кислота хлоридна розведена внаслідок тривалого застосування може спричинити пошкодження емалі зубів, тому її бажано вжива­ти через соломинку.

2. Засоби, які застосовують при гінерсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.

• антацидні засоби: натрію гідрокарбонат, магнію оксид, алю­мінію гідрооксид, альмагель, маалокс, фосфалюгель, алюгастрин, анацид, рені, гестид, мегалак;

• блокатори Н₂-рецепторів: ранітидин (ранісан), фамотидин (фамосан, квамател), нізатидин;

• м-холіноблокатори: гастроцепін, метацин, платифіліну гідро- тартрат, атропіну сульфат, препарати беладонни;

• блокатори протонного насосу: омепразол, ланзопразол.

Антацидними називають препарати, які нейтралізують надли­шок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.

Натрію гідрокарбонат нейтралізує хлоридну кислоту з утворен­ням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекислий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат унаслідок тривалого застосування може змінювати рН крові в бік лужної реакції (при­зводити до алкалозу), тому що він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком даного препарату, тому натрію гідрокарбонат за­стосовують рідко, в основному при печії.

Магнію оксид при реакції нейтралізації не утворює вуглекисло­го газу і тому не зумовлює вторинної гіперсекреції, не всмоктуєть­ся в кров і не впливає на рН крові. У зв’язку з цим він є най­кращим антацидом швидкої дії. Застосовують при печії, гіпераци­дних гастритах, виразковій хворобі по 0,25—1,0 г 3—4 рази на день за 15 хв до і після їди.

Альмагель — це комбінований препарат, що містить алюмінію гідрооксид, магнію оксид тощо. Він справляє антацидну, обво- лікальну, адсорбівну дію. Застосовують при виразковій хворобі, гіперацидних гастритах по 2 чайні ложки 4 рази на день за 10-15 хв до їди, запиваючи 1—2 столовими ложками води.

Блокатори (антагоністи) Н₂-рецепторів — ранітидин, фамоти­дин — блокують гістамінові Н₂-рецептори шлунка і знижують сек­рецію шлункового соку. При тривалому застосуванні (звичайно

протягом 6 тиж) ці препарати спричинюють рубцювання та заго­єння виразок. Застосовують для лікування виразок шлунка та два­надцятипалої кишки, профілактики рецидивів цих захворювань.

М-Холіноблокатори (холінолітики) — гастроцепін, атропіну су­льфат, метацин, платифілін, препарати беладонни — блокують м-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннервації, зни­жують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугов^- них м’язів шлунка та кишок.

Дія, застосування, побічна дія, форми випуску атропіну суль­фату, метацину, платифіліну, препаратів беладонни описано в розділі «Засоби, що діють в ділянці закінчень холінорецепторів».

Гастроцепін вибірково блокує м,-холінорецептори шлунка, Не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку. Застосовують для лікування гіперацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Блокатори протонної помпи — омепразол, ланзопразол пригнічують базальну та стимульовану секрецію кислоти хлорид- ної та пепсину.

3. Засоби, що впливають на моторику шлунка.

1. Блювотні засоби:

• блювотні засоби центральної дії: апоморфіну гідрохлорид;

• блювотні засоби рефлекторної дії: настій трави термопсису, розчин аміаку;

2. Протиблювотні засоби:

• нейролептики: етаперазин, тиетилперазин (торекан), аміна­зин, трифтазин, галоперидол, дроперидол;

• м-холіноблокатори (холінолітики): скополамін («Аерон»);

• препарати різної хімічної будови: метоклопрамід (церукату реглан) гранісетрон, ондансентрон.

1. Блювотні препарати. Вони спричинюють антипериста­льтику шлунка (скорочення м’язів шлунка, внаслідок чого просу­вається їжа у зворотному напрямку), що супроводжується блю­ванням. Блювотні засоби центральної дії (апоморфіну гідрохло­рид) подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку, збуджують блювотний центр мозку. Апоморфіну гідрохлорид вво­дять під шкіру по 0,1 мл. Через 10 хв настає блювання.

Застосовують для лікування алкоголізму в поєднанні з уживанням алкоголю. Через певний час у хворого формується негативний умовний рефлекс на алкоголь. Блювотні засоби рефлекторної дії (настій трави термопсису, розчин аміаку) подразнюють рецептори шлун­ка і рефлекторно збуджують блювотний центр довгастого мозку. Застосовують при гострих отруєннях, щоб зумовити блювання.

2. Протиблювотні засоби. Протиблювотну дію справляють нейролептики (етаперазин, тиетилперазин, аміназин, трифта- зин, галоперидол, дроперидол), м-холіноблокатори (скополамін, «Аерон»), метоклопрамід (церукал, реглан) та інші препарати.

Нейролептики застосовують при безперервному блюванні у період вагітності, при пухлинах мозку, променевій хворобі, під час хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.

М-Холіноблокатори застосовують при блюванні, спричинено­му вестибулярними порушеннями (морська та повітряна хвороби).

Метоклопрамід (церукал, реглан) виявляє протиблювотну дію, а також прискорює пересування їжі із шлунка в кишки за рахунок розслаблення воротарного м’яза-замикача (пілоричного сфінк­тера).

Особливості роботи з препаратами:

• блювотні засоби можна застосовувати тільки в тих випадках, коли хворий у свідомості;