2. Основні положення щодо природи людини

Основні положення щодо природи людини можна представити у вигляді полярних понять:

3. Свобода – Детермінізм.

4. Раціональність – Ірраціональність.

5. Холізм – Елементалізм.

6. Змінність – Незмінність.

7. Суб’єктивність – Об’єктивність.

1. Свобода – Детермінізм

Позиція, яку займають персонологи стосовно свободи-детермінізму впливає на характер їх теорії та висновки про сутність людської природи.

Якщо теоретик особистості вважає, що люди володіють свободою вибору, то швидше за все він сформулює теорію, в котрій вони люди розглядатимуться відповідальними за власні дії й здатними долати впливи різноманітних факторів свого оточення.

Якщо персонолог притримуватиметься детермінізму, то описуватиме поведінку як така, що контролюється певними факторами, які потрібно буде точно визначити.

2. Раціональність - Ірраціональність

В основі даного положення лежать питання про те,

- чи є люди по своїй суті раціональними істотами, чи ними керують ірраціональні сили?

- якою мірою сила нашого розуму здатна впливати на щоденну поведінку?

Якщо теоретик вважає, що людський розум – надзвичайно могутня сила, то його теорія особистості описуватиме поведінку, якою керують когнітивні процеси.

Якщо персонолог схильний до протилежної думки, його теорія описуватиме поведінку, що спричинена ірраціональними силами, які особистість не усвідомлює.

3. Холізм – Елементалізм

Прихильники холізму стверджують, що поведінку людини можна вивчити лише шляхом вивчення індивіда як єдиного цілого.

Елементалістська позиція вважає, що природа й поведінка людини можуть бути вивчені лише шляхом дослідження кожного аспекту поведінки окремо (адже вивчення анатомії не відкидає реальність існування і необхідність вивчення кліткових структур).

4. Змінність – Незмінність

Питання:

1. до яких пір особистість може змінюватись протягом життя?

• на скільки може змінюватись основна структура особистості?

• Скільки змін може витерпіти особистість протягом життя?

Будучи прихильником змінності, Еріксон, наголошуючи, що життя – це постійні зміни, описував особистість, яка протягом життя проходить постійні зміни (стадії), кожна з яких обумовлена психосоціальною кризою.

Прихильники незмінності можуть обґрунтувати теорію про деякі незмінні структури, що складатимуть основу особистості й визначатимуть поведінку протягом її життя.

5. Суб’єктивність – Об’єктивність

• Чи правда, що люди живуть в особистому суб’єктивному світі досвіду, що впливає на їх поведінку?

• Чи на поведінку впливають, перш за все, зовнішні об’єктивні фактори?

3. Поняття особистості в загальній та соціальній , соціології, психіатрії.

Особистість – це людина як суспільна і природна істота, наділена свідомістю, мовленням, творчими можливостями.

У загальній  поняття “Особистість” використовується в двох основних значеннях:

1). Людина, що наділена свідомістю;

2). Людина, що володіє таким рівнем психіки, який дає можливість управляти своєю поведінкою і психічним розвитком.

Соціальна  і соціологія.

Соціологи і соціальні психологи мають спільні інтереси, вивчаючи поведінку людей в групах.

• Але соціологи вивчають групи (від малих - до великих - суспільств);

  • А соціальні логи – індивідів (що думає людина про інших, як вони на неї впливають, як вона ставиться до них...)

- вивчення впливу групи на окремих людей і навпаки.

Психіатрія – галузь медицини, що вивчає причини психічних захворювань, їх прояви, способи лікування й попередження.