55. Сімейні правовідносини з іноземним елементом. Застосування законів іноземних держав.

Сімейні відносини з іноземним елементом — це відносини, суб'єктами (суб'єктом) яких є іноземці або апатриди, або виникнення, зміна, припинення яких пов'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном. Зокрема, до таких відносин належать укладення чи розірвання шлюбу з іноземним громадянином на території України; усиновлення дитини, що є громадянином України, але проживає за її межами; укладення шлюбу громадянами України за її межами. Саме на регулювання відносин подібного роду і розраховані норми, розміщені в Розділі VI СК. Існування родин, «обтяжених» іноземним елементом, ускладнюється відсутністю єдності в правовому регулюванні сімейних відносин матеріально-правовими нормами різних держав. Це зумовлено тим, що на формування національного законодавства кожної держави, включаючи і сімейне, впливають соціально-економічні, релігійні, побутові особливості, що в свою чергу породжує колізії, як тільки сімейні відносини ускладнюються іноземним елементом. Проблема застосування іноземних законів, визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав, або іноземних судових рішень виникає в багатьох ситуаціях. При цьому, щоразу, коли судові чи інші державні органи будь-якої країни зустрічаються із сімейними відносинами, ускладненими наявністю в них іноземного елемента, відбувається так зване «зіткнення» двох і більше законів і виникає проблема «вибору» закону, що у міжнародному приватному праві називається «колізійною проблемою». Слід зазначити, що поняття «колізії законів» і «вибору» норми права законодавства, що підлягає застосуванню, умовні, тому що той чи інший з «колізійних» законів обирається відповідними органами не довільно, а відповідно до обов'язкового для них правила про вибір закону, так званої «колізійної норми», що міститься в законодавстві даної країни чи в укладеному нею міжнародному договорі. Колізійна норма сімейного права - це норма, що визначає, право якої держави має бути застосоване до відповідних сімейних відносин з іноземним елементом. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст.7 СК. Наведене правило являє собою приклад застереження про публічний порядок. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення зазначених актів цивільного стану, здійснених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови їх консульської легалізації. Зазначені вище положення містяться у статтях 290–291 СК. Таким чином, акти цивільного стану, зареєстровані за законами іноземних держав, визнаються в Україні. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сі­мейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Фор­ма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України (ст. 56). Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в кон­сульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві від­повідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави (ст. 57). Значна частина договорів про правову допомогу за участі України, а саме з Албанією, Грецією, Іраком, Італією, Народною Демократичною Республікою Ємен, Кіпром, Китаєм, Кореіі ською Народно-Демократичною Республікою, Монголією, Румунією, Тунісом, Угорщиною, Югославією , не містять колізійних норм щодо реєстрації шлюбу. Договори з В'єтнамом, Грузією, Кубою, Македонією, Молдовою, Польщею, іншими державами передба­чають, що умови реєстрації шлюбу визначаються для кожної осо­би, яка бере шлюб, законодавством тієї держави - учасниці дого­вору, громадянином якої є особа. У договорах із Кубою, Фінлянді­єю альтернативною до прив'язки закону громадянства є прив'язка до закону держави, де проживає особа, яка бере шлюб. У міжнаро­дних договорах (наприклад, з В'єтнамом, Грузією, Македонією) зазначено, що відносно перешкод до реєстрації шлюбу повинні бути дотримані вимоги законодавства тієї договірної держави, на території якої шлюб реєструється. До розірвання шлюбу застосовується законодавство держави: а)       громадянами якої є подружжя в момент подання заяви (ч. 1 ст. 26 Договору з В'єтнамом) чи в момент порушення справи (ч. 1 ст. 26 Договору з Грузією, ч. 1 ст. 26 - з Молдовою, ч. 1 ст. 23 - з Кубою, ч. 1 ст. 26-з Польщею, ч. І ст. 28 Мінської конвенції про правову допомогу 1993 р. і т. д.); б)       в установу якої подано заяву за умови різного громадянства осіб (ч. 2 ст. 26 Договору з В'єтнамом); в)        спільного місця проживання осіб із різним громадянством (ч. 2 ст. 26 Договору з Молдовою, ч. 2 ст. 26 - з Польщею та ін.); г)       орган якої порушив справу, якщо особи мають різне грома­дянство та проживають на територіях різних держав (ч. 4 ст. 26 Договору з Грузією, ч. 2 ст. 26 - з Молдовою, ч. 2 ст. 26 - з Поль­щею і т. д.). Стосовно майнових відносин подружжя законодавство України передбачає, що подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це май­но знаходиться. Вибране право припиняє застосовуватися або змі­нюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або зви­чайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подруж­жям. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових нас­лідків шлюбу. Вибір права стосовно правових наслідків шлюбу та майнових відносин подружжя має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір пра­ва, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена