- •Питання до заліку з сімейного та спадкового права
- •Агнатське та когнатське споріднення. Види шлюбу за римським приватним правом.
- •Аліментні правовідносини батьків та дітей.
- •Визнання шлюбу неукладеним.
- •Визначення походження дітей. Оспорювання батьківства, материнства.
- •Виконання заповіту.
- •Відумерлість спадщини.
- •Джерела сімейного законодавства України.
- •Договірний режим майна подружжя. Шлюбний договір.
- •Заповідальний відказ та покладення.
- •Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.
- •Зміст заповіту. Види заповітів.
- •Коло спадкоємців за заповітом.
- •Майнові та особисті немайнові відносини інших членів сім’ї та родичів.
- •Місце відкриття спадщини.
- •Місце сімейного права в системі права України.
- •Обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків та його виконання.
- •Основні засади (принципи) сімейного права.
- •Особливості російського дореволюційного спадкового права.
- •Особливості спадкування деяких видів майна.
- •Охорона спадкового майна.
- •Підпризначення спадкоємця.
- •Підстави виникнення та припинення патронату над дітьми. Договір про патронат.
- •Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •Поділ спадщини між спадкоємцями.
- •Позбавлення спадщини.
- •Поняття патронату над дітьми та його відмінність від інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.
- •Поняття сімейних та спадкових правовідносин за римським приватним правом.
- •Поняття спадкового договору.
- •Поняття спадкового правонаступництва.
- •Поняття спадкування.
- •Поняття спадщини.
- •Поняття та види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя.
- •Поняття та види сімейних правовідносин.
- •Поняття та значення спадкового права.
- •Поняття та ознаки заповіту. Види заповітів.
- •Поняття та підстави припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •Поняття та порядок встановлення опіки та піклування над дітьми.
- •Поняття та сутність усиновлення. Скасування усиновлення.
- •Поняття та умови спадкування за законом.
- •Поняття шлюбу. Умови укладення шлюбу.
- •Порівняльна характеристика сучасних спадкових правовідносин та спадкових правовідносин за часів римського приватного права.
- •Порядок вступу до шлюбу. Державна реєстрація шлюбу.
- •Порядок оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину.
- •Права дитини та обов’язки опікунів та піклувальників над дітьми. Припинення опіки та піклування над дітьми.
- •Права та обов’язки подружжя щодо утримання.
- •Право на обов’язкову частку в спадщині.
- •Правове значення шлюбу. Недійсність шлюбу.
- •Правове становище спадкодавців.
- •Правове становище спадкоємців.
- •Правовий режим роздільного майна подружжя.
- •Правовий режим спільного майна подружжя. Поділ майна подружжя.
- •Предмет та метод сімейного права.
- •Принципи спадкового права.
- •Режим окремого проживання подружжя.
- •Сімейні правовідносини з іноземним елементом. Застосування законів іноземних держав.
- •Скасування та зміна заповіту.
- •Спадкові правовідносини.
- •Спадкування за правом представлення.
- •Форми захисту сімейних прав.
- •Час відкриття спадщини.
- •Черговість одержання права на спадкування за законом.
Охорона спадкового майна.
Метою вжиття заходів до охорони спадкового майна є забезпечення його збереження, а також запобігання можливому його псуванню, загибелі чи розкраданню. Між днем смерті спадкодавця і днем, коли буде встановлено всіх спадкоємців, минає певний час. На цей час й необхідно вжити заходів до охорони майна, тобто до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо в цей термін її не прийняли, то до закінчення строку, протягом якого може бути прийнята спадщина, - шести місяців. Охорона спадкового майна може тривати і після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійшла заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає в разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями. Тоді відповідно до ст. 549 ЦК України такі особи приймають спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини, а якщо цей строк є меншим від трьох місяців, то він продовжується до трьох місяців. Звідси випливає висновок, що охорона спадкового майна може тривати понад шість місяців у випадках спадкової трансмісії (ст. 551 ЦК України), спадкування за законом після відмови від спадщини спадкоємців за заповітом (ст. 553 ЦК України), а також при спадкуванні спадкоємців другої черги в разі неприйняття спадщини або відмови від неї спадкоємців першої черги. Право на вжиття заходів до охорони спадкового майна мають державні нотаріальні контори, посадові особи виконкомів місцевих рад, консульські установи. Приватний нотаріус не має права вчиняти цю нотаріальну дію. Вживаються заходи до охорони спадкового майна за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім, постійним місцем проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження майна чи основної його частини. Нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна порушується за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян. Цих заходів може бути вжито і з ініціативи самого нотаріуса, якщо йому стало відомо про залишене без нагляду майно померлого громадянина. Якщо ж майно спадкоємця знаходиться не за місцем відкриття спадщини, то нотаріус чи посадова особа виконкому за місцем відкриття спадщини направляють доручення державному нотаріусові чи посадовій особі виконкому за місцезнаходженням майна про вжиття заходів до охорони спадкового майна. Нотаріус, а у тих населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні службові, посадові особи органів місцевого самоврядування, виїжджають на місце знаходження майна і здійснюють опис майна в присутності зацікавлених осіб та 2 свідків. Державний нотаріус чи посадова особа, які вчинили цю дію за місцезнаходженням майна, повідомляють про вжиті заходи державного нотаріуса чи посадову особу виконкому за місцем відкриття спадщини. В описі спадкового майна нотаріус зазначає все майно, яке знаходиться за місцем відкриття спадщини, дає докладну характеристику предметів та вказує ступінь їхньої зношеності, а також вартість цього майна. Якщо спадкоємці не згодні з оцінкою нотаріуса, вони мають право за власний рахунок запросити експерта для оцінки майна. Опис майна має проводитися у максимально стислі строки. Видатки, пов'язані з описом та охороною спадкового майна, покладаються на спадкоємців, що закликаються до спадщини, відповідно до їхньої частки в спадщині. Незалежно від перебування під охороною описане майно належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК). Якщо в складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Це може бути хтось із родичів спадкодавця, працівник підприємства, що належало спадкодавцю, працівник органів місцевого самоврядування тощо. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (ст. 1285 ЦК). Тому в договорі, який укладають нотаріус та особа, яка має управляти спадщиною, мають бути вказані умови охорони майна, дата укладення договору, місце складання договору, місце знаходження спадкового майна, що охороняється, розмір винагороди, що отримує особа, яка управляє спадщиною, а також дії, котрі управляючий зобов'язаний виконувати для збереження спадщини. Крім того, нотаріус направляє листи органам та підприємствам, яких це стосується, про те, що певна особа має право управляти спадщиною і до прийняття спадщини буде вчиняти всі дії необхідні для її збереження. Особа, яка управляє спадщиною, не може використовувати спадкове майно для отримання прибутку на свою користь. По закінченні строку управління спадщиною особа, яка управляє спадковим майном, мусить подати спадкоємцям звіт про результати управління майном. Особа, що управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх обов'язків. Ця сума обумовлюється договором між нотаріусом та особою, яка управляє спадщиною. Вона виплачується спадкоємцями пропорційно до частки успадкованого кожним з них майна. Якщо спадкоємці відмовляються сплатити гроші за управління спадщиною, то управляючий може звернутися до суду. Якщо особа, яка управляла спадщиною, заподіяла шкоду або використовувала спадщину в своїх цілях, спадкоємці можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ст.ст. 22, 23 ЦК). Взагалі провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна може порушуватися як за письмовою, так і за усною заявою. Якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не заявляють про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то відпадає необхідність у вжитті таких заходів, незважаючи на те, що заява про це надійшла від установи чи організації. Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус має право зробити виклик спадкоємців публічним оголошенням або повідомленням про це у пресі, хоча на практиці це трапляється досить рідко. Протягом шести місяців за місцем відкриття спадщини нотаріус приймає і претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії подаються в письмовій формі та приймаються нотаріусом незалежно від строку настання права вимоги. Про таку претензію нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину. Дії по охороні спадкового майна слід вчинити якомога скоріше після одержання повідомлення про смерть громадянина, бажано наступного дня після надходження доручення або заяви про наявність спадкового майна чи основної його частини. Заходи до охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус або посадова особа виконкому місцевої ради, які вживали їх. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів з охорони спадкового майна не збігаються, то про припинення охорони майна спершу попереджається державний нотаріус за місцем відкриття спадщини. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства державі - відповідні фінансові органи.
