5.Людина і ситуація. Особливості реагування на стрес

Від того, як ми реагуємо на несприятливі життєві обставини, залежить, наскільки гармонійно розвивається наша індивідуальність, й, відповідно, чи задоволені ми собою й оточуючими.

Можна сказати, що типові реакції на стресові ситуації є тим лакмусовим папірцем, в кольоровому забарвленні якого проявляється специфіка розвитку людської індивідуальності.

Адекватність оцінки того, що відбувається

Успішне вирішення ситуації залежить від адекватності її оцінки. Тому успішність обраного стилю реагування пов’язана з тим, буде чи не буде подія сприйматися як загрожуюча.

Стресова ситуація



Жалкування  загроза  шкідливість  погіршення





Оцінка особистості



(1) (2) (3) (4)

Занепокоєння  хвилювання  тривога  дії



Поведінка

Зміщення по шкалі оцінки зліва направо при аналізі значущості конкретної ситуації говорить про необхідність перейти від емоційних переживань до рішучих дій. Якщо стадія негативних переживань затягується, навіть якщо стресова подія оцінюється відповідно з 4 пунктом школи, то можливий нервовий зрив, провокуючий неадекватну реакцію.

С.Томпсон (1986) опитала кілька десятків людей у віці більше 60 років відразу після того, як згоріли їх будинки, а потім через рік. Мета дослідження полягала в перевірці гіпотези про те, що знаходження позитивних моментів у трагічних подіях допомагає людям легше перенести їх.

Було виділено 5 способів пом’якшення ситуації:

• Знаходження позитивних моментів (“Зате тепер ми живемо з дітьми”);

• Свідоме порівняння з іншими людьми, що постраждали (“В нас хоч вартість будинку була не до кінця виплачена, а от у сусідів…”);

• Уявлення ще гірших наслідків ситуації (“ Ми залишились живі, а могли загинути”);

• Спроби забути про те, що трапилось (“ Ви про що говорите? Про пожежу? Ми вже давно про це забули”);

• Реінтерпретація ситуації (“Нам все рівно давно вже потрібно було переїхати в інше місце”).

Індивідуальні стилі реагування

Під стилем реагування розуміється індивідуальна поведінка, що характеризується способом взаємодії людини зі складними ситуаціями, що проявляються або в формі психологічного захисту від неприємних переживань, або у вигляді конструктивної активності особистості спрямованої на вирішення проблеми.

Стилі реагування є проміжною ланкою між стресовими подіями і їх наслідками у вигляді, наприклад, тривожності, психологічного дискомфорту, соматичних розладів, що сприяють захисній поведінці, або характерних для совладающего стилю поведінки духовного піднесення і радості від успішного вирішення проблеми:

ВПЛИВ СТИЛЮ РЕАГУВАННЯ НА РЕЗУЛЬТАТ ПОВЕДІНКИ

 захист  тривожність,  дезадаптація

Негативні  стилі  хвороби

події реагування 

совладание  радість,  успіх

(володіння натхнення

ситуацією)

Як захисні, так і совладаючі стилі реагування пов’язані з установками і переживаннями, ставленням до себе та до інших, з когнітивними, афективними та поведінковими рівнями ієрархічної структури психіки.

Недивлячись на різноманітність поведінки в стресовій ситуації, на думку Ріхарда Лазаруса (1966, 1991), одного провідних спеціалістів у галузі вивчення “способів реагування в стресових ситуаціях”, існує 2 типи стилей реагування:

1. проблемно-орієнтовний ( орієнтований на предмет);

2. субєктно-орієнтований ( орієнтований на себе);

Проблемно-орієнтовний стиль, спрямований на раціональний аналіз проблеми, пов’язаний зі створенням та виконанням плану розв’язання складної ситуації і проявляється в таких формах поведінки, як:

• самостійний аналіз того, що трапилось;

• звернення за допомогою до інших;

• пошук додаткової інформації.

Суб’єктн0-орієнтований стиль є наслідком емоційного реагування на ситуацію, що не супроводжується конкретними діями і проявляється

• у вигляді спроб не думати про проблему взагалі;

• бажання забутися уві сні;

• розчинити (втопити) свої труднощі в спиртному;

• компенсувати негативні емоції їжею.

Канадські психологи Норман Едлер і Джеймс Паркер (1993) вважають, що

• ті, хто вирішує проблему, є предметно-орієнтованими, тобто зацікавленими в аналізі сутності того, що відбувається;

• ті, хто переживає проблему, – особистісно-орієнтовані й більше схвильовані своїм власним станом або думкою навколишніх;

• є ще третій стиль реагування – уникнення

Наприклад,

у орієнтованих на предмет студентів такий стиль проявляється, коли вони дивляться телевізійні передачі замість підготовки до іспитів;

у працелюбних домогосподарок неможливість отримання значного результату компенсується вживанням великої кількості солодощів;

особистісно-орієнтовані теж можуть вдаватися до стилю уникнення, ховаючись за думки компетентних людей, що гарантують їм соціальну підтримку.

.

59