- •Міністерство охорони здоров’я України Лебединське медичне училище імені проф.. М.І. Сітенка Основи біофізики та медичної апаратури
- •§1 Фізика та медицина
- •§ 1 .1 Опорно-рухова система людини
- •§1.2 Деформації тіл та їх характеристики
- •§ 1.3. Деформація біологічних тканин
- •4. Судинна тканина.
- •§2.1 Звукові хвилі
- •§ 2.2. Фізичні характеристики звуку
- •§2.3 Фізичні основи слуху
- •§ 2.4 Фізичні основи голосу
- •§2.5 Звукові методи діагностики
- •§ 2.6. Ультразвук та інфразвук
- •§ 2.7. Інфразвук
- •§ 2.8 Вібрація
- •§ 3.1. Внутрішнє тертя. Закон Ньютона
- •§ 3.2. Методи віскозиметрії
- •§3.3 Ламірна та турбулентна течія. Число Рейнольдса
- •§ 3.4 Основні закони гідродинаміки та їх застосування в медичній техніці
- •§ 3.5 Система кровообігу людини
- •§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
- •§3.7 Пульсова хвиля
- •§4.1 Структура, властивості і функції мембран
- •§4.2 Транспорт речовин через мембрани
- •Пасивний транспорт речовин
- •Активний транспорт речовин
- •§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
- •§ 5.1 Основні характеристики електричного поля
- •§5.2 Елекричний диполь. Струмовий диполь
- •§ 5.3 Теорія Ейтховена. Фізичні основи екг
- •§ 6.1 Характеристики електричного струму. Закони Ома і Джоуля-Ленца
- •§6.2 Електропровідність тканин організму. Гальванізація. Електрофорез
- •§ 6.3 Імпульсний струм та його дія на організм
- •Ремезов рисунки електростимуляції 2.1112131415
- •§ 6.4 Змінний струм. Фізичні основи реографії
- •§ 6.5 Дія постійного та змінного електричного струму на біооб'єкти
- •§ 6.6 Магнітні властивості речовин. Магнітне поле.
- •§ 6.7 Магнітні властивості речовини
- •§ 6.8 Фізичні основи магнітобіології та магнітотерапії
- •§ 6.9 Методи лікування струмами високої частоти та механізм їх дії.
- •§ 7.1 Природа світла
- •§ 7.2 Оптичні методи дослідження біооб'єктів
- •2. Поглинання світла.
- •§7.4 Біофізика зору
- •§7.5 Оптична мікроскопія
- •§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
- •§8.2 Закони теплового випромінювання
- •§8.3 Застосування інфрачервоного випромінювання в медицині
- •§8.4 Ультрафіолетове випромінювання
- •§ 9.1 Елементи квантової механіки
- •§ 9.2 Люмінісценція
- •§ 9.3 Лазери та їх використання в медицині
- •§9.4 Елекронний парамагнітний резонанс
- •§ 9.5 Ядерний магнітний резонанс. Ямр-томографія
- •§10.1 Спектри рентгенівського випромінювання та його властивості
- •§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною
- •§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії
- •§11.1 Закон радіоактивного розпаду
- •§11. 2 Активність. Одиниці активності
- •§11. 3 Види радіоактивного розпаду
- •§ 11.4 Види і основні властивості іонізуючого випромінювання
- •§ 11.5 Механізм взаємодії іонізуючого випромінення з речовиною
- •§ 11.6 Дозиметрія іонізуючого випромінення
- •§ 11.7 Біологічна дія іонізуючого випромінювання. Еквівалентна доза
- •§11.8 Методи дозиметричного радіаційного контролю
- •§ 11.9 Використання радіоактивного випромінювання в медицині
- •§ 12.1 Загальна класифікація медичної техніки
- •1. Класифікація медичних вп.
- •1.1. За призначенням:
- •1.3. За ступенем точності:
- •1.5. За принципом перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал:
- •§ 12.2 Променева діагностика
- •§ 12.3 Методи ультразвукової діагностики (узд)
- •§ 12.4 Термографія
- •§ 12.5 Ендоскопія
- •§ 12.6 Електрокардіографія
- •§ 12.7 Електроенцефалографія
- •§ 12.8 Електроміографія (емг)
- •§ 12.9 Основні прилади і апарати для клініко-діагностичних і біохімічних досліджень
- •§ 12.10Апаратура для електропунтурної діагностики
- •§ 12.11 Діагностична апаратура в офтальмології
- •§13.1 Фізіотерапевтична апаратура
- •§ 13.2 Гальванізація та лікувальний електрофорез
- •§ 13.3 Дарсонвалізація
- •§ 13.4 Електросон
- •§ 13.5 Діадинамотерапія
- •§ 13.6 Увч-терапія
- •§ 13.7 Індуктотермія
- •§ 13.8 Франклінізація
- •§ 13.9 Мікрохвильова терапія
- •§ 13. 10 Хвильова енергостабілізуюча терапія (хест)
- •§ 13.11 Ультразвукова терапія
- •§ 13.12 Світлолікування
- •§14.1 Спектрофотомери
- •§ 14.2 Фотоколориметри
- •§ 14.3 Рефрактометри
- •§ 14.4 Мікроскопія: методи, апаратура
- •§ 14.5 Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою
§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
Теплове випромінювання - це електромагнітне випромінювання тіл, зумовлене збудженням атомів і молекул під час співударів у процесі їх теплового руху. Кожне тіло, температура якого вище ніж 0 °С, є джерелом теплового випромінювання. При тепловому випромінюванні енергія від одного тіла передається до іншого за допомогою випромінювання і поглинання електромагнітних хвиль. Потужність теплового випромінювання людини сягає 100 Вт.
Розглянемо кількісні характеристики теплового випромінювання.
Середню потужність випромінювання за час, значно більший періоду світлових коливань, приймають за потік випромінювання Ф. Потік енергії, що випромінюється 1м2 поверхні тіла, називається енергетичною світимістю R, або випромінювальною здатністю R. Вона виражається у Вт/м2.
Нагріте тіло випромінює хвилі різної довжини. Виділимо певний інтервал довжини хвилі від до + d . Енергетична світимість, що відповідає цьому інтервалу, пропорційна його ширині:
dR2 = r2d (8.1)
де r2 - спектральна густина енергетичної світимості. Проінтегрувавши (8.1) знаходимо повну енергетичну світимість у всьому інтервалі довжин хвиль:
=
(8.2)
Здатність тіла поглинати енергію випромінювання характеризується коефіцієнтом поглинання, який дорівнює відношенню поглинутого тілом потоку випромінювання до падаючого потоку:
=
(8.3)
Оскільки коефіцієнт поглинання залежить від довжини хвилі, потрібно ввести поняття монохроматичного коефіцієнта поглинання:
=
(8.4)
§8.2 Закони теплового випромінювання
Тіло, коефіцієнт поглинання всіх частот якого = 1, називається абсолютно чорним. Сірим називається тіло, коефіцієнт поглинання якого менше від 1. Для тіла людини вважають = 0,9.
Згідно з законом Кірхгофа, відношення спектральної густини енергетичної світності до монохроматичного коефіцієнта поглинання для всіх тіл при даній температурі є постійною величиною, яка рівна спектральній густині енергетичної світності абсолютно чорного тіла:
1
=
2
=
=
(8.5)
З (8.5) отримуємо:
=
(8.6)
З (8.6) випливає, що більше енергії випромінює те тіло, яке більше поглинає. Зв’язок між енергетичною світністю абсолютно чорного тіла і температурою встановлює закон Стефана-Больцмана:
R=
(8.7)
де - стала Стефана-Больцмана, = 5,6710-8 ,
Енергетична світність абсолютно чорного тіла пропорційна четвертому степеню його температури.
Якщо
тіло, що випромінює, не вважаємо абсолютно
чорним, тоR=
Т4,
де
=
,
коефіцієнт випромінювання дорівнює
добутку сталої Стефана-Больцмана
на коефіцієнт
,
який менший за одиницю і залежить від
природи, температури тіла
і стану його поверхні.
На рис. 3.17 показана залежність спектральної густини енергетичної світності від довжини хвилі для різних температур.
Довжина хвилі, на яку припадає максимум енергетичної світності визначається за законом зміщення Віна:
=
(8.8)
де
-
стала Віна,
= 2,910
-3мК.
З (8.8) випливає, що зі збільшенням температури максимум енергетичної світності зміщується в бік коротких довжин хвиль.
У кінці минулого століття було зроблено ряд спроб отримати формулу, що виражає густину енергетичної світності абсолютно чорного тіла як функцію довжини хвилі і абсолютної температури Т:
= f(
(8.9)
Т3 Т 2 Т1
Рисунок 3.17
І лише на основі уявлень про квантовий характер теплового випромінювання (електромагнітна енергія може випромінюватися окремими порціями чи квантами) М. Планк отримав формулу для густини енергетичної світності абсолютно чорного тіла, з якої можна отримати наведені вище закони:
=
(8.10)
де - довжина хвилі, Т - абсолютна температура, с - швидкість світла у
вакуумі, К - стала Больцмана, К = 1,38 • 10-25 Дж • К-1 .
Виходячи з (8.10) можна отримати закони Стефана - Больцмана та Віна.
