9. Основи кримінального права Матеріали для вивчення

9.1. Поняття, предмет і система кримінального права України

Як і інші галузі, кримінальне право поряд із загальни­ми для всіх галузей права має свої специфічні ознаки.

Так, загальна для всіх галузей права ознака - «загальнообов'яз­кова нормативність» у кримінальному праві виявляється в тому, що загальнообов'язкові правила поведінки, які встановлені чи санкціоновані державою і становлять систему цієї галузі права, мають заборонний характер, тобто це такі правові норми, що забо­роняють злочинні дії або злочинну бездіяльність під загрозою зас­тосування за їх вчинення кримінального покарання.

Специфіка формальної визначеності в кримінальному праві проявляється в тому, що, згідно з Конституцією України норми саме цієї галузі права можуть міститися тільки в кримінальному законі, який, як і інші закони, приймається лише Верховною Ра­дою України.

Своєрідністю в кримінальному праві характеризується і така ознака, як державна забезпеченість (захищеність кримінально - правових норм). Виходячи з того, що злочини мають підвищену суспільну небезпечність, держава застосовує за їх вчинення найсуворіші примусові заходи у вигляді кримінального покарання.

Отже, кримінальне право – це система прийнятих Верховною Радою України загальнообов'язкових правових норм, які регулю­ють відносини, пов'язані зі скоєнням злочину.

Як і кожна галузь права, кримінальне право має свій предмет правового регулювання.

Предметом кримінального права є суспільні відносини, що ви­никають у зв'язку з учиненням злочину та застосуванням за це визначених покарань.

Головним (основним) методом правового регулювання в кри­мінальному праві є імперативний метод, оскільки вплив на по­ведінку суб'єктів здійснюється через заборони і примус.

Таким чином, кримінальні правові норми містяться лише в за­конах. Основним же кодифікованим кримінальним законом на­разі є прийнятий Верховною Радою України 05.04.2001 р. Кримінальний кодекс України (в подальшому КК), який набрав чинності з 01.09.2001 р. Саме Кримінальний кодекс є базовим джерелом кримінального права.

З урахуванням структурної побудови Кримінального кодексу і визначається система кримінального права, яка поді­ляється на Загальну і Особливу частини.

До Загальної частини віднесені норми, що закріплюють визна­чення кримінального права; підстави кримінальної відповідаль­ності; поняття злочину та його види, його класифікація та стадії вчинення; осудність і неосудність; поняття і види кримінального по­карання, призначення покарання та звільнення від покарання; по­гашення і зняття судимості; особливості кримінальної відповідаль­ності і покарання неповнолітніх.

Норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної частини, а тому визначають конкретні види злочинів, види пока­рань за їх вчинення, а також межі, в яких можуть бути призна­чені такі покарання.

9.2. Кримінальна відповідальність, її ознаки та підстави

Про кримінальну відповідальність мова йде у статті 2, роз­ділах II і IX Кримінального кодексу України. Вона, як і будь-який інший вид галузевої правової відповідальності, входить до системи юридичної відповідальності. Тому у кримінально-правовій літера­турі кримінальна відповідальність розглядається у значенні ретрос­пективної, тобто такої, що є реакцією держави на вчинений у мину­лому злочин.

Звичайно, кримінальна відповідальність наділена таки­ми самими ознаками, як і юридична відповідальність загалом, але вона має і свої особливі ознаки, а саме:

а) кримінальна відповідальність являє собою реальну взаємодію між спеціальними органами держави і винною у вчиненні злочину особою, внаслідок чого до неї застосовуються певні обмеження;

б) вона є одним із видів державного примусу, який знаходить своє вираження в осуді злочинця та його діяння в обвинувальному судовому вироку та покладанні на нього додаткових позбавлень і обмежень;

в) вид і міра обмежень особистого, майнового чи іншого харак­теру визначені лише у санкції статті Кримінального кодексу, якою і передбачається відповідальність за вчинений конкретний злочин;

г) зазнання винною особою несприятливих наслідків за вчинений злочин завжди є вимушеним, оскільки їх застосування є обов'язком спеціально уповноважених органів держави;

д) вона можлива тільки за вчинення злочину, що і є підставою кримінальної відповідальності.

У юридичній літературі є різні визначення кримінальної відповідальності, але найбільш оптимальним, на наш погляд, мож­на вважати наступне. Кримінальна відповідальність - це застосу­вання до особи, яка скоїла злочин, особливих правових наслідків особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються обви­нувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу підста­вою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину. На цій підставі у кримінально правовій літературі стверджується, що особа під лягає кримінальній відповідальності за вчинення такого суспіль­но небезпечного діяння, яке містить ознаки певного складу злочину, передбаченого КК. Цим і пояснюється розхоже тверд­ження, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину.

Теорія кримінального права виділяє в кримінальній відпові­дальності фактичну (вчинення в реальній дійсності суспільно небез­печного діяння) та юридичну (передбаченість такого діяння в КК) сторони. Тому кримінальна відповідальність настає тільки після встановлення судом наявності і фактичної, і юридичної сторін вчинку. Якщо така відповідність відсутня, то визнається, що в діях особи немає складу злочину, а отже, відсутня і підстава притягнен­ня до кримінальної відповідальності.

Базове положення ст. 61 Конституції України про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, конкретизовано у ст. 2 КК. Зокрема, у ч. З передбачається, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за один і той са­мий злочин більше одного разу, а ч. 2 встановлює, що особа вва­жається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доти поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Із викладеного випливає, що поняття «кримінальна відпові­дальність» за змістом ширше від поняття «покарання», оскільки кримінальна відповідальність - це обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати заходів державного примусового впливу (пока­рання), а покарання – це форма (стадія) реалізації обов'язку особи зазнати таких заходів примусу. Підставою кримінального пока­рання є факт набрання обвинувальним вироком суду законної си­ли, а тому стверджується, що покарання особи є основним елемен­том кримінальної відповідальності.