4. Здібності й інтелект.
Завдання стосовно виміру інтелекту людини, загальних, а пізніше й спеціальних здібностей було продиктоване, в першу чергу, запитами спеціалістів-практиків: вчителів, вихователів, клініцистів, консультантів, керівників великих колективів.
Зміст
тестів, що застосовуються сьогодні,
суттєво відрізняється від попередніх
інтерпретацій. Зокрема, вік давно вже
перестав бути основою для обрахування
сумарного коефіцієнта. (Пригадаємо
першу формулу Стенфорд-Біне:
).
Кількість років помінялась на вичислення
пропорції отриманих результатів
порівняно з загальним результатом
відповідної групи.
Стійкість інтелектуальних вимірів
Якщо дотримуватись точки зору на IQ як на загальний показник інтелектуального розвитку, що певною мірою відображає структуру інтелектуального потенціалу, то виникає закономірне запитання стосовно стійкості отриманих тестових оцінок в часі.
Американські вчені узагальнили власні дані про результати інших досліджень, зробивши деякі висновки:
Показники швидкості розвитку немовляти не дозволяють зробити будь-яке передбачення стосовно рівня IQ.
Вік приблизно 6 років є найбільш вдалим для наступного прогнозу рівня IQ в наступних вікових групах шкільного віку.
Навіть кореляція на досить високому рівні показника IQ залишає місце для певних змін у кожному індивідуальному випадку. Зокрема, протягом шкільного періоду можливі зміни рівня IQ в межах 50 б. В 9% випадках спостерігається зміни в межах 30 б., в 58% – в межах 15 б. зміни є звичними. Хоча 15 і 20 балів ще недостатньо для зачислення суб’єкта в групу „геніїв” чи „тупих”, але цього достатньо, щоб зробити висновки про відмінності в оцінці інтелектуального потенціалу учня і пов’язаного з цією оцінкою прогнозу про успішність навчання.
Тривожність (нейротизм) і інтелект
Ці два показники відображають відповідно енергетичний та інформаційний аспекти активності суб’єкта.
Цікавим є співставлення показників тривожності з показниками розумової продуктивності:
в одних випадках спостерігається позитивна кореляція;
в інших – негативна;
в деяких – криволінійна V-подібна залежність (з рівнем підвищення тривожності підвищується інтелектуальна продуктивність, а потім, після досягнення певного піку, починає понижуватися).
Особистість і інтелект
Останні два десятиліття характеризуються тенденцією до розширеного тлумачення поняття „інтелект”, зміст якого починає виходити за межі когнітивної сфери.
Горард Гарднер визначає інтелект в термінах багаточисельних здібностей, кожна з яких є важливою для успішної діяльності в певних сферах. Значущість кожного компоненту визначається конкретними суспільними нормами, що (не) заохочують розвиток наступних інтелектуальних здібностей:
лінгвістичних;
логікоматематичних;
просторових;
музичних;
кінестетичних;
інтер (між-) особитісних (розуміння інших)
інтраособистісних (розуміння себе).
Ці 7 інтелектуальних компонентів відображають всі аспекти людського потенціалу, забезпечуючи адаптацію і розвиток.
Гарднер вважає, що розвиток двох здібностей характеризує західне суспільство в цілому, а для ізольованих невеликих соціогруп (наприклад, жителів невеликих островів) специфічна орієнтація на розвиток міжособитісної компетентності.
В іншій інтерпретації інтелекту зазначається, що його традиційні визначення вузькі й не враховують такі фактори, як щастя, особистий успіх або гармонія з суспільством.
Ці компоненти були враховані в моделі емоційного інтелекту, що включає:
знання про емоції;
управління емоціями;
розпізнання емоцій в інших;
вміння мотивувати себе.