28. Поняття спадкового договору.

Спадковий договір – це договір, згідно з яким одна сторона (набувач) бере на себе обов’язок виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і за це отримує право власності на майно відчужувача, після його смерті. Відчужувачем у спадковому договорі може бути тільки фізична особа, але не лише одинокі фізичні особи, але також подружжя або один із подружжя. Відчужувач як і в договорі довічного утримання може детально викласти умови, на яких він згоден передати набувачеві своє майно. Це може бути утримання протягом життя, розпорядження щодо похорону, утримання 3-х осіб, оплата освіти комусь з родичів тощо. Спадковий договір вкладається письмово, підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. З характеристики спадкового договору, яка міститься у ст. 1302 ЦК, випливає, що його ознаками є: 1) наявність домовленості сторін про особливий порядок визначення долі майна після смерті його власника; 2) спеціальний суб'єктний склад такої домовленості; 3) виникнення на підставі спадкового договору сукупності зобов'язальних та речових відносин (зобов'язальних - до смерті відчужувача, речових - після його смерті); 4) виникнення права власності на майно відчужувача на підставі складної юридичної сукупності: укладення договору, виконання набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть відчужувача; 5) поетапне виникнення прав та обов'язків у його сторін (у набувача виникає обов'язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужувача він отримує лише після смерті останнього). На відміну від заповідача, яким може бути лише дієздатна особа (ст. 1234 ЦК), відчужувачем за спадковим договором може бути також малолітня, недієздатна або обмежено дієздатна особа. Це випливає з того, що метою спадкового договору є відплатний перехід майна після смерті відчужувача до набувача. Набувачем у спадковому договорі, може бути фізична або юридична особа (ч. 2 ст. 1303 ЦК). При цьому фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність. Такий висновок випливає з того, що від набувача за умовами спадкового договору може вимагатися виконання різноманітних дій, у тому числі правочинів (надання матеріальної допомоги; дотримання певного ритуалу поховання, вказаного відчужувачем; виконання дій, спрямованих на досягнення певної суспільно-корисної мети, тощо). Юридична особа може бути набувачем в спадковому договорі, якщо її цивільна правосуб'єктність не обмежена спеціальним законом, судом або установчими документами. Спадковий договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача (у разі невиконання набувачем його зобов’язань) або на вимогу набувача (у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача).

29. Поняття спадкового правонаступництва.

Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадковим правонаступництвом (спадкуванням). Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме у спадкуванні яскраво виявляється така особливість універсального правонаступництва, як одночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов'язків, які належали правопопереднику. Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут — спадкове право. Сторонами спадкового правонаступництва є: Спадкодавець — це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин, незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо. Спадкоємець — це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно. Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа, а також держава. Громадянин може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо. Отже, спадкоємцями можуть бути й недієздатні громадяни. В такому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні представники — батьки, усиновителі, опікуни. Не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Спадкоємцями за законом не мають права стати також: 1) батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини; 2) батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку. Однак ці особи можуть одержати спадщину за заповітом.