58. Спадкування за правом представлення.

Особливим випадком спадкування є спадкування за правом представлення, передбачене ст. 1266 ЦК. Суть спадкування за правом представлення полягає в тому, що хоча деякі родичі спадкодавця (його внуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри) не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом, про те вони не усуваються повністю від спадкування і за певних умов набувають права спадкування. Спадкоємцями вони виступають, ніби представляючи більш близького родича спадкодавця, який на момент відкриття спадщини помер (звідси й назва - "спадкування за правом представлення"). За правом представлення онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успадковувати, але померли до відкриття спадщини. Основні засади спадкування за правом представлення: 1) онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, (бабі, дідові), якби вони були живими на момент відкриття спадщини; прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони аули живими на момент відкриття спадщини; 2) - племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини; 3) - двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини. 4) - якщо спадкування за правом представлення здійснюється одночасно кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Наприклад, успадковуючи в порядку права представлення, внуки (правнуки) закликаються до спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. При розподілі спадкового майна вони ніби представляють своїх батька та (або) матір, що померли раніше. При цьому вони виступають як безпосередні спадкоємці спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони "представляють". Це означає, що внуки (правнуки) відповідають за борги спадкодавця, але не відповідають за борги своїх батьків, які померли до відкриття спадщини. (За борги батьків вони відповідають у тому випадку, якщо виступають як спадкоємці останніх). Онукам і правнукам спадкодавця порівну належить та частка, яка б переходила за законом до їхніх батьків, що померли до відкриття спадщини. Ці правила поширюються на всі випадки спадкування за правом представлення, зазначені у ст. 1266 ЦК.

59. Форми захисту сімейних прав.

Під захистом сімейних прав треба розуміти передбачені зако­ном заходи, що здійснюються державними, як правило судовими, та іншими органами, і спрямовані на визнання цих прав, поновлен­ня останніх та покладення краю їх порушенням. Прийнято розрізняти заходи відповідальності та заходи захисту - Перші спрямовані на захист прав потерпілого (наприклад, стягнення аліментів), а другі, крім цього, передба­чають застосування до правопорушника додаткових заходів впливу у вигляді позбавлення прав, обмеження строку їх дії, зменшення обсягу прав або збільшення обсягу обов'язків. Захо­дом відповідальності є також виникнення обов'язку відшкоду­вати моральну шкоду. Заходи сімейно-правової відповідальності можуть застосову­ватись лише до членів даної сім'ї. Треті особи у разі порушен­ня сімейних прав учасників сімейних правовідносин несуть пе­ред ними не сімейно-правову, а цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Суб'єктами права на захист є самі учасники сімейних правовідносин. Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК кожен учасник сімей­них відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Ч. 2 цієї статті передбачає, що способами захисту сімейних прав та інте­ресів, зокрема, є: 1) встановлення правовідношення; — цим способом захисту (визнання права) є встановлення факту батьківства, встановлення батьківства та материнства. У судовій практиці такий спосіб захисту здійснюється на підставі пред'явлення позову про визнання, який може поєднувати не тільки правову вимогу про визнання наявності чи відсутності правовідносин, але й про присудження певного обов'язку на підставі наявності чи відсутності права. Наприклад, позов про визнання батьківства і стягнення аліментів; 2) примусове ви­конання добровільно не виконаного обов'язку; Таким буде, наприклад, стягнення аліментів по нотаріальному напису; 3) анулювання сімейного правові дношення, тобто виправлення допущеної помилки при створенні сімейних правовідносин шляхом їх реєстрації, визнання права. Цей спосіб захисту сімейних прав має місце у разі визнання шлюбу недійсним, визнання усиновлення недійсним, а також виключення імені особи як матері, батька із актового запису про народження дитини тощо; 4) припинення сімейного правовідношення — цим способом захисту є розірвання шлюбу, скасування усиновлення, припинення права на аліменти, розподіл спільного сумісного майна подружжя, позбавлення усиновлювача батьківських прав тощо; 5) припинення дій, які порушують сімейні права. Припинення дії, яка порушує сімейні права, як спосіб захисту полягає у припиненні тривалого сімейного правовідношення, яке продовжує тривати і впливає на суб'єктивні права та законні інтереси особи. Прикладом такого способу захисту можна назвати повернення викраденої дитини, усунення перешкод, які чинилися одному із батьків у здійсненні його права на особисте виховання дитини, усунення перешкод на проживання в житловому приміщенні разом з дитиною; 6) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права, має місце у випадку, коли визнання факту порушення суб'єктивного права недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі. У цивільному законодавстві це називається «застосувати реституцію». Відновленням правовідношення в сімейному праві слід вважати поновлення батьківських прав, повернення дитини, яка була відібрана у батьків без позбавлення батьківських прав; 7) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено Кодексом або договором. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування немайнової шкоди, як правило, має місце у випадку наявності складу сімейного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача в будь-якій формі. 8) зміна правовідношення — це спосіб захисту, який полягає у трансформації одного правовідношення в інше, переростання одного обов'язку в інший. Прикладом такого способу захисту є припинення права на утримання за домовленістю подружжя, У результаті чого замість щомісячної сплати аліментів одержувач аліментів набуває права власності на житловий будинок, квартиру тощо; припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке передає їй платник аліментів; 9) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб полягає у позбавленні у судовому порядку або в іншому порядку, визначеному законом, юридичної сили винесеного рішення, вчиненої дії або зобов'язання вказаних суб'єктів владних правовідносин вчинити певну дію для захисту порушеного чи оспорюваного права чи законного інтересу. Стаття 18 СК не встановлює вичерпного переліку способів захисту сімейного права і інтересів. Так, способом захисту є стягнення неустойки, передбачене у статті 196 СК, за прострочення сплати аліментів; можливість особи у судовому порядку спростувати недостовірну інформацію про себе, членів сім'ї інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням, зберіганням, використанням та поширенням такої інформації (стаття 300 - 302 ЦК, стаття 7 СК).