56. Скасування та зміна заповіту.

Ст. 1254 ЦК регламентує право заповідача на скасування та зміну заповіту. Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача. До смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. Наприклад, частина спадщини може знаходитися у банку, зумовлюватися страховою виплатою, тому заповідач може спеціально обумовити питання щодо спадкування окремих частин спадщини. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Наприклад, першим заповітом було визначено, що автомобіль заповідається сину, а будинок – дочці. Якщо в новому заповіті буде встановлено, що будинок заповідано дружині, то дочка буде позбавлена права на спадкування, а заповіт щодо автомобіля залишиться чинним. Кожний новий заповіт не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Частиною 3 ст. 1254 ЦК встановлено неможливість відновлення заповіту, який існував до посвідчення двох наступних. Тобто в разі посвідчення заповіту 01.01.2002 р., 01.01.2003 р. та 01.01.2004 р. відновити положення заповіту від 01.01.2002 р. неможливо, що вважається правильним заходом, який спрямовано на застереження можливої плутанини. У розглянутому випадку третім заповітом заповідач може позбавити дружину права на спадкування, але в цьому разі право його дочки на спадкування не буде відновлене. Заповідачу в такій ситуації пропонується заново висловити своє ставлення до спадкоємців. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 ЦК. Положення ч. 4 ст. 1254 ЦК встановлює неможливість відновлення попередньо складеного заповіту в разі визнання останнього заповіту недійсним, крім двох випадків, коли: 1) заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК); 2) заповіт складено під впливом насильства (ст. 231 ЦК). Наведений перелік є вичерпним. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і у порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена. Право на зміну і скасування складеного заповіту є особистим правом особи і може бути реалізоване заповідачем у будь-який час (частини 1 та 5 ст. 1254 Цивільного кодексу України). У ст. 1257 ЦК не наведено характерних рис скасування частини заповіту та внесення до нього змін, тому, апріорі, вважається: 1) внесення змін відрізняється від скасування тим, що передбачає посилання на попередній заповіт як на основу, до якої вносяться зміни; 2) внесення змін кардинально не повинно змінювати основу, до якої вони вносяться. Процесуальний зміст внесення змін до заповіту та його скасування є подібним до умов, встановлених для його посвідчення, зокрема: 1) особисте звернення до нотаріуса або уповноважених на посвідчення заповіту осіб; 2) загальні вимоги до форми нового заповіту або заяви про скасування заповіту встановлено у ст. 1247 ЦК, а конкретні - у ст. 1248 ЦК та у Законі України "Про нотаріат". Заповіт подружжя може бути скасовано кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя. Крім того, інформація про зміну або скасування заповіту повинна бути внесена до Спадкового реєстру. Таким чином, реалізація заповідачем права на зміну чи скасування заповіту здійснюється шляхом: - подання заяви про зміну чи скасування заповіту (справжність підпису на такій заяві має бути засвідчена нотаріально (під п. 6.3 п. 6 гл. З розд. П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України)); - складання нового заповіту, який повністю або в певній частині суперечить положенням попередньо складеного заповіту.