Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державне управління. 2004.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Розділ 1.6. Підготовка та прийняття рішень у державному управлінні

1.6.1. Поняття та суть управлінського рішення

Управління завжди здійснюється з метою до­сягнення певних цілей, а реалізація цілей будь- якого організаційного формування забезпечуєть­ся шляхом прийняття і виконання численних рішень.

Вироблення рішення — це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із мно­жини можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Воно є процесом, який реалізується суб'єктом управління та ви­значає дії, спрямовані на досягнення наперед ви­значеної цілі в певній фактичній чи запроекто­ваній ситуації.

Вироблення управлінського рішення — твор­ча, вольова дія суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціонування ке­рованої системи й аналізу інформації про це, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяль­ності з її досягнення або у зміні цілі. У широко­му значенні управлінське рішення розглядаєть-

ся як акт реалізації влади з вибором способу дій у кон­кретній ситуації, що становить основу процесу управління.

Потреба в прийнятті рішення виникає у зв'язку із зовні­шніми обставинами (припис вищестоящого органу управлін­ня, координація і регулювання відносин з іншими органа­ми управління) і внутрішніми (відхилення від заданих па­раметрів діяльності, виникнення резервів, порушення дис­ципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповід­ною реакцією на внутрішні й зовшшні впливи. Вони спря­мовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі.

Для визначення загальних і конкретно-специфічних під­ходів до розробки, реалізації й оцінювання управлінських рішень, з метою підвищення їх результативності, ефектив­ності, якості та послідовності, застосовують їх певну класифі­кацію.

Управлінські рішення можна класифікувати:

  • за характером цілей;

  • за функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються (сферою дій);

  • за рівнями ієрархії систем управління;

  • за характером організації розробки;

  • за причинами виникнення;

  • за вихідними методами розробки;

  • за організаційним оформленням.

За характером цілей рішення, які приймаються, можуть бути: стратегічні, тактичні, оперативні.

За функціональним змістом, тобто за відношенням до загальних функцій управління, управлінські рішення по­діляються на: планові рішення, організаційні, технологічні, прогнозуючі.

За рівнями ієрархії систем управління розрізняють управлінські рішення: на рівні великих систем; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи.

Залежно від характеру організації розробки рішень ви­діляють: одноособові, колегіальні, колективні.

За причинами виникнення управлінські рішення поді­ляють на:

— ситуаційні, пов'язані з характером обставин, що вини­кають;

  • рішення, що виникають за приписом (розпоряджен­ням) вищестоящих органів;

  • програмні, пов'язані із включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;

  • ініціативні, пов'язані з виявленням ініціативи систе­ми, наприклад, у сфері виробництва товарів, послуг, посеред­ницької діяльності;

  • епізодичні й періодичні, що випливають із періодич­ності відтворювальних процесів у системі.

Залежно від методів розробки управлінські рішення бу­вають:

  • графічні, з використанням графоаналітичних підходів (сіткових моделей і методів, стрічкових графіків, структур­них схем);

  • математичні, які передбачають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;

  • евристичні, пов'язані з широким використанням екс­пертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.

За організаційним оформленням управлінські рішення поділяють на:

  • жорсткі, що однозначно задають подальший шлях їх втілення;

  • орієнтовні, що визначають напрямок розвитку системи;

  • гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціону­вання і розвитку системи;

  • нормативні, що задають параметри протікання процесів у системі.

Другий підхід до класифікації пов'язаний з характером завдань, що вирішуються: економічних, організаційних, тех­нологічних, технічних, екологічних та ін.

Зазвичай класифікаційні підходи використовують комп­лексно, що дає змогу всесторонньо оцінити обставини, в яких приймаються управлінські рішення.

До управлінських рішень висувається низка вимог, зо­крема:

  • всестороння обґрунтованість;

  • своєчасність;

  • необхідна повнота змісту;

  • повноважність (владність);

  • узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.

Всестороння обґрунтованість рішення означає, що воно

має охоплювати весь спектр питань, всю повноту вимог управ­лінської системи (на основі аналізу ресурсного забезпечен­ня, науково-технічних можливостей, цільових функцій роз­витку економічних і соціальних перспектив регіону, галузі, національної економіки).

Своєчасність управлінського рішення передбачає недопу­щення відставання або випередження потреб і завдань со- ціально-економічної системи.

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення має охоплювати весь об'єкт управління, всі сфери його діяль­ності, всі напрямки розвитку. В найбільш загальній формі управлінське рішення має охоплювати:

  1. сукупність цілей функціонування і розвитку об'єкта управління;

  2. основні шляхи і способи досягнення цілей;

  3. засоби і ресурси, які використовуються для досягнення цих цілей, а також джерела надання ресурсів;

  4. відповідального за все управлінське рішення та відпо­відальних за досягнення конкретних цілей та надання необ­хідних ресурсів;

  5. терміни досягнення цілей та надання необхідних ре­сурсів;

  6. порядок взаємодії між виконавцями;

  7. організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення37.

Важливою вимогою, яка висувається до управлінського рішення є повноважність (владність) рішення — строге до­тримання суб'єктом управління наданих йому прав і повно­важень, збалансованість прав і відповідальності кожного органу, кожної ланки, кожного рівня управління.

Узгодженість з раніше прийнятими рішеннями означає перш за все послідовність, несуперечливість розвитку, не­обхідність збереження і дотримання причинно-наслідкового зв'язку суспільного розвитку.

Врахування наведених вимог забезпечує якість управлін­ських рішень, під якою слід розуміти рівень його відповід­ності характеру вирішуваних завдань функціонування і роз­витку певних соціальних систем.

До чинників, які визначають якість, результативність і ефективність управлінських рішень належать:

  • об'єктивні закони суспільного розвитку, пов'язані з прий­няттям і реалізацією управлінського рішення;

  • чітке формулювання цілі — для чого приймається управ­лінське рішення, які реальні результати можуть бути досяг­нуті, як виміряти і зіставити поставлену ціль і досягнуті результати;

  • обсяг і цінність інформації, на основі якої приймається рішення;

  • термін розробки управлінського рішення;

  • організаційні структури управління;

  • форми і методи здійснення управлінської діяльності;

  • методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень;

  • суб'єктивність оцінки варіанта вибору рішення;

  • стан управлінської і керованої системи (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад);

  • система експертних оцінок рівня якості й ефективності управлінських рішень.