУску
безкоштовно (форма №2), а також зазна
чені
в пут™ ^ вище згаданих правил — 10 днів,
на решту — 2 міс.
13
2 Д^° твердих лікарських форм відносять
порошки, таблетки, драже, гРанУли
тощо-
ТаблетР1
(ТаЬиІеМае) — тверда дозована лікарська
форма, яку одержують5
шляхом пресування лікарських та
індиферентних речовин (цукор’’
крохмаль, тальк, натрію хлорид, вода,
розчин желатину) Вигот(ОШІЯЮТЬ
таблетки
круглої або овальної форми на
фармацевтичних заводах. Застосовують
внутрішньо. Перед вживанням
8
Алгоритми виписування таблеток у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис простих таблеток а) Кр.: Назва л. р. — Р.Д. (разова доза) 6.1.сі. N... іп ІаЬ. (у таблетках) 8. |
Виписати 10 таблеток, що містять 0,3 г анестезину. Призначити внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день Кр.: АпаезіЬекіпі 0,3 О.і.сі. N. 10 іп ІаЬ. 8. Внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день |
б) Кр.: ТаЬиІеПаз (таблеток) Назва л. р. — Р.Д. N. В. 8. |
Кр.: ТаЬ. Апае5іНе5Іпі 0,3 N. 10 0.8. Внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день |
Пропис складних таблеток Кр.: Назва л.р. — Р.Д. Назва л.р. — Р.Д. О.і.сі. N... іп ІаЬ. 8. |
Виписати 10 таблеток, що містять 0,2 г теоброміну та 0,03 г фенобарбіталу. Призначити внутрішньо по 1 таблетці 2 рази на день Кр.: ТЬеоЬготіпі 0,2 РЬепоЬагЬіІаІі 0,03 О.і.сі. N.10 іп ІаЬ. 8. Внутрішньо по 1 таблетці 2 рази на день |
9
Алгоритми виписування таблеток у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис складних запатентованих таблеток Кр.: ТаЬиІеиашт «патентова назва» N... О. 8. |
Виписати 20 таблеток «Папазол». Призначити внутрішньо по І таблетці 3 рази на день Кр.: ТаЬ. «Раракоїшп» N. 20 О. 8. Внутрішньо по І таблетці 3 рази на день |
Драже
(Бганеє) —
тверда дозована лікарська форма, яку
одержують шляхом багаторазового
нашаровування лікарських і допоміжних
речовин на цукрові гранули. Застосовують
внутрішньо: ковтають, не розжовуючи.
Завдяки цукровій оболонці драже не
відчувається неприємний смак і запах
лікарських речовин. |
Приклади рецептів |
Прогіис драже: Кр.: [)га§ее (драже) Назва л. р. — Р. Д. О.і.сі. N... 8. |
Виписати 20 драже, що містять 0,1 гдіазоліну. Призначити внутрішньо по 1 драже 2 рази на день після їди Кр.: Ога§ее Оіагоііпі 0,1 О.і.сі. N. 20 8. Внутрішньо по 1 драже 2 рази на день після їди |
Мікродраже
—
тверда дозована лікарська форма, яка
утворюється шляхом нанесення
лікарської речовини й цукрового сиропу
на зернятка цукру.
Гранули
(Сгапиіае) —
тверда лікарська форма, має вигляд
однорідних частинок округлої, циліндричної
або неправильної форми. Виготовляють
на фармацевтичних заводах. Є недозованою
лікарською формою. Призначають внутрішньо
дорослим (дозують чайними ложками) та
дітям (розчиняють у перевареній воді).
Кр.:
Огапиіагит Огахі 100,0
Б.8.
Внутрішньо по 1/2 — 1 чайній ложці під
час або після їди 3 рази на день
Порошок
(Ри1уі$) —
це тверда сипка лікарська форма для
внутрішнього або зовнішнього
застосування, що складається з однієї
або кількох подрібнених речовин.
Стерильний порошок застосо
10Приклад рецепта:
Алгоритми виписування порошків у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис простих недозованих порошків Кр.: Назва л.р. — маса (5,0-100,0) Оа (видай) 8і§па (познач) |
Виписати 100 г тальку. Присипати шкіру Кр.: Таїсі 100,0 О.8. Присипати шкіру |
Пропис складних недозованих порошків Кр.: Назва л. р. — маса (5,0—100,0) Назва л. р. — маса (5,0—100,0) М. Г. риіу. (змішай, нехай утвориться порошок) Оа (видай) 8і§па (познач) |
Виписати порошок, що містить по 20 г тальку і крохмалю. Присипати шкіру Кр.: Таїсі Атуїі аа 20,0 М.Г риіу. 0.8. Присипати шкіру |
11
Алгоритми виписування порошків у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис простих дозованих порошків Кр.: Назва л. р. — Р.Д. О.і.сі. N... (видай таких доз числом) 5. |
Виписати її порошків, що містять 0,5 г магнію оксиду. Призначити внутрішньо по 1 порошку через 2 год після їди Кр.: Ма§пе8Іі охусіі 0,5 О.і.сі. N.10 8. Внутрішньо по 1 порошку через 2 год після їди |
Пропис складних дозованих порошків Кр.: Назва л. р. — Р.Д. М.Г. риіу. (змішай, щоб утворився порошок) О.і.сі. N. 12 (дай таких доз числом 12) 8. (познач) |
Виписати 12 порошків, що містять 0,002 г рибофлавіну і 0,2 г глюкози. Призначити внутрішньо по 1 порошку 2—3 рази на день Кр.: КіЬоЯауІпі 0,002 01исо$і 0,2 М.Г. риіу. О.і.сі. N. 12 8. Приймати по 1 порошку 2—3 рази на день |
Капсули
(Сараиіае) —
це оболонки для дозованих порошкоподібних,
гранульованих або рідких лікарських
речовин для внутрішнього застосування.
У капсулах випускають лікарські
препарати, що мають неприємний смак,
запах або чинять подразливу дію.
Желатинові капсули виготовляють із
желатину. Вони бувають еластичні,
які заповнюють на заводах, і тверді,
що складаються з двох півциліндрів,
які заповнюють на заводах та в аптеках.
Желатинові капсули, що обробляють
парою формальдегіду, називають глюто-
їдними, або гелодуратовими (розчиняються
в лужному середовищі кишок, як і
кератинові). Капсули призначають
внутрішньо; їх ковтають нерозжовуючи. |
Приклади рецептів |
Пропис дозованих лікарських речовин у капсулах Кр.: Назва л. р. — Р.Д. О.і.сі. N... іп сарз. (у капсулах) 8. |
Виписати 20 порошків оксаци- ліну натрієвої солі по 0,25 г у желатинових капсулах. Призначити внутрішньо по 2 капсули через кожні 6 год Кр.: ОхасіНіпі-паІгіі 0,25 О.і.сі. N. 20 іп сарз. 8. Внутрішньо по 2 капсули через кожні 6 год |
12
Алгоритми виписування рідких лікарських форм у рецептах |
Приклади рецептів |
Скорочений пропис водних розчинів: а) у відсотках: Кр.: Зоїиііопіз, назва л. р. (%) — об’єм (мл) Оа (видай) Зіепа (познач) |
Виписати 200 мл 3% розчину натрію броміду. Призначити внутрішньо по І столовій ложці 3 рази на день після їди Кр.: Зої. N31111 Ьготісіі 3% — 200 ті 0.5. Внутрішньо по 1 столовій ложці 3 рази на день |
б) у співвідношеннях маса/об’єм: Кр.: Зої. Назва л. р. — маса (в грамах) — об’єм (мл) Оа (видай) Зіепа (познач) |
Кр.: Зої. N3111) Ьготісіі ех 6,0 — 200 ті О.З. Внутрішньо по 1 столовій ложці 3 рази на день |
в) у відносних одиницях (це стосується великих розбавлень розчинів): Кр.: Зої. Назва л. р. відносно одиниці — об’єм (мл) Оа (видай) Зікпа (познач) |
Виписати 500 мл розчину фураци- ліну у співвідношенні 1:5000. Призначити для полоскання горла Кр.: Зої. Ригасіїіпі 1: 5000 — 500 ті О.З. Для полоскання горла |
Скорочений пропис неводних розчинів: а) олійного: Кр.: Зої. Назва л. р. оіеохае % — об’єм (мл) Оа (видай) Зщпа (познач) |
Виписати 5 мл 0,5% олійного розчину ергокальциферолу. Призначити внутрішньо по 1 краплі 3 рази на день Кр.: Зої. Ег§оса1сіГего1і оіеозае 0,5% - 5 ті О.З. Внутрішньо по 1 краплі 3 рази на день |
13
Алгоритми виписування рідких лікарських форм у рецептах |
Приклади рецептів |
б) спиртового: Кр.: 8о1. Назва л. р. врігіШохае % — об’єм (мл) |
Виписати 20 мл 2% спиртового розчину брильянтового зеленого. Призначити для змащування уражених ділянок шкіри Кр.: Зої.Уігісііх піїепііх ярігіїиозае 2% - 20т1 0.5. Змащувати уражені ділянки шкіри |
Розгорнутий пропис розчинів: Кр.: Назва лікарської речовини — маса (в грамах) Розчинник — об’єм (мл) М.О.8. |
Виписати 50 мл 2% гліцеринового таніну. Призначити для полоскання горла Кр.: Таппіпі 10,0 Оіусегіпі асі 50 ті М.О.8 Для полоскання горла |
Як
розчинник використовують: воду
дистильовану (Ациа сієуіі-
Иаіа),
спирт етиловий 70%, 90%, 96% (8рігі1из аеіЬуІісиз
70%, 90%, 96%), олії — персикову (Оіеит
Регеісогит), соняшникову (Оіеит
НеІіапїНі), вазелінове масло (Оіеит
Уазеїіпі).
Розчини
для внутрішнього застосування виписують
в об’ємі 100-200
мл і
дозують столовими ложками (15
мл),
десертними (10
мл),
чайними (5
мл) або
спеціальною мензуркою.
Краплі
(Сиііае) —
різновид розчинів. Виписують 5 — 10 мл
і застосовують внутрішньо та зовнішньо
(в ніс, вухо). Краплі для очей виготошіяють
в асептичних умовах і стерилізують.
Слизи
(Мисі1а§іпе8) —
колоїдні розчини, які одержують шляхом
обробки водою лікарської сировини
(насіння льону, коріння алтеї тощо).
Застосовують
внугрішньо та ректально в клізмах для
зменшення подразливої дії лікарських
засобів.
Кр.:
СЬІогаІі НусЗгаїі 1,5 Мисі1а§іпік Ашу1і_
Аяиае
сіекііііаіае аа 25 ті
М.О.З.
Ввести в пряму кишку за один раз
Емульсії
(Етиімопея) —
рідка лікарська форма, яку утворюють
із нерозчинних рідин (вода та жирні або
ефірні олії). Природна емульсія —
молоко. Застосовують емульсії зовнішньо
та внутрішньо для маскування
неприємного смаку ліків.
14Приклад рецепта:
Кр.:
Егпиїзі оіеі Кісіпі ех 20 ті — 200 ті
0.5.
Внутрішньо по 20 мл на одне приймання
Суспензії
(Зшрепзіопев) —
рідка лікарська форма, що складається
з подрібненої лікарської речовини,
нерозчинної у рідині. Призначають
внутрішньо, зовнішньо, стерильні — для
внутрішньом’язового введення. Перед
уживанням їх слід збовтувати.
Кр.:
Зи5реп8ІопІ8 МеІасеШпі 25 ті
Б.8.
Внутрішньо по ЗО крапель на одне
приймання
Фітопрепарати
одержують шляхом обробки рослинної
лікарської сировини.
Настій
(Іпїїкит) —
це водна витяжка з листя, квітів, трави,
яку готують в аптеці або в домашніх
умовах. Для цього рослинну сировину
подрібнюють, кладуть в інфундирку
(закритий посуд з фарфору або з інших
матеріалів), заливають дистильованою
водою кімнатної температури і ставлять
на киплячу парову баню (часто помішуючи)
на 15 хв, потім охолоджують (45 хв),
проціджують, доводять дистильованою
водою до загального об’єму і відпускають
у флаконах по 100-200 мл. Зберігають у
прохолодному місці, перед уживанням
збовтують. Для внутрішнього застосування
дозують ложками. Співвідношення
рослинної лікарської сировини і води
згідно з Фармакопеєю — 1:400; 1:30; 1:10.
Відвар
(ІЗесосІит) —
водна витяжка з грубих частин лікарської
рослинної сировини (коріння, кори,
кореневища). На відміну від настоїв
нагрівають на киплячій водяній бані
протягом 30 хв і фільтрують у гарячому
вигляді або через 10 хв. Дозують, зберігають
і вживають, як настої.
Настойка
(ТіпсШга) —
це спиртова, спиртоводна, спиртоефір-
на витяжка з лікарської рослинної
сировини. Готують на фармацевтичних
фабриках шляхом мацерації (настоювання),
перколяції (витиснення) у співвідношенні
1:10 (для сировини, що містить сильнодіючі
речовини) і 1:5 (для сировини, що не містить
сильнодіючих речовин). Випускають
у флаконах (20—25 мл, 5—10 мл) і дозують по
20—25 крапель, 5—10 крапель. Для дітей:
скільки років, стільки й крапель.
Настойки мають тривалий термін
придатності. Зберігати їх
слід у прохолодному, захищеному від
світла місці, щільно закритими.
Екстракт
(Ехігасіит) —
це концентрована, спиртова, спиртоводна
витяжка з лікарської рослинної сировини
для внутрішнього або зовнішнього
застосування. Готують у співвідношенні
1:2, 1:1. За консистенцією розрізняють
рідкі (Яиісішп), густі (зріззит) і сухі
15Приклад рецепта:
Приклад рецепта:
Алгоритми виписування фітопрепаратів у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис настою: Кр.: ІпГші частка рослини, ботанічна назва рослини, маса — об’єм (100-200 мл) Оа (видай) 8і§па (познач) |
Виписати 180 мл настою з 6 г трави горицвіту весняного. Призначити внутрішньо по 1 столовій ложці 3 рази на день Кр.: ІпГикі НегЬае Асіопісііз уегпаїіх ех 6,0—80 ші 0.8. Внутрішньо по 1 столовій ложці 3 рази на день |
Пропис відвару: Кр.: Оесосіі, частка рослини, ботанічна назва рослини, маса — об’єм (100-200 мл) Оа (видай) 8і§па (познач) |
Виписати 200 мл відвару з 20 г кори дуба. Застосовувати для полоскання порожнини рота Кр.: Оесосіі соПісів (^иегсш ех 20,0 — 200 ті 0.8. Для полоскання порожнини рота |
Пропис настойки: Кр.: ТіпсШгае, ботанічна назва рослини, об’єм — (5—50 мл) Оа (видай) 8і§па (познач) |
Виписати 25 мл настойки конвалії. Призначити по 20 крапель 3 рази на день Кр.: Тіпсі. Сопуаііагіае 25 ті 0.8. Внутрішньо по 20 крапель 3 рази на день |
Пропис екстракту рідкого: Кр.: Ехігасіі, ботанічна назва рослини, Яиісіі — об’єм (10-50 мл) Оа (видай) Зійпа (познач) |
Виписати 40 мл екстракту левзеї рідкого. Призначити по 30 крапель 3 рази на день до їди Кр.: Ехіг. Ьеигеае Пиісіі 40 ті 0.8. По 30 крапель 3 рази на день до їди |
Пропис новогаленового препарату у флаконах: Кр.: Назва новогаленового препарату — об’єм Оа (видай) Бікпа (познач) |
Виписати 15 мл новогаленового препарату лантозиду. Призначити по 15 крапель 3 рази на день Кр.: Ьапіозі(іі 15 ті О.8. Вживати по 15 крапель 3 рази на день |
Мікстури
— це
рідка лікарська форма, суміш рідких
або рідких і твердих лікарських речовин.
Вони каламутні і мають осад. При
16
значають
внутрішньо, випускають по 100—200 мл і
дозують ложками. Зберігають у
прохолодному місці і перед вживанням
збовтують.
Приклад
рецепта:
Кр.:
Оес. їоі. РаЛагае 20,0—200 ті Оіеі АпІ5І
§П. XX Наїгіі Ьепгоаик 0,45
М.О.8.
Внутрішньо по 1 столовій ложці 4 рази
на день
До
м’яких лікарських форм відносять
мазі, пасти, лініменти, супозиторії,
пластири.
Мазь
(Ш§иепіит) —
лікарська форма м’якої консистенції
для зовнішнього застосування, яка
складається з лікарських речовин і
мазевих основ.
Вазелін
(Уазеїіпит) —
продукт переробки нафти. Під дією
повітря не псується. При нанесенні
на шкіру не всмоктується, тому
використовують для виготовлення
мазей та лікування виразок, ран,
поверхневих пошкоджень шкіри.
Ланолін
(Ьапоііпшп) —
мазева основа, яку добувають з овечої
вовни. Має властивість проникати
вглиб шкіри, також забезпечує
резорбційну дію лікарських препаратів.
Свинячий
жир (Агіерв 8иі11и$, 8еп Ахип§іа рогсіпа
гіеригаїа) — добре
всмоктується через шкіру. Недолік:
швидко псується.
Якщо
в рецепті не зазначена мазева основа,
тоді мазь виготовляють на вазеліні.
Для очних мазей беруть основу, яка
містить 10 частин безводного ланоліну
і 90 частин спеціального вазеліну для
очних мазей.
Мазі
виготовляють на фармацевтичних
заводах (за офіцінальними прописами)
та в аптеках (за магістральними
прописами). Відпускають у баночках
або тубах від 20 до 100 г. Мазі для очей
виготовляють в асептичних умовах
і випускають від 5 до 10 г. Зберігати
мазі потрібно в холодному місці. |
Приклади рецептів |
Пропис мазі а) скорочений пропис: Кр.: Назва л.р. % — маса (5,0-50,0) Б.8. Наносити на ушкоджені ділянки шкіри |
Виписати 25 г мазі, що містить 10% іхтіолу. Змащувати уражені ділянки шкіри Кр.: 1іп§. ІсЬіНуоІі 10% — 25,0 О.З. Змащувати уражені ділянки шкіри |
3-1666
тьь,
17
Бібліотека
Вінницького
медичного
коледжу
ім.
акад. Д.К.Заболотного
Алгоритми виписування мазей у рецептах |
Приклади рецептів |
б) розгорнутий пропис: Кр.: Назва л.р. — маса Мазева основа — маса М.Г. ип§. О.З. |
Виписати 100 г мазі на ланоліні, яка містить 10% іхтіолу, 5 г кислоти саліцилової, 10 г олії терпентинової. Втирати при болю в суглобах Кр.: ІсЬіЬуоІі 10,0 Асісіі заіісуіісі 5,0 Оіеі ГегеЬіпіЬіпае 10,0 Ьапоііпі асі 100,0 М.Г. ип§. 0.5. Втирати при болю в суглобах |
Пропис офіцінальний мазі, яку виготовляють тільки в одній концентрації: Кр.: Ш§. Назва л.р. — маса 0.5. Наносити на ушкоджені ділянки шкіри |
Виписати 30 г леворинової мазі. Змащувати уражені ділянки шкіри 1-2 рази на день Кр.: Уп§. Ьаеуогіпі 30,0 0.8. Змащувати уражені ділянки шкіри 1-2 рази на день |
(_
Паста (Разіа) —
це густа мазь, що містить від 25 до 65%
порошкоподібних речовин. Виготовляють
на фармацевтичних заводах та в аптеках.
До складу пасти входять лікарські
речовини, індиферентні порошки
(тальк (Таїсшп), крохмаль (Агпуіит),
цинку оксид (2іпсі охусіит)) та мазеві
основи. Відпускають у баночках до 100
г. На відміну від мазей вони більш
тривалий час затримуються на поверхні
шкіри і справляють адсорбівну та
протизапальну дію. |
Приклади рецептів |
Пропис пасти а) скорочений пропис пасти: Кр.: Райае, назва л.р. — маса 0.5. Наносити на уражену ділянку шкіри |
Виписати 50 г граміцидинової пасти. Наносити на уражені ділянки шкіри Кр.: Разіае Огатісісііпі 50,0 0.5. Наносити на уражені ділянки шкіри |
б) розгорнутий пропис пасти: Кр.: Назва л.р. — маса Індиферентний порошок — маса Мазева основа — маса М.Г. разіа |
Виписати 50 г пасти на ланоліні та вазеліні порівну, що містить 10% анестезину. Змащувати уражені ділянки шкіри |
18
Алгоритми виписування пасти у рецептах |
Приклади рецептів |
0.5. Наносити на уражену ділянку шкіри |
Кр.: АпаезіЬезіпі 5,0 2іпсі охусіі 20,0 Ьапоііпі Уазеїіпі апа 50,0 М. Г. рахіа О.8. Змащувати уражені ділянки шкіри |
Лініменти
(Ьіпітеп(а) —
це рідкі мазі. Складаються з лікарських
речовин і олій. Застосовують зовнішньо
для накладання на рани, виразки,
змащування уражених ділянок шкіри.
Перед застосуванням їх слід
збовтувати.
Приклад
рецепта:
Кр.:
Ьіпітепіі ТЬезапі 100 ті
0.8.
Змащувати уражені ділянки шкіри
(
Супозиторії (8ирро§іІогіа) —
дозована лікарська форма, що має
тверду консистенцію за кімнатної
температури і плавиться при температурі
тіла. |
Приклади рецептів |
Пропис супозиторію а) скорочений пропис (офіцінальні супозиторії): Кр.: 8ирр. сит л.р. — разова доза (р. д.) О.і.сі. N... 5. |
Виписати 10 супозиторіїв, що містять по 500 000 ОД ністатину. Вводити в пряму кишку по 1 супозиторію двічі на день Кр.: 8ирр. сит ^зіаііпо 500 000 ОД О.і.сі. N. 10 8. Вводити в пряму кишку по 1 супозиторію двічі на день, знявши обгортку |
б) розгорнутий пропис ректальних супозиторіїв: Кр.: назва л.р. (р. д.) Основа (маса 3,0) або д.з. М. Г. зирр. гесі. О.і.сі. N... 5. |
Виписати 12 супозиторіїв, що містять по 0,2 г дерматолу. Вводити в пряму кишку по 1 супозиторію двічі на день Кр.: Оегтаїоіі 0,2 Оіеі. Сасао 3,0 М. Г. зирр. гесі. О.і.сі. N. 12 8. Вводити по 1 супозиторію двічі на день в пряму кишку, знявши обгортку |
♦
Алгоритми виписування супозиторіїв у рецептах |
Приклади рецептів |
в) розгорнутий пропис ні^вових супозиторіїв: Рр.: Назва л.р. Основа (маса 4,0) або я.з. М.Г. зирр. уа£. О.і.сі. N... 3. |
Виписати 10 піхвових супозиторіїв, що містять 0,25 г кислоти борної. Вводити в піхву по 1 супозиторію двічі на день Кр.: Асісіі Ьогісі 0,25 Виї. Сасао сі.5. иі. Г. хирр. уа§. О.і.сі. N. 10 8. Вводити у піхву по 1 супозиторію двічі на день, знявши обгортку |
пропис складних супозиторіїв, що мають патентовану наівУ: ^р.: Зиррозіїогіа, «патентована назва», N. О.З. |
Виписати 10 супозиторіїв «Нео-Ану- зол». Вводити у пряму кишку по 1 супозиторію двічі на день Кр.: Зиррозіїогіа «№о-Апизо1ит» N. 10 О.З. Вводити в пряму кишку по 1 супозиторію двічі на день |
Ректальні
супозиторії мають форму циліндра,
конуса, сигари, масою від 1,4 до 4
г. Вводять у пряму кишку для місцевої
та ре- З0рртивн0ї
дії. Піхвові супозиторії за формою
бувають сферични- ми яйцеподібними
або мають вигляд плоского тіла із
закруглени- ми кінцями. Маса —
1,5—6 г. Вводять у піхву для місцевої
дії. Виготовляють супозиторії на
фармацевтичних заводах і в аптеках. До
-,;х
укладу входять лікарські речовини та
основи: масло какао (01гит
(ВШугит)
Сасао), бутирол (ВШугоІит), полієтилєноксиди,
желатино-гліцеринове
желе.
Випускають
супозиторії загорнутими в станіоль,
целофан. Па- цієіІТУ СДІД
роз’яснити, як їх вводити. Зберігають
супозиторії в прохолодному місці.
До
лікарських форм для ін’єкцій належать
стерильні водні олійні розчини в
ампулах (по 1, 2, 3, 5, 10, 20 мл), а також
СТЄ|)ильні порошки у флаконах та
ампулах, які перед уведенням розчиняють
у відповідних розчинниках. Як розчинники
використають: бідистильовану воду,
0,9% ізотонічний розчин натрію хлориду,
0,5% розчин новокаїну. До лікарських
форм для ін’єкцій ставлять такі вимоги:
стерильність (відсутність мікроорганізмів),
чисгота (відсутність механічних
домішок), стійкість під час збе
20
Алгоритми виписування лікарських форм для ін’єкцій у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис водного стерильного розчину в ампулах: Яр.: Зоїиііопів, назва л.р. (%) — об’єм ампули О.і.сі. N... іп ашриіі. 8. |
Виписати 20 ампул по 1 мл, що містять 3% розчин тіаміну броміду. Вводять у м’яз по 1 мл один раз на день Кр.: 8о1. ТЬіатіпі Ьготісіі 3% — 1 ті О.і.сі. N. 20 іп атриіі. 8. Вводити в м’яз по 1 мл один раз на день |
Пропис олійного стерильного розчину в ампулах: Кр.: Зоїиііопіз, назва л.р. оіеозае (%) — об’єм ампули О.і.сі. N... іп атриіі. 3. |
Виписати 10 ампул по 1 мл, що містять 2,5% олійний розчин прогестерону. Вводити в м’яз по 1 мл 1 раз на день Кр.: 8о1. Рго§е8Іегопі оіеозае 2,5% - 1 ті О.і.сі. N. 10 іп атриіі. 3. Вводити в м’яз по 1 мл один раз на день |
21
Алгоритми виписування лікарських форм для ін’єкцій у рецептах |
Приклади рецептів |
Пропис стерильного розчину, що виготовляють в аптеці: Кр.: Зоїиііопіз, назва л.р. (%) — об’єм ЗіегіІізеШг! 0.5. |
Виписати 200 мл стерильного 0,5% розчину новокаїну, що виготовляють в аптеці. До процедурного кабінету Кр.: 5ої. Шуосаіпі 0,5% — 200 ті 5іегі1ізе1иг! 0.5. До процедурного кабінету |
Пропис стерильного порошку у флаконах: Кр.: Назва л.р. — разова доза (р.д.) О.і.сі. N. 5. |
Виписати 30 флаконів, що містять 1 г цефотаксиму. Вводять у м’яз по 1 г двічі на добу, перед уведенням розчинити в 4 мл води для ін’єкцій Кр.: СеГоІахіті 1,0 О.І.(і. N. ЗО 5. Вводити в м’яз по 1 г двічі на добу, перед уведенням розчинити в 4 мл води для ін’єкцій |
Шш
1?
ЗАГАЛЬНА
ФАРМАКОЛОГІЯ
Шляхи
Введення ліків. 2.2. фармакокінетика
лікарських речовин. 2.2.1. Абсорбція.
2.2.2. Розподіл. Біологічні бар’єри.
Депонування. 2.2.3. Біотрансформація.
2.2.4. Екскреція. 2.3. Основні питання
фармакодина- міки. 2.4. Залежність
фармакотерапевтичного ефекту від
чинників, зумовлених організмом. 2.4.1.
Вік. 2.4.2. Стать. 2.4.3. Патологічні процеси.
2.4.4. Цирка- дні ритми. 2.5. Залежність
фармакотерапевтичного ефекту від
чинників, зумовлених лікарською
речовиною.
фізичні та фізико-хімічні властивості. 2.5.2. Дози і концентрації. 2.5.3. Повторне введення лікарських засобів. 2.6. Взаємодія лікарських засобів. 2.7. Види небажаної дії.
Дуже важливим у медикаментозній терапії є шлях введення препаратів. З одного боку це: потрібний препарат у правильній дозі, в певний час, правильний шлях і метод введення, а з іншого — дії медичної сестри для зниження емоційного стресу, пов’язаного із застосуванням (введенням) лікарського засобу. Виділяють такі шляхи введення лікарських речовин: ентеральні (через травний канал) і парентеральні (минаючи травний канал).
Ентеральні шляхи
Пероральний (рег о$ — через рот; внутрішньо) — найбезпечніший, найекономічніший. Для певної безпеки слід дотримуватися певних правил:
тверді лікарські форми найкраще ковтати стоячи і запивати рідиною до 100 мл;
таблетки з ентеросолюбільним покриттям не можна роздавлювати, а також давати з молоком або антацидами (вони руйнують покриття таблеток);
23