- •Міністерство охорони здоров’я України Лебединське медичне училище імені проф.. М.І. Сітенка Основи біофізики та медичної апаратури
- •§1 Фізика та медицина
- •§ 1 .1 Опорно-рухова система людини
- •§1.2 Деформації тіл та їх характеристики
- •§ 1.3. Деформація біологічних тканин
- •4. Судинна тканина.
- •§2.1 Звукові хвилі
- •§ 2.2. Фізичні характеристики звуку
- •§2.3 Фізичні основи слуху
- •§ 2.4 Фізичні основи голосу
- •§2.5 Звукові методи діагностики
- •§ 2.6. Ультразвук та інфразвук
- •§ 2.7. Інфразвук
- •§ 2.8 Вібрація
- •§ 3.1. Внутрішнє тертя. Закон Ньютона
- •§ 3.2. Методи віскозиметрії
- •§3.3 Ламірна та турбулентна течія. Число Рейнольдса
- •§ 3.4 Основні закони гідродинаміки та їх застосування в медичній техніці
- •§ 3.5 Система кровообігу людини
- •§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
- •§3.7 Пульсова хвиля
- •§4.1 Структура, властивості і функції мембран
- •§4.2 Транспорт речовин через мембрани
- •Пасивний транспорт речовин
- •Активний транспорт речовин
- •§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
- •§ 5.1 Основні характеристики електричного поля
- •§5.2 Елекричний диполь. Струмовий диполь
- •§ 5.3 Теорія Ейтховена. Фізичні основи екг
- •§ 6.1 Характеристики електричного струму. Закони Ома і Джоуля-Ленца
- •§6.2 Електропровідність тканин організму. Гальванізація. Електрофорез
- •§ 6.3 Імпульсний струм та його дія на організм
- •Ремезов рисунки електростимуляції 2.1112131415
- •§ 6.4 Змінний струм. Фізичні основи реографії
- •§ 6.5 Дія постійного та змінного електричного струму на біооб'єкти
- •§ 6.6 Магнітні властивості речовин. Магнітне поле.
- •§ 6.7 Магнітні властивості речовини
- •§ 6.8 Фізичні основи магнітобіології та магнітотерапії
- •§ 6.9 Методи лікування струмами високої частоти та механізм їх дії.
- •§ 7.1 Природа світла
- •§ 7.2 Оптичні методи дослідження біооб'єктів
- •2. Поглинання світла.
- •§7.4 Біофізика зору
- •§7.5 Оптична мікроскопія
- •§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
- •§8.2 Закони теплового випромінювання
- •§8.3 Застосування інфрачервоного випромінювання в медицині
- •§8.4 Ультрафіолетове випромінювання
- •§ 9.1 Елементи квантової механіки
- •§ 9.2 Люмінісценція
- •§ 9.3 Лазери та їх використання в медицині
- •§9.4 Елекронний парамагнітний резонанс
- •§ 9.5 Ядерний магнітний резонанс. Ямр-томографія
- •§10.1 Спектри рентгенівського випромінювання та його властивості
- •§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною
- •§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії
- •§11.1 Закон радіоактивного розпаду
- •§11. 2 Активність. Одиниці активності
- •§11. 3 Види радіоактивного розпаду
- •§ 11.4 Види і основні властивості іонізуючого випромінювання
- •§ 11.5 Механізм взаємодії іонізуючого випромінення з речовиною
- •§ 11.6 Дозиметрія іонізуючого випромінення
- •§ 11.7 Біологічна дія іонізуючого випромінювання. Еквівалентна доза
- •§11.8 Методи дозиметричного радіаційного контролю
- •§ 11.9 Використання радіоактивного випромінювання в медицині
- •§ 12.1 Загальна класифікація медичної техніки
- •1. Класифікація медичних вп.
- •1.1. За призначенням:
- •1.3. За ступенем точності:
- •1.5. За принципом перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал:
- •§ 12.2 Променева діагностика
- •§ 12.3 Методи ультразвукової діагностики (узд)
- •§ 12.4 Термографія
- •§ 12.5 Ендоскопія
- •§ 12.6 Електрокардіографія
- •§ 12.7 Електроенцефалографія
- •§ 12.8 Електроміографія (емг)
- •§ 12.9 Основні прилади і апарати для клініко-діагностичних і біохімічних досліджень
- •§ 12.10Апаратура для електропунтурної діагностики
- •§ 12.11 Діагностична апаратура в офтальмології
- •§13.1 Фізіотерапевтична апаратура
- •§ 13.2 Гальванізація та лікувальний електрофорез
- •§ 13.3 Дарсонвалізація
- •§ 13.4 Електросон
- •§ 13.5 Діадинамотерапія
- •§ 13.6 Увч-терапія
- •§ 13.7 Індуктотермія
- •§ 13.8 Франклінізація
- •§ 13.9 Мікрохвильова терапія
- •§ 13. 10 Хвильова енергостабілізуюча терапія (хест)
- •§ 13.11 Ультразвукова терапія
- •§ 13.12 Світлолікування
- •§14.1 Спектрофотомери
- •§ 14.2 Фотоколориметри
- •§ 14.3 Рефрактометри
- •§ 14.4 Мікроскопія: методи, апаратура
- •§ 14.5 Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою
§ 2.7. Інфразвук
Інфразвукові коливання і хвилі - це пружні коливання з частотами до 16 (20) Гц. Інфразвук не сприймається органами слуху людини. Інфразвук дуже слабко поглинається у газах, рідинах та твердих тілах і тому може розповсюджуватися майже без втрат на великі відстані. Ця надзвичайно важлива властивість інфразвуку використовується у техніці - у звукометричних приладах (мікрофони, гідрофони тощо), для реєстрації різноманітних процесів, що відбуваються з інфразвуковими частотами. До таких процесів належать землетруси, вибухи, виробничі шуми і вібрації, грозові розряди, турбулентні явища в атмосфері, хвилі цунамі тощо.
Інфразвук негативно впливає на функціональний стан ряду систем організму. Вважають, що первинний механізм дії інфразвуку на організм має резонансну природу Частоти власних коливань тіла людини відповідають частоті інфразвуків, тому вони викликають головний біль, роздратування, втому, знижують працездатність.
Інфразвукові хвилі діють на тканини людського організму так само, як і вібрації. Під дією інфразвукових хвиль виникає деформація тканин: вони періодично стискаються і розтягуються з частотою нижчою ніж 20 Гц. Інфразвукова вібрація тканин призводить до вторинних фізіологічних процесів: сповільнюються зорові реакції, виникає головний біль, знижується працездатність. Вважають, що інфразвукові хвилі частото. 3-12 Гц проникають у мозок і пригнічують психіку людини. Інфразвуки певної частоти інколи зумовлюють напади епілепсії й породжують у людини панічний жах.
На відміну від людини , деякі тварини сприймають інфразвуки частотою 8-12 Гц. Такі інфразвукові хвилі утворюються перед штормом і землетрусом і поширюються на великі відстані. Море сповіщає про те, що наближається шторм, але на жаль, людина цього «голосу моря» не чує. Зате його добре чують морські птахи, дельфіни, кити, пінгвіни, глибоководні риби і медузи.
Виявляється.
Що у медузи є орган слуху 1 ( рис.1.22) ,
який за формою подібний до колби.
Рисунок 1.22
Усередині «колби» плавають камінчики2, які час від часу торкаються нерва. «голос моря» спочатку сприймає «колба», заповнена рідиною, а потім через камінчики інфразвукові хвилі передаються до нервової системи медузи3. Сприйнявши сигнал тривоги, медузи заздалегідь відпливають від берега на глибину, щоб морські хвилі під час шторму їх не викинули на берег. Дельфіни запливають за скелі, а кити - у відкрите море.
Зрозумівши, як працює орган слуху медузи, фізики й інженери за таким самим принципом сконструювали прилад, за допомогою якого можна заздалегідь ( за 15 годин) визначити час початку шторму. Звукові й інфразвукові хвилі, що виникають у повітрі перед штормом, уловлюються рупором 1 ( рис.1.23) і фільтруються за допомогою резонатора2, в якому посилюються лише інфразвукові коливання частотою 8-13 Гц, а всі інші гасяться. Далі п`єзодатчик 3 перетворює інфразвукові коливання на змінний струм інфразвукової частоти. Імпульси електричного струму посилюються за допомогою підсилювача й вимірюються міліампериметром5, шкала якого проградуйована безпосередньо в балах – умовних одиницях сили шторму.
Рисунок 1.23
За
своєю природою ультразвукові хвилі
нічим не відрізняються від звукових.
Відмінність полягає лише в частоті
коливань, які поширюються в пружному
середовищі. Частота ультразвукових
хвиль коливається в діапазоні 2
-
1
Завдяки цьому в ультразвукових хвилях
виникають специфічні властивості,
яких немає у звукових та інфразвукових
хвилях.
