1. За середовищем розповсюдження:

Завантажувальні віруси – переносяться з системи у систему через завантажувальний диск та ушкоджують лише BOOT-сектори дискет і жорстких дисків. Ці програми мають малі розміри (близько 512 Кбайт) і розміщуються в одному секторі диску.

Файлові віруси – це найпоширеніша група вірусів, які інфікують програмні файли .com та .exe. Вони перехоплюють багато функцій переривань, внаслідок чого зараженні відбувається при перейменуванні, копіюванні, видаленні, виконанні, відкритті файлів і т.д.

Серед файлових вірусів особливе місце займають макровіруси, які не заражають виконувані або завантажувальні файли, а інфікують лише документи MS Word та Excel. Вони не причиняють шкоди на системному рівні, але призводять до суттєвих втрат в документах програм Word та Excel. При відкритті документів макроси Word та Excel виконують ряд дій, в результаті яких в головний шаблон Normal.dot переписується заражена інформація. Макровіруси блокують виконання команд відкриття, закриття, збереження документів, встановлення шрифтів і т.д.

Пакетні віруси – найпростіші віруси, ядро програми яких міститься у файлі з розширенням .bat.

Завантажувально-файлові віруси – пошкоджують як код завантажувальних секторів, так код файлів, як правило, системних.

Віруси сімейства Dir – використовують інформацію про файлову структуру та вміст каталогів. Віруси даного типу, записавшись у кластери, помічають їх як пошкоджені, а потім реорганізовують файлову систему. При цьому інформація про перші кластери деяких виконуючих файлів записується у резервні біти, а на її місце поміщується посилання та тіло віруса. Тому при завантаженні відповідної програми, вірус отримує керівництво.

Мережеві віруси – поширюються як сукупність машинного коду по комп’ютерній мережі. Вони пристосовані для проникнення через мережні засоби захисту і мають високу швидкість поширення у мережі.

Поштові віруси – розповсюджуються разом з поштовими повідомленнями у вигляді прикріплених до них файлів з програмним кодом.

2. За алгоритмом роботи

Віруси-«паразити» - найпростіші віруси, що використовують тіло інших файлів, записуючись туди. Вони можуть бути досить легко виявлені і знешкоджені.

Віруси-супутники – створюють копію .exe-файлів з розширенням .com і записуються туди. При завантаженні файлу через командний рядок, як правило, розширення не вказується і першим завантажується .com файл, тобто вірус.

Віруси-«черв’яки» (віруси-реплікатори) – «сторонні» частини програмного коду, які з досить високою швидкістю поширюються на всіх ділянках мережі та в оперативній пам'яті. Найбільш небезпечними представниками даного типу вірусів є Nimda (переможець рейтингів найнебезпечніших вірусів), Gigger та Redesi (форматують диск С:), Bumerang (здатний знищити FlashBIOS та таблицю файлової системи), SirCam (знищує інформацію на диску С:), Kiray та Paukor (знищують всі файли з системних папок Windows).

Віруси-«невидимки» (stealth-віруси) – дуже небезпечний тип вірусів. Вони фальсифікують інформацію, перехоплюючи звертання антивірусної програми до заражених ділянок диску і перенаправляючи її на незаражені. Ця технологія використовується як у файлових, так і у завантажувальних вірусах.

Віруси-«муманти» («привиди») або поліморфні – ще небезпечніші, ніж невидимки, так як не мають постійної сигнатури (машинного коду), за якою можна було б виявити вірус. Вони міняють сигнатуру з кожною копією, тому з ними важко боротись. Такі віруси виявляють лише за допомогою евристичних алгоритмів, суть яких полягає у пошуку не самих вірусів, а результатів їх діяльності або слідів. Це можуть бути незрозумілого, підозрілого виду коди сигнатур або несподівані зміни у файлах.

Ретровіруси - це звичайні файлові віруси, які намагаються заразити антивірусні програми або зробити їх непрацездатними. Тому практично всі ативіруси перевіряють в першу чергу свої розміри і контрольну суму.

«Троянські» віруси – займають перші місця у списку «чортової дюжини». Вони маскують себе під комерційні продукти і при запуску або при виведенні на екран повідомлень, характерних для програми, виконують певну деструктивну дію. Вони можуть, наприклад, зіпсувати таблицю розміщення файлів, переформатувати накопичувач на магнітних дисках або закидати екран малюнками. Ці віруси не мають механізму самовідтворення, тому термін їх життя обмежений єдиним запуском системи, після чого вони самознищуються. Ці програми в соновному розповсюджуються на змінних носіях.

Віруси-таймери (віруси сповільненої дії) – приховують свою присутність за допомогою тимчасової затримки, так званого «інкубаційного періоду», і у зазначений час виконують свою деструктивну дію. Найрозпосюдженішим є вірус CIH, розроблений для Windows 95/98, який активізується 26-го числа кожного місяця і руйнує перші 100 Мбайт вінчестера.