Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державне управління. 2004.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Розділ 2.6. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні

2.6.1. Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління

Однією з найважливіших ознак побудови де­мократичної держави є розвиток місцевого само­врядування.

Конституція України закріпила дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрації, які є відповідними органами виконавчої влади, та місцеве самоврядування як публічну владу те­риторіальних громад.

Поява і розвиток інституту місцевого само­врядування зумовлені усвідомленням суспіль­ством того, що зміцнення державної влади в центрі не може бути ефективним і корисним для суспільства в цілому без її одночасної децентра­лізації, функціонування первинних територіаль­них громад, об'єднаних певними спільними місце­вими інтересами. Це також пов'язано з тим, що більшість звернень громадян до влади стосовно забезпечення різноманітних умов життєзабезпе­чення зосереджуються на місцевому рівні й ма­ють тут вирішуватись. Прагнучи розвивати і

зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, Кон­ституція України (ст. 7) закріпила принцип, згідно з яким «в Україні визначається та гарантується місцеве самовряду­вання».

Місцеве самоврядування — це право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати пи­тання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування є складовою організації управління суспільством. На відміну від місцевого управлін­ня, місцеве самоврядування є діяльністю, спрямованою на забезпечення потреб та інтересів місцевого населення. У політичному аспекті місцеве самоврядування розглядається як інститут парламентського режиму, специфічна форма ре­алізації публічної влади, відмінної як від держави, так і від об'єднань громадян73.

Нормативне регулювання організації та діяльності місце­вого самоврядування здійснюється внутрішнім правом кож­ної держави, а також відповідними актами міжнародного рівня, зокрема Європейською Хартією місцевого самовряду­вання. Ця хартія визначила принципи, основні напрями місцевого самоврядування, його співвідношення з місцевим управлінням. Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є Конституція України, яка закріпила систему місце­вого самоврядування, його фінансову та матеріальну базу, роль територіальної громади, фінансові гарантії місцевого само­врядування з боку держави та роль місцевого самоврядуван­ня як гаранта прав і свобод. Усі організаційні питання щодо діяльності органів місцевого самоврядування та їх повнова­жень врегульовуються Законом «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» (від 21 травня 1997 р.).

Основними рисами місцевого самоврядування в Україні є: демократичний характер, здійснення на всіх щаблях адмі­ністративно-територіального устрою держави (крім Автоном­ної Республіки Крим), відсутність ієрархії між територіаль­ними громадами, їх органами і посадовими особами, харак­тер соціальної служби, фінансово-економічний, політичний характер, специфічний правовий статус.

Важливими ознаками будь-якого органу місцевого само­врядування є його правова, організаційна та фінансова авто­номія щодо інших органів місцевого самоврядування, а та­кож державних органів. Суть правової автономії виявляється у наявності в органів місцевого самоврядування власних повноважень, визначених Конституцією і законодавством. Організаційна автономія виражається в тому, що орган місце­вого самоврядування має змогу сам визначати власну внут­рішню структуру з тим, щоб вона відповідала місцевим по­требам і забезпечувала ефективне управління. Фінансова автономія полягає у праві органів місцевого самоврядування на володіння і розпорядження власними коштами, достатні­ми для здійснення своїх функцій і повноважень.

Хоча місцеве самоврядування, його органи згідно з Кон­ституцією України не входять до механізму державної вла­ди, це не означає його повної автономності від державної влади, державного управління. Місце та роль органів місце­вого самоврядування в системі державного управління ви­значаються структурою їх повноважень, що включають: 1) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких по­в'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню; 2) делеговані повноважен­ня (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.