8.6. Охорона і використання земель

У юридичній літературі охорона земель визначається як систе­ма організаційно-правових, економічних та інших заходів, які спрямовані на:

а) раціональне використання землі;

б) запобігання необґрунтованому вилученню земель сільсько­господарського призначення;

в) захист земель від шкідливого антропогенного впливу;

г) відтворення та підвищення родючості ґрунтів;

д) підвищення продуктивності земель лісового фонду;

є) забезпечення особливого режиму використання земель при­родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історично-куль­турного призначення.

Отже, завдання охорони земель виражається у забезпеченні збереження та відтворення земельних ресурсів та екологічної цін­ності природних і набутих якостей землі.

Мета забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпе­ки громадян досягається через стандартизацію та нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів шля­хом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визна­чають вимоги до якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель і т. ін. Встановлені такі нормативи для охорони земель і відтворення родючості ґрунтів: оптимального співвідношення земельних угідь; якісного стану ґрунтів; гранично допустимого їх забруднення; показники дег­радації земель і ґрунтів.

Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюють­ся і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обгрунтування їх розвитку та ге­неральних планів населених пунктів. Встановлення і зміну меж районів і міст здійснює Верховна Рада України; сіл і селищ – Верхов­на Рада Автономної Республіки Крим і місцеві органи влади; районів у містах – міська рада, що посвідчується державним актом України.

Для раціонального використання й охорони земель створюють­ся відповідні загальнодержавні та регіональні програми, на підставі яких здійснюється природно-сільськогосподарське райо­нування земель і розробляється землевпорядна документація.

В управлінні землями особливо важливе місце відводиться зем­леустрою. Землеустрій – це сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, які спрямовуються на регулювання земель­них відносин та раціональної організації території адміністратив­но-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здій­снюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил з метою забезпечення раціонального викорис­тання й охорони земель, створення сприятливого екологічного се­редовища та поліпшення природних ландшафтів.

Контроль за використанням і охороною земель поділяють на:

а) державний, який здійснюється уповноваженими органами державної влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питань екології і природних ресурсів;

б) самоврядний – місцевими органами влади;

в) громадський – громадськими інспекторами, які признача­ються органами місцевого самоврядування та діють на підставі по­ложення, затвердженого центральним органом управління по зе­мельних ресурсах.

У контрольному процесі важлива роль відводиться моніторин­гові земель. Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінюван­ня, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг земель забезпечує ведення державного земельного кадастру. Земельний кадастр – це єдина державна система земель­но-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і доку­ментів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристи­ки, розподіл землі серед власників та землекористувачів.

Державний земельний кадастр включає:

а) кадастрове зонування;

б) кадастрові зйомки;

в) бонітування ґрунтів;

г) економічну оцінку земель;

д) грошову оцінку земельних ділянок; є) державну реєстрацію земельних ділянок; є) облік кількості та якості земель.

Як уже зазначалося, використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати за землю є земельна ділянка.