Антикоагулянти непрямої дії — неодикумарин, синкумар,
А феНІЛІН.
^ 2. Фібринолітичні засоби (активатори фібринолізу) — стреп- толіаза (стрептокіназа), фібринолізин, альтеплаза (акти- лізе).
Антиагрегантні засоби — дипіридамол (курантил), кислота ацетилсаліцилова (аспірин).
Антикоагулянти — засоби, які знижують згортання крові, запобігають тромбоутворенню.
Гепарин — антикоагулянт прямої дії, запобігає утворенню факторів згортання крові. Після введення гепарину пригнічення згортання крові настає негайно і продовжується 5—6 год (при підшкірному введенні — до 12 год). ^Застосовують для запобігання і обмеження тромбоутворення при інфарктах міокарда, тромбозах, емболіях, переливанні крові, операціях на серці і судинах тощо. Побічна дія — гематурія та крововиливи, серцево-судинна недостатність.
Неодикумарин — антикоагулянт непрямої дії, порушує біосинтез факторів згортання крові в печінці. Дія препарату розвивається повільно, максимум дії — через 12—30 год, тривалість — до 48 год. Застосовують для профілактики та лікування тромбозів, емболій, тромбофлебітів, інсультів. Побічна дія — кровотечі, нудота, блювання, неприємний присмак у роті, висипання на шкірі.
Стрептоліаза — фібринолітичний препарат, фермент, що отримують із культури гемолітичного стрептокока. Стимулює утворення натурального фібринолізину. Як і препарат фібринолізин, він має властивість розсмоктувати свіжий тромб. Застосовують у терміновій терапії тромбозів вен та артерій, свіжого інфаркту міокарда, тромбоемболії легеневої артерії. Побічна дія — алергія, підвищення температури тіла тощо.
Кислота ацетилсаліцилова — ненаркотичний анальгетик, що має властивість гальмувати початкову фазу тромбоутворення (синтез тромбоксану А2). Ця дія проявляється лише у невеликих дозах (0,08-0,3 г) при застосуванні препарату протягом тривалого часу. Застосовують для профілактики тромбоутворення при серцево-судинних захворюваннях, тромбозу судин сітківки, порушення мозкового кровообігу.
178
Назва препарату Форма випуску Спосіб застосування |
||
Засоби, шо стимулюють еритропоез (протианемічні) |
||
Заліза лактат (Реггит Іасїіз) |
Порошок; капсули по 1,0 г |
Внутрішньо по 1 г 1 раз на добу після їди, запити яблучним соком чи хлоридною кислотою розведеною |
Ферковен (Рєгсоуєп) |
Ампули по 5 мл |
Внутрішньовенно по 5 мл на добу, перші 2 дні — по 2 мл |
Ціанокобаламін (СуапосоЬаІатіпит) |
Ампули 0,003% розчину по 1 мл; 0,01%, 0,02%, 0,05% розчину по 1 мл |
Підшкірно, внутрішньом’язово 1 мл щоденно Підшкірно, внутрішньом’язово 1 мл 0,01% розчину через день |
Фолієва кислота (Асісіит Гоїісит) |
Порошок, таблетки по 0,001 г |
Внутрішньо по 0,001 г 3 рази на день |
12*
179
Продовження
табл. 27 |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
Засоби, що стимулюють лейкопоез |
||
Метилурацил (МеіНуїигасіїит) |
Порошок, таблетки по 0,5 г Супозиторії ректально по 0,5 г Мазь 10% 10 г |
Внутрішньо, ректально по 0,5 г 3 рази на день Зовнішньо |
Натрію нуклеїнат (№ігіі писіеіпах) |
Порошок Ампули 2,5% розчину по 5 і 10 мл |
Внутрішньо по 0,25—1,0 г тричі на день Внутрішньом’язово по 5—10 мл |
Засоби, що підвищують згортання крові |
||
Вікасол (Уіказоїшп) |
Таблетки по 0,015 г Ампули 1% розчину по 1 мл |
Внутрішньо по 0,015 г двічі на день Внутрішньом’язово по 1—3 мл на добу |
Кальцію хлорид (Саісіі сЬІогісІит) |
Ампули 10% розчину Ампули 5% розчину |
Внутрішньовенно по 5-10 мл Внутрішньо по 1 столовій ложці |
Кислота амінокапронова (Асісіит атіпосаргопісиш) |
Флакони 5% розчину по 100 мл |
Внутрішньовенно крапельно |
Тромбін (ТЬгошЬіпит) |
Ампули по 125 і 250 ОД в 10 мл |
Зовнішньо, на 0,9% розчині натрію хлориду для змочування серветок |
Фібриноген (РіЬгіпо§епит) |
Флакони по 1 і 2 г |
Внутрішньовенно крапельно, розчинивши бідистильованою водою |
Засоби, що знижують згортання крові |
||
Гепарин (Нерагіпит) V |
Флакони по 5 мл (5 000, 10 000, 20 000 ОД в 1 мл) Мазь по 5 і 10 г |
Внутрішньовенно 20 000-50 000 ОД на добу, внутрішньовенно крапельно Внутрішньошкірно у навколопупкову ділянку Зовнішньо |
180
„
->
Назва препарату
Неодикумарин
(№осііситагіпшп)
Стрептоліаза
(8ігерЮІуашт)
Форма випуску
Таблетки по 0,05 і 0,1 г
Ампули по 250 000 і 50 000 ОД
Спосіб зас^-^-
Внутрішньо більш
за схемою 14 0бу
ніж 0,3 г
^ренно
Внутрішньо 0
крапельно Л 000 од в 100 000-200 ного 50 мл ізотон -ю розчину на^ хлориду
Препарати
гормонів гіпофіза. 15.2. Засоби, які
застосовують при порушенні функції
щитоподібної залози. 15.3. Протидіабетичні
засоби. 15.4. Препарати гормонів кіркової
речовини надниркових залоз. 15.5.
Препарати жіночих статевих гормонів.
15.6. Контрацеп- тивнізасоби. 15.7. Препарати
чоловічих статевих гормонів. 15.8.
Анаболічні стероїди (табл. 28).
Гормони
—
білково-пептидні або стероїдні сполуки,
що секре- туються ендокринними залозами
і виділяються безпосередньо в кров.
Гормони — важлива складова нейроендокринного
комплексу, який виконує функції
гомеостазу, взаємодії різних систем
людського організму, збереження
виду, адаптації до навколишнього
середовища. Недостатня секреція гормонів
(гіпофункція залоз) призводить до
розвитку різних ендокринних захворювань
— гіпотиреозу, діабету, безплідності
тощо. Надлишкова секреція гормонів
(гіперфункція залоз) також проявляється
ендокринною патологією — гігантизмом,
акромегалією, тиреотоксикозом тощо.
Препарати
гормонів гіпофіза. Гіпофіз
складається з 2 часток — аденогіпофіза
та нейрогіпофіза.
Кортикотропін
регулює
функцію кіркової речовини надниркових
залоз, справляє протиалергійну і
протизапальну дію. Застосовують для
лікування алергійних і запальних
захворювань, ревматизму, поліартритів,
запобігання розвитку синдрому відміни
під час лікування кортикостероїдами.
Тіротропін
регулює
функцію щитоподібної залози. Застосовують
при гіпофункції щитоподібної залози
та з діагностичною метою при гострому
її запаленні.Пре пара ти гормонів та їх синтетичних аналогів
Препарати аденогіпофіза
Соматотропін
регулює
ріст тканин та органів людини, стимю-
лює лінійне збільшення кісток.
Застосовують при гіпофізарному нанізмі
(карликовості).
Лактин
регулює
виділення молока в післяпологовий
(лактаційний) період. Застосовують
при гіпо- чи агалактії (недостатності
виділення або відсутності молока).
Гонадотропні
гормони регулюють
функцію статевих залоз. Застосовують
при порушенні функції статевих залоз,
безплідності.
Окситоцин
—
синтетичний гормон нейрогіпофіза.
Основне застосування препарату —
стимуляція пологової діяльності,
зупинка гіпотонічних маткових кровотеч
(див. тему 14.1).
Пітуїтрин
—
препарат, що містить 2 гормони: окситоцин
та вазопресин. Вміст окситоцину дає
можливість застосовувати його в
акушерсько-гінекологічній практиці
(див. тему 14.1). Уміст вазопресину
забезпечує підвищення реабсорбції
води в нирках, затримку рідини та
іонів в організмі, підвищення АТ.
Застосовують пітуїтрин також для
лікування нецукрового діабету, нічного
нетримання сечі (енурезу).
і
Адіурекрин
—
сухий пітуїтрин. Застосовують
інтраназально (вдихання через ніс) для
лікування нецукрового діабету, енурезу.
Тривалість дії — 6-8 год. Побічна дія —
хронічний алергійний риніт.
Адіуретин
—
рідина, що містить вазопресин. Застосовують
внутрішньо в краплях при нецукровому
діабеті, енурезі.
/
15.2. Препарати, які застосовують при
порушенні функції щитоподібної
залози.Препарати нейрогіпофіза
Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засоби):
монокомпонентні тиреоїдні засоби — тиреоїдин, левотирок- син (Ь-тироксин), трийодтироніну гідрохлорид;
комбіновані препарати — тиреокомб, тиреотом.
Тиреоїдин — тиреоїдний засіб, що отримують із щитоподібних
залоз тварин, містить тироксин та трийодтиронін; прискорює основний обмін. Дія препарату розвивається через 2—3 дні, триває 20—30 днів. Застосовують для лікування всіх форм гіпотиреозу (мікседеми, кретинізму, ендемічного зобу), раку щитоподібної залози. Побічна дія — кумуляція, пітливість, серцебиття, тахікардія.
Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
мерказоліл (тіамазол), пропілтіоурацил;
183
препарати
йоду (розчин йоду спиртовий, розчин
Люголя, калію йодид, мікройод,
антиструмін).
Мерказоліл — антитирео'щний засіб, що зменшує синтез гормонів у щитоподібній залозі, знижує основний обмін речовин. Застосовують для лікування різних форм токсичного зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб). Протипоказаний вагітним, при лейкопенії.
Препарати йоду — чинять антитиреощну дію, гальмують синтез гормонів щитоподібної залози, порушують зворотний зв’язок у системі аденогіпофіз—щитоподібна залоза. Дія препаратів проявляється через 12—24 год. Застосовують при гіпертиреозі, ендемічному зобі, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози. При передозуванні — явища йодизму (отруєння йодом).
Протидіабетичні засоби. У р-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в організмі — зниження вмісту цукру в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, посилення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки). За відсутності або недостатності інсуліну розвивається цукровий діабет.
Розрізняють 2 типи цього захворювання (за класифікацією ВООЗ):
інсулінозалежна форма (діабет І типу, діабет юнацький);
інсулінонезалежна форма (діабет II типу, діабет дорослих).
При цукровому діабеті з’являється сильна спрага, підвищується споживання рідини, хворий втрачає масу тіла, знижується імунітет, сповільнюється загоєння ран, виникають ускладнення з боку судин. Лабораторно — гіперглікемія (рівень цукру в крові більше ніж 6,6 ммоль/л), глюкозурія (цукор у сечі), ацидоз.
Залежно від типу хвороби застосовують 2 групи протидіабетич- них препаратів:
гормональні препарати — інсуліни;
синтетичні протидіабетичні засоби (пероральні гіпоглікемічні препарати).
/_ Інсуліни — це гормональні препарати, які застосовують для лікування І типу діабету (інсулінозалежного).
Класифікація інсулінів
Інсуліни людські.
Короткої дії (6—8 год) — лізпроінсулін (хумалог), інсулін людський для ін’єкцій (актрапід НМ), монотард.
Середньої тривалості дії (12-14 год) — хумулін НПХ, суспензія цинк-інсуліну людського (монотард НМ).
184
1.3.
Довгої дії (24-36 год) — суспензія
цинк-інсуліну кристалічного
(ультратард НМ).
Короткої
дії (6-8 год) — моноінсулін МК, актрапід
НС.
Інсуліни тваринного походження.
Середньої тривалості дії (12—14 год) — Б-інсулін, суспезія цинк-інсуліну аморфна (інсулін-семіленте).