Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
biofizika.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною

Поглинання Х-випромінювання характеризується коефіцієнтом , який про­порційний четвертому степеню атомного номера Z речовини, третьому степеню довжини хвилі густині речовини р і товщині d:

z4𝝀3pd (10.2)

Кістки вбирають Х-випромінювання в 150 разів сильніше, ніж м'які тканини. При проходженні Х-променів через тіло людини на флуоресцію­ючому екрані (рентгенівській плівці) будуть спостерігатися ділянки з різними сту­пенями освітленості. Менш різкі тіні, ніж кістки і метали, дають серце, легені та ін.

Тіньове зображення шлунка та кишок стає чітким, якщо в них ввести сульфат барію у вигляді каші, який поглинає випромінювання сильніше, ніж середовище. У деяких випадках як контрастні речовини використовують гази. їхня густина мен­ша від густини тканин, тому вони поглинають випромінювання слабше.

За одиницю експозиційної дози Х-випромінювання приймається така доза рент­генівського -випромінювання, яка внаслідок іонізації 1 кг сухого повітря викли­кає появу електричного заряду в 2,58 • 10 -4 Кл.

Ця одиниця називається рентгеном. При експозиційній дозі в 1 рентген (1 Р) внаслідок повної іонізації під дією рентгенівського і -випромінювання в 1 см3 су­хого повітря утворюється близько 2 мільярдів пар іонів. Прийнято вважати, що для тканин організму експозиційна доза 1 Р викликає поглинання приблизно 10 -2 Дж на 1 кг маси.

Потужність експозиційної дози - це величина, яка визначається відношенням експозиційної дози до часу випромінювання.

Рд = (10.3)

Людський організм без шкоди переносить дози щоденного опромінення лише до 0,05 рентгена. Дози в 5-400 рентгенів викликають різноманітні ускладнення, а дози близько 500 рентгенів - смертельні.

Для захисту від Х-променів використовують свинець, товсті шари солей ба­рію, спеціальні сорти скла, що містять у своєму складі багато свинцю.

§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії

Розпізнавання захворювань під час просвічування тіла Х-випромінюванням називається рентгенодіагностикою.

Рентгенодіагностику поділяють на рентгеноскопію (просвічування) і рентге­нографію (отримання зображення на носії). При рентгеноскопії тіньове зображення внутрішніх органів і тканин спостерігають безпосередньо на флуоресцентному ек­рані. Рентгеноскопію проводять, головним чином, при рентгенодіагностиці захво­рювань внутрішніх органів, розташованих в черевній і грудній порожнинах. Недо­ліками рентгеноскопії є порівняно висока доза опромінення хворого і обслуговую­чого персоналу, а також менша, порівняно з рентгенографією, роздільна здатність.

При рентгенографії за тілом пацієнта розташовують касету з фотоплівкою. Зображення, отримане при цьому, більш чітке, що дає змогу дослідити дрібніші деталі зображення. Порівняння рентгенограм, зроблених повторно через деякий час, дає можливість стежити за перебігом хвороби чи ефективністю її лікування.

Одним з видів рентгенографії є флюорографія - фотографування зображення з флуоресцентного екрана на плівку. Фотографії розглядають за допомогою спец­іальних збільшувачів.

Рентгенівська (комп'ютерна) томографія дозволяє порівнювати пошарові зоб­раження, отримані за різних положень джерела випромінювання відносно пацієнта. Порівняння зображень, яке здійснює комп'ютер дає можливість отримувати певні зрізи досліджуваного органа. Рентгенівські комп'ютерні томографи допомагають діагностувати майже усі порушення макроскопічних структур організму (пухлини, камені в нирках тощо).

Розділ 11 Радіактивність. Дозиметрія іонізуючого випромінення

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]