Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді - Сімейне та спадкове право.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
715 Кб
Скачать
☆
  1. Правовий режим спільного майна подружжя. Поділ майна подружжя.

Сімейне право України закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає об’єднання майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частини) в єдину майнову масу та встановлення ряду спеціальних правил щодо його володіння, користування та розпорядження. Режим спільності майна подружжя означає, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя. Щодо спільного майна подружжя здійснює права власника. Право спільної сумісної власності подружжя є різновидом права приватної власності фізичних осіб. 1. Згідно з ч. 1 ст. 60 СК подружжю на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте за час шлюбу. Сімейне законодавство встановлює, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подужжя (ч. 2 ст. 60 СК). 2. Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи належать до спільного майна подружжя лише у випадку, якщо вони були внесені: а) до сімейного бюджету, б) на особистий рахунок кожного з подружжя до банківської (кредитної) установи. Таким чином, надходження тільки тоді будуть вважатися спільним майном подружжя, якщо кожен з них виявив свою волю щодо передачі грошей до сімейного бюджету. Якщо цього зроблено не було, то майно вважається роздільним і належить тому з подружжя, який його отримав. 3. Відповідно до ч. 3 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше цінне майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Ця норма є не зовсім чіткою. Не зрозуміло, про які саме договори в ній ідеться. 4. Серед об’єктів права спільної власності подружжя сімейне законодавство особливо виділяє речі професійних занять кожного з подружжя, спеціально встановлюючи їх правовий режим. Відповідно до ч. 4 ст. 61 СК речі професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, якщо за час шлюбу були придбані речі, професійно необхідні одному з подружжя, відповідно до закону вони не визнаються об’єктом його права власності. Законодавство виходить з того, що такі речі були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, тому вони мають належати обом з подружжя. 5. Подружнє життя є, як правило, тривалим за характером, тому речами, що належать на правi власностi одному з подружжя, протягом спiльного життя нерiдко користуються обидва з них. Здiйснюючи догляд за таким майном, подружжя вкладає в нього спiльнi кошти та працю. У випадку поділу майна, один із подружжя, який не є власником, нерідко просить врахувати цю обставину i визнати вказане майно спiльним. Законодавство вирiшує це питання таким чином. Згiдно зi ст. 62 СК України, якщо майно, яке було власнiстю одного з подружжя, за час шлюбу iстотно збiльшилося у своїй вартості внаслiдок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спiльної сумiсної власності подружжя. Для визнання роздiльного майна спiльним згiдно зi ст. 62 СК необхiдно, щоб вартість роздiльного майна в перiод шлюбу збiльшилася iстотно. Поділ спільного майна. Навіть перебуваючи у шлюбі, подружжя може виявити бажання розділити майно, яке є їх спільною власністю. У такому випадку необхідно звертатися до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя. У позові необхідно вказати, яке саме майно ви бажаєте розділити, якщо це нерухоме майно – зазначити які є правовстановлюючі документи на нього, визначити його вартість (ціну позову). За загальним правило все майно підлягає поділу у рівних частках, тобто 50/50. Так, якщо вартість спільного майна подружжя ви оцінюєте в 100 тис.грн., ціна позову буде складати 50 тис.грн. Однак, якщо немає можливості виділити в натурі половину такого майна (наприклад, необхідно поділити автомобіль тощо), можна компенсувати іншому з подружжя половину вартості такого майна. !!! НЕ ДІЛЯТЬСЯ – 1) майно, яке належало чоловіку/дружині до шлюбу. В разі спору щодо такого майна важливо лише довести, що воно було придбане до шлюбу. 2) будь-яке подароване чи успадковане майно, якщо не доведено іншого, то вважається, що вони подаровані подружжю та є їх спільною власністю. 3) майно, придбане за кошти, які належали особисто одному із подружжя. Наприклад - речі, придбані одним з подружжя на кошти, які були внесені як вклад у банківську установу до шлюбу. В разі спору - головним буде довести, що речі придбані саме на ці кошти. 4) будь-які премії, винагороди за особисті заслуги, але якщо інший з подружжя доведе, що він своїми діями сприяв їх одержанню, суд може визнати за ним право на частину цієї премії чи винагороди. Наприклад, чоловік займався науковою працею, а дружина особисто займалася веденням дом.госп., вихованням дітей, чим сприяла йому в отриманні цієї премії чи винагороди.5) речі індивідуального користування (в тому числі і коштовності, навіть якщо вони придбані за спільні кошти). Але, якщо буде встановлено, що коштовності придбані не для особистого користування чоловіка чи дружини, а для накопичення капіталу, вони будуть вважатися спільною власністю подружжя. 6) гроші, отримані як відшкодування за втрату чи пошкодження речі, яка належала їй чи йому особисто, а також грошова компенсація моральної шкоди. Крім того, не підлягають поділу і гроші, отримані як страхові виплати за особистим страхуванням (обов’язковим чи добровільним).