8.2. Екологічні права та обов'язки громадян і природокористувачів

Згідно із положеннями Конституції України (ст. 50), еко­логічні права громадян належать до конституційних прав людини.

Екологічні права та обов'язки громадян – це система юридично закріплених за громадянами повноважень та обов'язків в еколо­гічній сфері відносин. Найбільш повно вони передбачені у статтях 9-12 Закону України «Про навколишнє природне середовище». Зокрема встановлено, що кожний громадянин має право на:

а) безпечне для життя і здоров'я довкілля;

б) відшкодування завданої порушенням цього права шкоди;

в) вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, право на їх поширення;

г) об'єднання в громадські природоохоронні формування.

Усі передбачені законодавством екологічні права громадян за­хищаються і відновлюються в судовому порядку.

Передбачені законом про охорону навколишнього при­родного середовища обов'язки громадян поділяються на:

а) загальні (берегти, раціонально використовувати й охороняти природні багатства; дотримуватись вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природокористування; не пору­шувати екологічних прав та інтересів інших суб'єктів; компенсу­вати завдану шкоду за екологічні правопорушення);

б) майнові (раціонально використовувати природні ресурси та здійснювати необхідні заходи щодо їх відновлення; проводити по­переджувальні заходи щодо негативного впливу на стан довкіл­ля - засмічення, забруднення і т. ін.);

в) немайнові (одержувати дозволи на здійснення діяльності, пов'язаної з негативним впливом на стан довкілля; провадити екс­пертизу екологічно небезпечних об'єктів; надавати відповідним контрольним органам відомості про характер екологічно небезпеч­ної діяльності; здійснювати первинний облік використання природ­них ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище; погоджувати свою екологічну діяльність з іншими суб'єктами, яким може бути завдано шкоди; оволодівати екологічними знаннями та практичними навичками щодо їх реалізації, беззаперечно виконува­ти приписи та розпорядження органів екологічного контролю).

Право природокористування – це система юридичних норм, які регулюють відносини у процесі раціонального викорис­тання людиною природних ресурсів для задоволення її різнома­нітних потреб та інтересів.

Право природокористування поділяють на такі його види:

а) право землекористування;

б) право водокористування;

в) право лісокористування;

г) право користування надрами;

д) право користування тваринним світом;

є) право користування природно-заповідним фондом і т. ін.

Основними принципами природокористування є плановість, тривалість, цільовий характер, ліцензування, стабільність, сти­мулювання.

Право природокористування поділяють на дві групи – загальне і спеціальне право.

Право загального природокористування закріплено у ст. 13 Конституції України, яка визначає, що «Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власнос­ті народу відповідно до закону». Це право виявляється через можливість усіх громадян користуватися здоровим навко­лишнім природним середовищем та виконання визначених пра­вил його охорони. Воно здійснюється безкоштовно і безліцензійно, тобто без дозволу відповідних органів і їх посадових осіб. До таких прав, зокрема, належить право використання парків, скверів, водоймищ, лісів, збирання дикорослих ягід, грибів, горіхів і т. ін.

Спеціальне право природокористування - це використання конк­ретних природних ресурсів, яке здійснюється фізичними і юридич­ними особами у випадках, коли частина природних ресурсів, що визначена в законодавстві, передається їм у користування. Така передача є дозвільною, оплатною, визначеною в часі і оформля­ється спеціальними документами: договорами оренди землі, лісо­рубськими білетами та ордерами, мисливськими та рибальськими картками, ліцензіями і т. ін.

Мета використання природних ресурсів може бути різною, але вона завжди має конкретно обумовлений характер.

У законодавстві про охорону навколишнього природно­го середовища для суб'єктів спеціального використання природ­них ресурсів передбачені специфічні обов'язки, відповідно до яких необхідно: ефективно використовувати природні ресурси, відтворювати і комплексно їх охороняти і реалізувати згідно із законодавством свої екологічні немайнові і майнові права.

Здійснення природокористувачем (власником) усіх своїх прав відбувається лише в установленому порядку.

Законодавством передбачається можливість вилучення при­родного об'єкта для державних або громадських потреб. У такому разі природокористувачу (власнику) надається рівноцінний об'єкт замість вилученого.

Контроль у сфері природокористування й охорони навко­лишнього природного середовища реалізується шляхом пере­вірок, нагляду, обстеження, інвентаризації, експертизи. Його ви­конують уповноважені державні і місцеві органи управління та громадські інспектори охорони навколишнього природного сере­довища у спеціально передбаченому порядку.

За завдання шкоди видам рослин і тварин, занесеним до Черво­ної книги, встановлено підвищену юридичну відповідальність (у тому числі і кримінальну).