- •Міністерство охорони здоров’я України Лебединське медичне училище імені проф.. М.І. Сітенка Основи біофізики та медичної апаратури
- •§1 Фізика та медицина
- •§ 1 .1 Опорно-рухова система людини
- •§1.2 Деформації тіл та їх характеристики
- •§ 1.3. Деформація біологічних тканин
- •4. Судинна тканина.
- •§2.1 Звукові хвилі
- •§ 2.2. Фізичні характеристики звуку
- •§2.3 Фізичні основи слуху
- •§ 2.4 Фізичні основи голосу
- •§2.5 Звукові методи діагностики
- •§ 2.6. Ультразвук та інфразвук
- •§ 2.7. Інфразвук
- •§ 2.8 Вібрація
- •§ 3.1. Внутрішнє тертя. Закон Ньютона
- •§ 3.2. Методи віскозиметрії
- •§3.3 Ламірна та турбулентна течія. Число Рейнольдса
- •§ 3.4 Основні закони гідродинаміки та їх застосування в медичній техніці
- •§ 3.5 Система кровообігу людини
- •§ 3.6 Основні гемодинамічні показники
- •§3.7 Пульсова хвиля
- •§4.1 Структура, властивості і функції мембран
- •§4.2 Транспорт речовин через мембрани
- •Пасивний транспорт речовин
- •Активний транспорт речовин
- •§4.3 Мембранні потенціали спокою і дії
- •§ 5.1 Основні характеристики електричного поля
- •§5.2 Елекричний диполь. Струмовий диполь
- •§ 5.3 Теорія Ейтховена. Фізичні основи екг
- •§ 6.1 Характеристики електричного струму. Закони Ома і Джоуля-Ленца
- •§6.2 Електропровідність тканин організму. Гальванізація. Електрофорез
- •§ 6.3 Імпульсний струм та його дія на організм
- •Ремезов рисунки електростимуляції 2.1112131415
- •§ 6.4 Змінний струм. Фізичні основи реографії
- •§ 6.5 Дія постійного та змінного електричного струму на біооб'єкти
- •§ 6.6 Магнітні властивості речовин. Магнітне поле.
- •§ 6.7 Магнітні властивості речовини
- •§ 6.8 Фізичні основи магнітобіології та магнітотерапії
- •§ 6.9 Методи лікування струмами високої частоти та механізм їх дії.
- •§ 7.1 Природа світла
- •§ 7.2 Оптичні методи дослідження біооб'єктів
- •2. Поглинання світла.
- •§7.4 Біофізика зору
- •§7.5 Оптична мікроскопія
- •§ 8.1 Характеристики теплового випромінювання
- •§8.2 Закони теплового випромінювання
- •§8.3 Застосування інфрачервоного випромінювання в медицині
- •§8.4 Ультрафіолетове випромінювання
- •§ 9.1 Елементи квантової механіки
- •§ 9.2 Люмінісценція
- •§ 9.3 Лазери та їх використання в медицині
- •§9.4 Елекронний парамагнітний резонанс
- •§ 9.5 Ядерний магнітний резонанс. Ямр-томографія
- •§10.1 Спектри рентгенівського випромінювання та його властивості
- •§10.2 Взаємодія х-випромінювання з речовиною
- •§10.3 Методи рентгенівської діагностики в терапії
- •§11.1 Закон радіоактивного розпаду
- •§11. 2 Активність. Одиниці активності
- •§11. 3 Види радіоактивного розпаду
- •§ 11.4 Види і основні властивості іонізуючого випромінювання
- •§ 11.5 Механізм взаємодії іонізуючого випромінення з речовиною
- •§ 11.6 Дозиметрія іонізуючого випромінення
- •§ 11.7 Біологічна дія іонізуючого випромінювання. Еквівалентна доза
- •§11.8 Методи дозиметричного радіаційного контролю
- •§ 11.9 Використання радіоактивного випромінювання в медицині
- •§ 12.1 Загальна класифікація медичної техніки
- •1. Класифікація медичних вп.
- •1.1. За призначенням:
- •1.3. За ступенем точності:
- •1.5. За принципом перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал:
- •§ 12.2 Променева діагностика
- •§ 12.3 Методи ультразвукової діагностики (узд)
- •§ 12.4 Термографія
- •§ 12.5 Ендоскопія
- •§ 12.6 Електрокардіографія
- •§ 12.7 Електроенцефалографія
- •§ 12.8 Електроміографія (емг)
- •§ 12.9 Основні прилади і апарати для клініко-діагностичних і біохімічних досліджень
- •§ 12.10Апаратура для електропунтурної діагностики
- •§ 12.11 Діагностична апаратура в офтальмології
- •§13.1 Фізіотерапевтична апаратура
- •§ 13.2 Гальванізація та лікувальний електрофорез
- •§ 13.3 Дарсонвалізація
- •§ 13.4 Електросон
- •§ 13.5 Діадинамотерапія
- •§ 13.6 Увч-терапія
- •§ 13.7 Індуктотермія
- •§ 13.8 Франклінізація
- •§ 13.9 Мікрохвильова терапія
- •§ 13. 10 Хвильова енергостабілізуюча терапія (хест)
- •§ 13.11 Ультразвукова терапія
- •§ 13.12 Світлолікування
- •§14.1 Спектрофотомери
- •§ 14.2 Фотоколориметри
- •§ 14.3 Рефрактометри
- •§ 14.4 Мікроскопія: методи, апаратура
- •§ 14.5 Правила техніки безпеки при роботі з електронною медичною апаратурою
§ 3.5 Система кровообігу людини
Система кровообігу людини складається з серця і замкнутих кровоносних судин, що утворюють велике і мале кола кровообігу.
Кровоносна система людини - складна замкнута система еластичних трубок судин різного діаметра (аорти, артерії, артеріоли, капіляри, вени, венули) ( рис.1.37). Від серця кров рухається по аорті - еластичній трубці з м'язової тканини. Чим далі від серця, тим більше розгалужуються судини, відсилаючи у всі органи свої розгалуження - артерії. Діаметр судин зменшується по мірі віддалення від серця ( табл.2). У тканинах органів артерії розгалужуються і перетворюються у дрібні судини - артеріоли, які дають початок незчисленним дрібненьким судинам – капілярам.
Рисунок 1.37
Таблиця 2. Діаметр різних судин, швидкість руху та тиск крові у них
Судини |
Діаметр, мм |
Швидкість, см/с |
Тиск, мм рт.ст. |
Аорта |
20 |
50 |
50-150 |
Артерії |
10-5 |
50-20 |
80-20 |
Артеріоли |
0,1-0,5 |
20-1 |
50-20 |
Капіляри |
0,5-0,01 |
0,5-0,1 |
20-10 |
Венули |
0,1-0,2 |
0,1-1 |
10-5 |
Вени |
10-30 |
10-20 |
(-5)-(+5) |
Система кровообігу виконує в організмі транспортну функцію: кров транспортує кисень і поживні речовини від легень і органів травлення до всіх тканин організму; від тканин кров виносить кінцеві продукти обміну до органів виділення.
Стінка капіляра має особливу будову і нагадує сітку. В отвори між клітинами вільно проходять із капілярів у тканини кисень і поживні речовини. Капіляри, поступово збільшуючи свій діаметр, переходять у венули. Венули з'єднуються у вени, які несуть кров у серце. Коло замикається. До місця старту кров повертається, у середньому, через 20 секунд. Загальна довжина всіх судин -100000 км. За одне скорочення серце виштовхує в аорту від 60 до 80 мл крові, а при збільшенні фізичного навантаження до 200 мл. За 1 хвилину серце перекачує від 6 л крові ( в стані спокою) до 35-40 л ( в стані навантаження).
Розглянемо коротко біофізичні функції елементів серцево-судинної системи.
Серцево-судинна система замкнена, тому для забезпечення руху крові в ній повинен бути періодично діючий гідравлічний насос. Цю роль виконує серце. Аорта та артерії грають роль провідників, які підводять кров до різних частин тіла. Артеріоли – це «крани» серцево-судинної системи.
Основною причиною, що створює різницю тисків у кровоносних судинах, є робота серця. Серце починає функціонувати вже на 18-й день життя у маленькому, не більшому за горошину організмі. Крім роботи серця, рух крові по судинах сприяє скороченню скелетних м'язів і створює від'ємний тиск в плевральній порожнині (за 0 прийнято атмосферний тиск). При скороченні скелетних м'язів відбувається стискання вен і в силу їх вентильних властивостей (наявність клапанного апарату) відбувається рух крові. Від'ємний тиск в плевральній порожнині сприяє притоку крові до серця по венах.
Робота, яку виконує серце припадає, в основному, на лівий шлуночок. Робота правого шлуночка складає 15-20 % від роботи лівого. Робота, яку виконує шлуночок, складається з двох компонентів: роботи на нагнітання крові проти тиску в аорті і роботи на надання крові кінетичної енергії.
Робота протягом одного скорочення серця в стані спокою 1Дж. Вважаючи, що в середньому серце здійснює 1 скорочення в секунду , робота серця за добу: Ас = 86400 Дж. При активній м»язовій діяльності робота серця може збільшитися в декілька разів.
Так як час систоли складає 0,3 с, то середня потужність серця за час одного скорочення складає 3,3 Вт.
При операціях на серці, які потребують тимчасового відключення його від системи кровообігу, користуються спеціальними апаратами штучного кровообігу ( рис.1.38) рис 9,10 с.158 Ремизов
Цей апарат являє собою поєднання штучного серця ( насосна система) з штучними легенями ( оксигенатор – система, що забезпечує насичення крові киснем).
