Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
biofizika.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

§ 2.4 Фізичні основи голосу

Ми спілкуємося між собою за до­помогою звукових хвиль, які створюються голосовим апаратом. Голосовий апарат лю­дини складається з

3

2

Рисунок 1. 17

голосових зв'язок 1 (рис.1.17), розміщених на бокових стінках гортані, і кількох резонаторних порожнин — ротової 2, носової З, і глоткової 4.

Голосові зв'язки складаються з окремих еластичних і м'язових волокон. Під час спо­кійного дихання голосові зв'язки ненапружені й утворюють широку щілину 1 (рис1.18, а). Крізь неї вільно проходить повітря в легені й назад. Під час розмови м'язи гортані натягують голосові зв'язки, вони стають коротшими й утворюють вузь­ку щілину (рис.1.18, б).

а

Рисунок 1.18

Коли повітря, яке видихається легенями, прохо­дить крізь голосову щілину, то голосові зв'язки при­ходять у коливальний рух у площині утвореної ними щілини. Під час коливання голосових зв'язок у повітрі, що проходить голосовою щілиною, виникає первинна звукова хвиля — розрідження й згущення молекул по­вітря, що чергуються між собою. Частота коливань та інтенсивність первинної звукової хвилі залежать від довжини голосових зв'язок, а остання — від ступеня їх натягу м'язовими волокнами.

Первинна звукова хвиля далі поширюється в порожнині носоглотки й рота, де й відбувається ос­таточне формування голосних звуків завдяки узгод­женим між собою положенням язика та губ. Але тут відбувається не лише формування, а й посилення звуків унаслідок акустичного резонансу. Резонато­рами слугують порожнини носоглотки й рота, кож­на з яких має свої дві основні частоти (тони). І тому в кожному голосному звуку посилюються два тони, які називаються формантами.

В утворенні приголосних звуків, крім язика й губ, бере участь також і м'яке підне­біння, внаслідок чого за своїм частотним складом приголосні наближаються до шумів.

§2.5 Звукові методи діагностики

Звук є джерелом інформації про стан внутрішніх органів людини. Робота сер­ця, легенів та інших органів супроводжується звуковими явищами, що виникають під час їх роботи. Знаючи, якими повинні бути ці звуки при нормальному функціо­нуванні органів і тканин, можна визначити характер захворювання або пошкоджен­ня органа при тому чи іншому захворюванні.

Прослуховування і аналіз тонів та шумів, що виникають під час функціонуван­ня внутрішніх органів, називається аускультацією.

Розрізняють два види аускультації – пряму й непряму. За прямої аускультації лікар вислуховує хворого безпосередньо, прикладаючи своє вухо до тіла хворого. В цьому випадку звуки, що виникають під час роботи внутрішнього органа, не спотворюються. Але пряма аускультація не завжди зручна й гігієнічна. І тому зазвичай проводять непряму аускультацію за допомогою стетоскопа й стетофонендоскопа.

Стетоскоп – це дерев’яна або пластмасова трубка, один кінець якої дещо розширений, а на другий насаджений лійкоподібний раструб (рис.19 б). Раструб стетоскопа міцно притискають до вислухованої ділянки тіла, а другий кінець трубки – до вушної раковини лікаря. Коли стетоскоп притискають до тіла хворого, він перетворюється на акустичну трубу, закриту з обох кінців. У ній виникає стояча хвиля внаслідок накладання прямої (тієї, що передається від хворого лікарю) й відбитої від вушної раковини лікаря. Амплітуда коливань у стоячій хвили, а отже, й гучність звуку збільшується у двічі. Внаслідок акустичного резонансу посилюються ті тони досліджуваного звуку, частоти яких кратні власній частоті коливань стетоскопа.

Рисунок 1.19

Для збільшення гучності досліджуваних звуків застосовують стетофонендоскоп (рис. 19 а). Він складається з лійки 1, затягнутої пружною мембраною, і лійки 2, такої ж самої як і в стетоскопі, та двох гумових трубок 3 з наконечниками. Під час вислуховування лійку прикладають до досліджуваної ділянки тіла, а наконечники трубок уставляють у слухові проходи. У цьому випадку звук сприймається обома вухами, і його гучність збільшується вдвічі порівняно зі стетоскопом. Лійку 1 використовують для вислуховування легень, а лійку 2 – для вислуховування тонів серця. Стетофонендоскоп використовується також і під час вимірювання артеріального тиску, визначення характеру кишкових шумів, під час обстеження легень і кровоносних судин.

Постукування виконують зігнутим середнім пальцем правої руки по пальцях лівої, міцно притиснутих до тіла (пряма перкусія) або гумовим молоточком (мал. 20, а) по металевій пластинці – плесиметру (мал.20 б; непряма перкусія)

Рисунок 1.20

Для прослуховування звуків ви­користовують фонендоскоп. Його дія ґрунтується на резонансному підсиленні зву­ку. Резонансні порожнини дають характерні (з малим затуханням) звукові коливан­ня і по-різному проводять звуки, що використовується в іншому методі звукового дослідження - перкусії.

Перкусія ( постукування) - це аналіз перкуторних звуків, що виникають при постукуванні мо­лоточком по плесиметру або кінчиком зігнутого пальця однієї руки по фаланзі пальця другої руки, прикладеної до певної ділянки тіла хворого. При постукуванні резону­ють порожнини всередині організму, м'які, пружні, тверді та порожнисті органи по-різному реагують на звук молоточка або пальця. При ударі по пружних тканинах або тканинах, що оточують порожнини тіла, заповнені повітрям, внутрішній звук підсилюється і стає дзвінким (тимпанічним). Якщо черевна порожнина містить багато рідини (водянка), перкуторний звук буде коротким і глухим.

Добрий резонанс дають порожнини тіла, заповнені повітрям, кістки та елас­тичні перетинки (ясний звук).

Для діагностики серцевих захворювань використовують метод фонокардіог­рафії (ФКГ). Цей метод полягає у графічній реєстрації тонів та шумів серця. Запис фонокардіограм здійснюють за допомогою фонокардіографа. Він складається з мікрофона, підсилювача, системи частотних фільтрів і реєструючого пристрою.

Втрату слуху досліджують методом аудіометрії. З цією метою визначають поріг чутливості для різних тонів на спеціальному приладі - аудіометрі. Отримана крива називається аудіограмою. Порівняння аудіограми хворої і здорової людини дозволяє діагностувати захворювання органів слуху.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]