18. Особливості російського дореволюційного спадкового права.

Основним джерелом дореволюційного спадкового права була ч.1 тому 10 Зводу законів Російської імперії, виданого в 1832-1833рр. Російське дореволюційне право, яке діяло і на території України, не розглядало спадкове майно як єдине ціле, а поділяло його на дві самостійні спадкові маси: родове майно переходило тільки до спадкоємців за законом, а для іншого майна існував загальний порядок спадкування. Спадкування за законом будувалося на принципах кровних родинних зв'язків. Між дітьми спадкодавця майно поділялося у рівних частках, проте позашлюбні та усиновлені діти взагалі не могли спадкувати. Дореволюційне спадкове право не визнавало спадкоємцями батьків та інших родичів по висхідній лінії, батьки тільки діставали право довічного володіння майном померлих дітей, але лише в тому разі, якщо у самого спадкодавця не було дітей. Другий з подружжя, який залишився, не входив до кола спадкоємців, він отримував право лише на визначену законом частку. Складати заповіт дозволялося лише у письмовій формі. Існувало два різновиди заповітів: 1) Заповіти загальної форми, які поділялися на заповіти нотаріальні та домашні. Нотаріальний заповіт укладався нотаріусом за присутності трьох свідків, а якщо один із свідків був священником - то за присутності двох свідків. Свідками могли бути лише особи не причетні до спадщини і не душеприкажчики. Після складання заповіту він залишався у нотаріуса. Домашній заповіт складався в домашніх умовах без участі нотаріуса за наявності свідків, яких було стільки ж, як і при складанні нотаріальних заповітів. 2) Та заповіти особливих форм, до яких належали військово-похідні заповіти, морські заповіти (що складалися капітаном, командиром військового корабля ), госпітальні заповіти, закордонні заповіти ( що складалися в закордонних місіях чи посольствах, консульствах ), селянські заповіти ( на майно сумою не більше ста карбованців, складалися у волосному управлінні і вносилися в спеціальну книгу), вдовині заповіти ( заповіти одиноких вдів на користь монастирів та інших благодійних організацій ). Важливо, що закон покладав на спадкоємців відповідальність за боргами спадкодавця без обмеження такої відповідальності вартістю спадкового майна – тоді коли зараз відповідальності за боргами обмежується вартістю отриманої спадкової маси,. Тільки у двох випадках відповідальність обмежувалася визначеними розмірами: 1) якщо спадкодавець, здійснивши злочин, заподіяв майнову шкоду іншій особі; 2) за наявності безстрокових боргових зобов'язань, виданих спадкодавцем. Розвиваючись, спадкове право поступово позбулося станового характеру, закріпився принцип єдності спадкової маси, зрівнялися спадкові права жінки зі спадковими правами чоловіка.

19. Особливості спадкування деяких видів майна.

Спадкування – це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування настає у випадку смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку. Складний фактичний склад, необхідний для процесу спадкування певних об'­єктів, зумовлює особливість спадкування деяких видів майна. Стосовно окремих прав та обов'язків, що за певних умов можуть увійти до складу спадщини, встановлено особливі правила спадкування, які містяться у спеціальних нормативних актах. Особливості спадкування окремих видів майна (право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві) визначені в ст. 1227 ЦК та окремими підзаконними актами, наприклад відповідною інструкцією МВС України, яка визначає порядок спадкування мисливської зброї, спеціальних засобів тощо. Спадщина не приймається по часткам. Єдиним винятком з цього правила є можливість спадкоємця відмовитися від обов´язків правонаступника за договором довічного утримання (ст. 757 ЦК); 1) Предметом спадкування може бути право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів,інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві - Такі суми, за загальним правилом, не включаються до складу спадщини, а передаються членам сім'ї спадкодавця, проте в разі відсутності членів сім'ї – входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України). Таким чином, зазначені суми виплат можуть бути предметом спадкування за умови, що спадкодавець за життя мав право на їх одержання, але не реалізував це право, а після смерті спадкодавця відсутні члени сім'ї або їх неможливо встановити. 2) Вклад у банку може бути успадкований на підставі заповіту вкладника або на підставі відповідного його розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (ст. 1228 ЦК України). 3) Право на одержання страхових виплат – вони спадкуються на загальних підставах. Виняток з цього правила передбачений ч. 2 ст. 1229 ЦК, яка встановлює, що у випадку якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини. 4) До складу спадщини входять майнові права інтелектуальної власності, чинні на час відкриття спадщини (право на отримання винагороди за використання твору, право на відтворення, опублікування і розповсюдження авторських творів, право на оформлення винаходу, корисної моделі тощо). 5) Особливим об'єктом спадкового права є авторське право.  Успадковуються не всі права, а лише їх частина. Спадкуванню не підлягають особисті (немайнові) права автора: а) право вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практич­но можливо; б) право забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімним; в) право вибирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з ви­користанням твору; г) право протидіяти будь-якому перекрученню, спо­творенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому пося­ганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора; д) право на обнародування твору. Проте до спадкоємців переходять права на захист від по­рушення зі сторони третіх осіб, право авторства на твір і пра­во протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що мо­же завдати шкоди честі та репутації автора. Об’єктами спадкування є право на одержання диплому померлого автора відкриття і винагороду за відкриття, авторського свідоцтва чи патенту на винахід, свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію, свідоцтва чи патенту на промисловий зразок, право на одержання винагороди, а також виключне право на винахід , промисловий зразок , яке ґрунтується на патенті. За загальним правилом, авторські права спадкоємців діють протягом 50 років після смерті автора починаючи з 01 січня року, наступного за роком смерті автора. 6) спадкування автомобілів, наданих інвалідам. Після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення (п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999). Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом із ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту. У разі відсутності у покійного інваліда сім'ї одержаний ним безоплатно автомобіль повертається органу праці та соціального захисту населення або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в повній комплектності для реалізації в установленому порядку, а одержаний на пільгових умовах автомобіль повертається органу соціального захисту населення з подальшим відшкодуванням ним спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зносу. За бажанням члена сім'ї інваліда автомобіль може бути продано через комісійний магазин у встановленому порядку за дозволом органів соціального захисту населення. 7) Так, Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. встановлено спеціальний порядок та підстави набуття спадкоємцями права на вступ до товариства. Для товариства з обмеженою відповідальністю, для повного товариства і товариства з додатковою відповідальністю та для командитного то­вариства такий порядок встановлений статтями 55 та 69 згаданого закону. Зі смертю громадянина-учасника зазначених товариств у спадкоємців виникає пе­реважне право вступу до цих товариств. Отже, до спадкоємців не переходить суб'єктивне право власності на частку в статутному фонді товариства, у них ви­никає право на правоутворення (Gestaltungsrecht) — пере­важне право на вступ до товариства, з реалізацією якого спадкоємці набувають і права власності на частку в статутному фонді товариства. Проте для реалізації цього права недостатньо однієї волі спадкоємця на прийняття спадщини, як це здебільшого відбувається. Стосовно товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю така реалізація можлива у разі згоди самого товариства у прийнятті до нього спадкоємця, а щодо повних товариств і командитних това­риств — згоди всіх учасників. 8) По-різному вирішуються питання спадкування права членства в кооперативі та права власності на пай у різних видах кооперативів. Так, до спадкоємців чле­на сільськогосподарського кооперативу переходить лише право власності на пай. Порядок переходу прав члена житлово-будівельного кооперативу дещо інший - у разі смерті члена кооперативу члени його сім'ї, які про­живали разом з ним, зберігають право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Разом з тим дружині члена коопера­тиву, якій належить право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. У цьому випадку не відбува­ється спадкового правонаступництва, оскільки коло членів сім'ї може не збігати­ся з колом спадкоємців. Відповідно до ст. 166 нового ЦК України у разі смерті члена виробничого кооперативу спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємуів у чле­ни кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям віртість паю померлого члена кооперативу.