§ 12.4 Термографія

Термографія - це нешкідливий та неінвазивний метод променевої діагности­ки, що реєструє інфрачервоне (теплове) випромінювання від поверхні тіла людини. Більша частина електромагнітного випромінювання людини має довжину хвилі 10 мкм, що лежить в інфрачервоній частині спектра. Фізіологічною основою тер­мографії є збільшення інтенсивності теплового випромінювання над патологічними вогнищами в зв'язку з посиленням у них кровопостачання та процесів обміну. Змен­шення інтенсивності кровообігу в тканинах і органах відображається "згасанням" їхнього теплового поля (рис. 4.18).

Контактну термографію проводять за допомогою розташованих на пластичній тонкій основі рідких кристалів, які здатні змінювати свій колір залежно від температури. Кожний термоіндикатор має певну кольорово-температурну характеристику, за якою можна вивчати розподіл температури на поверхні тіла пацієнта.

Рисунок 4.18 Термографічне зображення

Безконтактна (дистанційна) термографія реєструє інфрачервоні промені з по­верхні тіла за допомогою дзеркала, яке спрямовує тепло до детектора. Детекто­ром служить кристал розміром до 0,5x0,5 мм, в якому при нагріванні виникають електричні сигнали, що підсилюються та віддзеркалюються у вигляді зображення на екрані монітора або роздруковуються на папері.

У нормі кожна ділянка тіла людини має певну температуру, яка на симетрич­но розташованих ділянках повинна бути майже однаковою (з різницею, що не пере­вищує десятої частини градуса). Зміна (збільшення або зменшення) інтенсивності інфрачервоного випромінювання над патологічним вогнищем зумовлена зміною (збільшенням або зменшенням) інтенсивності метаболічних процесів та регіонального кровообігу в ньому.

Якщо за допомогою звичайної термографії (в мікронному діапазоні) вивчається температура на поверхні тіла, то в міліметровому та дециметровому діапазонах інфрачервоного спектра випромінювання можна вивчати стан тіла людини на деякій глибині.

Обстеження неінвазивне. Інформація, одержана методами традиційної тер­мографії, може бути значно розширена шляхом застосування динамічного інфра­червоного термокартування. Це значно підвищує діагностичні можливості методу, особливо на ранніх стадіях розвитку захворювань.

Галузі застосування: онкологія, гастроентерологія нейрохірургія, педіатрія, дерматологія, ортопедія, ревматологія, травматологія, лор-патологія, пульмоноло­гія, ангіологія, ендокринологія, психологія та психіатрія, запальні процеси, локальні пухлини, порушення кровообігу, травми, процеси загоєння ран (рис. 4.19).

Рисунок 4.19 Облітеруючий тромбангіїт. а – артеріографія. Непрохідність лівої стогнової та підколінної артері; б- термографія. Нормальна вентральна термограма правої та помірна гіпотермія нижньої частини лівої гомілки

Протипоказань немає, дослідження може повторюватися багаторазово. Як самостійний діагностичний метод використовується рідко, обов'язкове зіставлен­ня з даними клінічного та рентгенологічного обстеження хворого.

Перевагами термографії як способу технічної діагностики є універсальність, дистанційність, швидкодія, висока продуктивність та безпека.

Недоліком термографії є її невисока специфічність у діагностиці захворювань.

Тепловізійна техніка

Тепловізори, які використовуються сьогодні в термографічній діагностиці (рис. 4.20), є скануючими пристроями, що складаються із системи дзеркал, що фокусують інфрачервоні промені від поверхні тіла на чутливий приймач (фотоопір із сурм'янистого індію, активованого германію, із германію з додаванням цинку, золота й ртуті). Такий приймач потребує охолодження (використовують рідкий азот, рідкий водень, неон), яке забезпечує високу чутливість. В приладі теплове випро­мінювання послідовно перетворюється в електричний сигнал, який підсилюється та реєструється у вигляді півтонових зображень.

а б

Рисунок 4.20 Тепловізор IR928: а –загальний вигляд, б –складові частини тепловізора