2.4. Поняття, ознаки та види соціальних норм

У попередньому тексті неодноразово зверталась увага на ти, що життєдіяльність будь-якого суспільства забезпечується припилами поведінки загального характеру.

Усі правила поведінки людей у суспільстві поділяють на дві групи:

1. соціальні норми;

2. технічні норми (технічні, медичні, біологічні та інші). Соціальні норми регулюють відносини між людьми, їх об'єднаннями або окремими суспільними групами.

Технічні норми регулюють порядок поводження людей з об'єктами та явищами природи, представниками рослинного і тваринного І світу, з іншими штучно створеними об'єктами.

Як бачимо, і соціальні, і технічні норми регулюють людську І діяльність і це є їх загальною характерною рисою. Відмінність же цих норм полягає в тому, що соціальні норми регулюють, як це зазначилось вище, саме відносини між людьми та їх об'єднання­ми, а технічні – лише ставлення людини до предметів (об'єктів) та явищ матеріального світу.

При цьому слід зазначити, що в процесі діяльності людей ті чи інші технічні норми набувають певного суспільного значення, і коли їм надається відповідне юридичне оформлення, вони таким чином перетворюються на техніко-правові, тобто соціальні, нор­ми. Прикладом такого перетворення можуть слугувати правила безпечної поведінки людей у місцевостях, що зазнали радіоактив­ного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, соціальні норми – це загальні правила поведінки людей і їх об'єднань, які спрямовані на врегулювання життєдіяльності суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціально­го впливу.

Різноманітність, складність та інші особливості суспіль­них відносин породжують необхідність функціонування роз­маїття норм, що їх регулюють. Звичайно, всі ці соціальні норми мають певні ознаки, що зумовлюють особливості їх формування, методів впливу на людей, засобів застосування при їх порушенні. Разом з тим, кожній із цих соціальних норм притаманні загальні для всіх ознаки. Вони:

• виступають як об'єктивно необхідні правила поведінки лю­дей у суспільстві;

• мають загальний характер, а тому відображають зако­номірності суспільного розвитку;

• виникають на підставі свідомо-вольової діяльності людей;

• визначають міру можливої та обов'язкової поведінки, а тому їх головне призначення полягає в регулюванні взаємовідносин між людьми;

• існують у різних сферах суспільного життя, що й зумовлює їх багатовидову класифікацію.

В юридичній літературі соціальні норми класифікують за різними підставами, але одним із основних критеріїв уважається спосіб їх утворення та забезпечення. За цим критерієм вирізня­ють такі види соціальних норм:

• правові норми;

• норми моралі;

• корпоративні норми (громадських організацій, політичних партій та інших об'єднань громадян);

• звичаї;

• традиції;

• релігійні норми;

• інші норми (обрядові, організаційні, культурні, естетичні, соціально-культурні).

Правові норми – загальнообов'язкові норми, формально визна­чені в нормативно-правових актах правила поведінки, що вста­новлюються, санкціонуються і охороняються державою.

Моральні норми – норми, що оцінюють і регулюють поведінку людей на основі категорій добра і зла, справедливого і несправед­ливого, гуманного і негуманного. Ці норми забезпечуються внутрішніми переконаннями людини, її почуттями сумлінності, н також силою громадської думки.

При цьому зазначимо, що одне й те саме явище за різних обставин може мати різну моральну оцінку. Наприклад, скоєння вбивства – злочин, і, навпаки, якнайбільше вбивств під час військових дій – геройство; викрадення секретної інформації – і зло, і добро.

Корпоративні норми – норми, що встановлюються й охоро­няються громадськими об'єднаннями (політичні партії, гро­мадські організації тощо) і є обов'язковими лише для членів цих об'єднань.

Корпоративні норми поділяють на внутрішньо організаційні та зовнішні. Внутрішні регламентують структуру об'єднань, визна­чають компетенцію, форми та методи роботи їх органів, права й обов'язки їх членів. Зовнішні норми регулюють відносини гро­мадських об'єднань з іншими суб'єктами.

Дана група соціальних норм закріплюється в таких актах як статути, положення, постанови, що видаються відповідними об'єднаннями.

Звичаї – правила поведінки загального характеру, що істо­рично склалися і увійшли у звичку людей внаслідок багатора­зових повторень (наприклад, зустріч Нового року з ялинкою тощо).

Традиції – це норми, аналогічні до звичаєвих правил поведінки загального характеру, але які впроваджуються, як правило, в сус­пільну практику з ініціативи держави (хрещення новонародже­них, «звіздини»), громадських об'єднань (перший і останній дзвінок у школах, посвячення у студенти) або самих громадян (покладання квітів до визначних місць при укладанні шлюбу мо­лодими).

Релігійні норми – правила поведінки людей, які ґрунтуються на вірі в існуванні Всевишнього, Творця та зафіксовані у певних джерелах, що становлять основу того чи іншого віровчення -у християн - Біблія, у мусульман - Коран і т. ін.