- •Міністерство охорони здоров’я України Лебединське медичне училище імені проф.. М.І. Сітенка Основи біофізики та медичної апаратури
- •§1 Фізика та медицина
- •§ 1 .1 Опорно-рухова система людини
- •§1.2 Деформації тіл та їх характеристики
- •§ 1.3. Деформація біологічних тканин
- •4. Судинна тканина.
- •§2.1 Звукові хвилі
- •§ 2.2. Фізичні характеристики звуку
- •§2.3 Фізичні основи слуху
- •§ 2.4 Фізичні основи голосу
- •§2.5 Звукові методи діагностики
- •§ 2.6. Ультразвук та інфразвук
- •§ 2.7. Інфразвук
- •§ 2.8 Вібрація
- •§ 3.1. Внутрішнє тертя. Закон Ньютона
- •§ 3.2. Методи віскозиметрії
- •§3.3 Ламірна та турбулентна течія. Число Рейнольдса
- •§ 3.4 Основні закони гідродинаміки та їх застосування в медичній техніці
- •§ 3.5 Система кровообігу людини
- •§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
- •§3.7 Пульсова хвиля
- •§4.1 Структура, властивості і функції мембран
- •§4.2 Транспорт речовин через мембрани
- •Пасивний транспорт речовин
- •Активний транспорт речовин
- •§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
- •§ 5.1 Основні характеристики електричного поля
- •§5.2 Елекричний диполь. Струмовий диполь
- •§ 5.3 Теорія Ейтховена. Фізичні основи екг
- •§ 6.1 Характеристики електричного струму. Закони Ома і Джоуля-Ленца
- •§6.2 Електропровідність тканин організму. Гальванізація. Електрофорез
- •§ 6.3 Імпульсний струм та його дія на організм
- •Ремезов рисунки електростимуляції 2.1112131415
- •§ 6.4 Змінний струм. Фізичні основи реографії
- •§ 6.5 Дія постійного та змінного електричного струму на біооб'єкти
- •§ 6.6 Магнітні властивості речовин. Магнітне поле.
- •§ 6.7 Магнітні властивості речовини
- •§ 6.8 Фізичні основи магнітобіології та магнітотерапії
- •§ 6.9 Методи лікування струмами високої частоти та механізм їх дії.
- •§ 7.1 Природа світла
- •§ 7.2 Оптичні методи дослідження біооб'єктів
- •2. Поглинання світла.
- •§7.4 Біофізика зору
- •§7.5 Оптична мікроскопія
- •§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
- •§8.2 Закони теплового випромінювання
- •§8.3 Застосування інфрачервоного випромінювання в медицині
- •§8.4 Ультрафіолетове випромінювання
- •§ 9.1 Елементи квантової механіки
- •§ 9.2 Люмінісценція
- •§ 9.3 Лазери та їх використання в медицині
- •§9.4 Елекронний парамагнітний резонанс
- •§ 9.5 Ядерний магнітний резонанс. Ямр-томографія
- •§10.1 Спектри рентгенівського випромінювання та його властивості
- •§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною
- •§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії
- •§11.1 Закон радіоактивного розпаду
- •§11. 2 Активність. Одиниці активності
- •§11. 3 Види радіоактивного розпаду
- •§ 11.4 Види і основні властивості іонізуючого випромінювання
- •§ 11.5 Механізм взаємодії іонізуючого випромінення з речовиною
- •§ 11.6 Дозиметрія іонізуючого випромінення
- •§ 11.7 Біологічна дія іонізуючого випромінювання. Еквівалентна доза
- •§11.8 Методи дозиметричного радіаційного контролю
- •§ 11.9 Використання радіоактивного випромінювання в медицині
- •§ 12.1 Загальна класифікація медичної техніки
- •1. Класифікація медичних вп.
- •1.1. За призначенням:
- •1.3. За ступенем точності:
- •1.5. За принципом перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал:
- •§ 12.2 Променева діагностика
- •§ 12.3 Методи ультразвукової діагностики (узд)
- •§ 12.4 Термографія
- •§ 12.5 Ендоскопія
- •§ 12.6 Електрокардіографія
- •§ 12.7 Електроенцефалографія
- •§ 12.8 Електроміографія (емг)
- •§ 12.9 Основні прилади і апарати для клініко-діагностичних і біохімічних досліджень
- •§ 12.10Апаратура для електропунтурної діагностики
- •§ 12.11 Діагностична апаратура в офтальмології
- •§13.1 Фізіотерапевтична апаратура
- •§ 13.2 Гальванізація та лікувальний електрофорез
- •§ 13.3 Дарсонвалізація
- •§ 13.4 Електросон
- •§ 13.5 Діадинамотерапія
- •§ 13.6 Увч-терапія
- •§ 13.7 Індуктотермія
- •§ 13.8 Франклінізація
- •§ 13.9 Мікрохвильова терапія
- •§ 13. 10 Хвильова енергостабілізуюча терапія (хест)
- •§ 13.11 Ультразвукова терапія
- •§ 13.12 Світлолікування
- •§14.1 Спектрофотомери
- •§ 14.2 Фотоколориметри
- •§ 14.3 Рефрактометри
- •§ 14.4 Мікроскопія: методи, апаратура
- •§ 14.5 Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою
§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
Об'ємна швидкість Q – це величина, яка чисельно дорівнює об'єму крові, що протікає за одиницю часу через переріз судини:
Q
=
(3.8)
Одиниця
вимірювання об»ємної швидкості :
(
/с).
Об'ємна швидкість крові для кожного
органу різна і визначається таким
чином: кількість крові, що притікає до
органу дорівнює кількості крові, що
відтікає від органу і залежить від його
функції. Наприклад Q нирок = 400 мл/хв.; Q
головного мозку = 65 мл/хв.; Q печінки =
150 мл/хв.
Лінійна
швидкість
- це
величина , яка чисельно дорівнює шляху,
який проходять частинки крові за одиницю
часу:
=
(3.9)
Одиниця
вимірювання лінійної швидкості :
м/с.
Так, як лінійна швидкість різна по
перерізу судин, то мова йде про лінійну
швидкість, середню по перерізу.
Швидкість потоку крові у судині зі змінним перерізом обернено пропорційна площі цього перерізу, що випливає з рівняння неперервності (3.5).
Судинна система має мінімальний переріз в ділянці аорти. При переході
до артерій, артеріол і капілярів сумарна площа судин збільшується і максимального значення досягає в області капілярів (рис. 1.39).
Рисунок 1.39
Так, як кількість крові , що циркулює в системі, стала, то і об'ємна швидкість кровотоку в будь-якому перерізу серцево-судинної системи також стала:
Q= S=const (3.10)
Рівняння (3.10) називають рівнянням нерозривності течії в гемодинаміці.
Об'ємну швидкість можна розрахувати по формулі Пуазейля:
=
(3/11)
д
–
1
-
2
– спад
тиску на початку та в кінці системи,
l – довжина судини
– динамічна в'язкість,
- внутрішній радіус судини.
Якщо
скористатися аналогією з законом Ома.
(3.11) можна переписати у вигляді Q
=
, де
R = (3.12 )
Ця величина називається гемодинамічним опором судини і дозволяє моделювати кровообіг за допомогою електричних кіл. Це дало можливість створити апарати штучного кровообігу.
Кров'яний
тиск
– це величина, що дорівнює відношенню
сили, що діє зі сторони крові на судини
до площі поверхні S
=
( 3.13)
Розрізняють такі види тисків:
1.Трансмуральний тиск – це різниця тисків на внутрішню ( в) та зовнішню ( з) стінки судин:
т
=
в
-
з
(
3.14)
Трансмуральний тиск збільшує або зменшує діаметр кровоносних судин.
2. Гідростатичний тиск – це тиск, що виникає під дією сили тяжіння:
г
=
gh
( 3.14)
де - густина крові;
g – прискорення вільного падіння;
h – висота стояння рідини.
Гідростатичний тиск впливає на розподіл крові в серцево-судинній системі людини, відтоку крові з верхньої частини в нижню частину тіла людини, що вертикально стоїть і притоку на рівні серця г =0, тому вимірювання кров'яного артеріального тиску проводять на рівні плеча.
Види артеріального тиску:
Систолічний тиск с – максимальний під час систоли.
Наприклад , с = 120 мм рт. ст. ( рис.39).
Діастолічний тиск д - мінімальний під час діастоли.
Наприклад, д = 80 мм рт.ст. ( рис 39).
Пульсовий тиск п - пропорційний амплітуді коливань артеріального тиску ( рис.39):
п = с - д ( 3.15)
Наприклад, п = 120 мм рт.ст. - 80 мм рт.ст.= 40 мм рт.ст. ( рис.1.39)
Середній тиск ср - це величина постійного тиску в артерії, при якій мають місце ті ж гемодинамічні ефекти, що й при пульсуючому
характері руху крові.
Для крупних судин:
ср = д + п . (3.16)
Для мілких судин:
ср = д + п . (3.17)
Наприклад, для артерії ( рис. 39):
ср
=
( 80 +
) мм рт. ст. = 100 мм рт. ст.
Основною рушійною силою кровоточу є кров'яний тиск, обумовлений надлишковим тиском, визваним роботою серця, над атмосферним тиском. Для окремо взятої судини можна вважати, що рух крові забезпечується різницею тисків на початку та в кінці системи.
Як видно з формули Пуазейля ( 3.11), спад тиску обернено пропорційний четвертій ступені радіуса судини, тобто навіть незначна зміна радіуса судини може значно змінити величину кров'яного тиску.
Саме цьому природні механізми нервової та гуморальної регуляції кров'яного тиску, а також дія ліків, нормалізуючи тиск, зв'язані зі зміною просвіту судини.
Потрібно відмітити, що закони гідродинаміки та рівняння Пуазейля мають обмеження для гемодинаміки:
судини еластичні, а не жорсткі трубки;
крім ламінарної течії є ділянки серцевосудинної системи з турбулентною течією;
кров – не гомогенна рідина, а суспензія;
Кожний з цих факторів збільшує гемодинамічний опір в порівнянні з теоретичним, що розрахований з рівняння Пуазейля.
