3.3. Основи правового статусу людини і громадянина

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Цим самим встановлено пріоритет прав і сво­бод людини щодо держави та інших інтересів, а їх забезпечення визначено головним обов'язком держави. Якщо до цього додати той факт, що майже третина статей другого розділу Конституції України присвячена правам людини, то все це свідчить про дос­татньо високий рівень визнання та формування конституційного статусу людини і громадянина в Україні.

При цьому слід брати до уваги, що зміст конституційного статусу людини не вичерпується лише положеннями Конституції України, оскільки він доповнюється відповідними положеннями й інших пра­вових актів конституційного законодавства, що й надає можливість визначити його найголовнішим інститутом конституційного права.

Отже, конституційно-правовий статус людини і громадяни­на – це визначені Конституцією та іншими актами консти­туційного законодавства України місце, роль і становище людини і громадянина в державі та суспільстві загалом.

В юридичній літературі зазначається, що зміст конституційно­го статусу людини і громадянина розкривається через його струк­туру, яка складалася впродовж тривалого історичного періоду розвитку суспільства. До основних елементів цього правового статусу людини і громадянина відносять: громадянство, правосуб'єктність, конституційні принципи, права і свободи, обов'яз­ки, гарантії їх дотримання.

Громадянство – це визначальний елемент статусу (становища) людини в суспільстві і державі. Саме з громадянством пов'язуєть­ся початок формування як правового статусу людини загалом, так і її конституційного статусу зокрема.

Правосуб'єктність як елемент конституційного статусу люди­ни, що пов'язаний із громадянством, складається з правоздат­ності та дієздатності, включаючи і конституційну.

До конституційних принципів як елемента конституційного статусу людини відносять: рівноправність, невід'ємність і невідчу­жуваність прав, гуманістичну спрямованість прав і свобод, загаль­нодоступність, безпосередню дію прав і свобод, гарантованість, за­борону незаконного обмеження конституційних прав і свобод, відповідність міжнародно-правовим актам.

Права і свободи займають центральне місце у структурі еле­ментів конституційного статусу людини. Права і свободи викону­ють подвійне призначення: з одного боку, вони розкривають зміст правового статусу, а з іншого – виступають як принципи консти­туційного устрою і визначають спрямованість діяльності держави (статті 2 і 18 Конституції України).

Обов'язки – це встановлені і закріплені на конституційному рівні види і міра суспільно необхідної поведінки людини і грома­дянина.

Гарантії забезпечення конституційного статусу людини і гро­мадянина відносять до основних елементів. До числа таких га­рантій належать: судовий захист прав і свобод людини, правова до­помога кожній людині, гарантії при здійсненні правосуддя і т. ін.

На завершення слід у загальному вигляді визначити систему конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до загальновизнаних у теорії конституційного права критеріїв систе­му конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні поділяють на п'ять основних груп: особисті (громадянські) права і свободи людини; політичні права і свободи громадян України; еко­номічні права і свободи людини і громадянина; соціальні права і сво­боди людини і громадянина; культурні права і свободи людини і гро­мадянина; конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина; конституційні обов'язки громадян України.