1.7.3. Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності

Важливим засобом забезпечення законності, раціональ­ності й правопорядку в державному управлінні, а через ньо­го — і в суспільстві, є дисципліна. Дисципліна є формою суспільного зв'язку, яка свідчить про визнання і дотриман­ня людиною узгоджених правил, норм, процедур поведінки, спілкування, ведення певних справ.

В інституціональному аспекті дисципліна в державному управлінні характеризується як сукупність норм, правил, процедур, вимог, які вироблені й затверджені в управлінській системі і підлягають виконанню кожним, хто в ній діє або з нею стикається.

Дисципліна в державному управлінні розглядається як фактична поведінка персоналу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка відображається в управлінських рішеннях і діях, а також в управлінсько­му (службовому) спілкуванні. Вона формує такі основні по­казники державного управління: системність, результа­тивність, ефективність, раціональність.

Характерною ознакою дисципліни є виконавський зміст, який виражається в тому, що службовці органу підпорядко­вуються певному керівникові, виконують управлінські рішення, відповідально ставляться до своїх посадових функцій і пов­новажень. Виконання залежить як від самої особи, її уста­новки, совісті, так і від певних «зовнішніх» умов: характеру регламентування, якості нормування та інструктування управлінської діяльності, повноти управлінської інформації, технічного обладнання та обслуговування службових місць, оптимальності організаційної структури, рівня загальної і про­фесійної підготовки кадрів, продуманості морального і мате­ріального стимулювання державної служби, морально-психо- логічного мікроклімату в управлінських колективах.

За критерієм спрямованості і змісту дисципліну в дер­жавному управлінні поділяють на: планову, договірну, фінан­сову, службову, штатну, обліково-статистичну, навчальну тощо.

Державне управління, в якому б формаційному суспільстві воно не здійснювалось, не може бути поза планомірністю і плановою дисципліною, яка його підтримує. Це означає, що необхідно дотримуватися встановленого порядку складання і доведення до виконавців планів і окремих планових зав­дань, ресурсного забезпечення, стійкості та виконання пла­нових завдань, показників і нормативів, узгодження строків і порядку діяльності між різними управлінськими компо­нентами й об'єктами управління.

Договірна дисципліна полягає в дотриманні договірних зобов'язань між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємницькими структурами, громадськими об'єднаннями тощо.

5 4-462

Фінансова дисципліна пов'язана з бюджетним процесом, грошовим обігом, банківською діяльністю, податками, кре­дитами, інвестиціями, оплатою праці, пенсійним забезпечен­ням, митними зборами та іншими явищами соціально еко­номічного життя держави і суспільства. Вона відіграє ви­няткове значення в державному управлінні, оскільки завдя­ки її наявності й практичній дії створюються матеріальні елементи відповідних управлінських впливів.

Службова дисципліна — це добросовісне і відповідальне виконання функцій, прав, обов'язків і повноважень на обійманій посаді державного службовця. У складному, багатоланковому, ієрархічно організованому державному апараті тільки поведін­ка державного службовця згідно з юридично встановленими і морально підтриманими процедурами виконання управлін­ських рішень у змозі забезпечити результативність, ефектив­ність і раціональність його функціонування.

Штатна дисципліна, яка стосується в основному керів­ників органів державної влади та органів місцевого само­врядування, полягає в дотриманні певних типових моделей організації відповідних органів.

Обліково-статистична дисципліна зумовлює використан­ня для характеристики тих чи інших явищ уніфікованих показників, коректне і типове ведення численних документів. Якість статистики залежить перш за все від первинних, ви­хідних показників і документів. І якщо між ними немає узго­дженості й збіжності, то не можна зробити узагальнення, а відповідно, статистика втрачає інформаційний характер.

Оскільки в державному апараті відбуваються відносини трудового найму, діють правила внутрішнього трудового роз­порядку, то в ньому зберігає свою роль трудова дисципліна, яка означає поведінку відповідно до умов трудової угоди і трудового законодавства.

Навчальна дисципліна передбачає дотримання відповід­них правил, у тому числі організаційних і методичних, при навчанні персоналу державного апарату.

Законність і дисципліна в державному управлінні вели­кою мірою визначаються відповідальністю, яка є відносина­ми, що забезпечують інтереси і свободу взаємопов'язаних сторін та гарантуються суспільством і державою. Вона фор­мується на основі послідовної взаємодії трьох складових: а) усвідомлення обов'язку; б) оцінки поведінки; в) накладан­ня санкцій.

Для забезпечення належної повноцінності відносин відпо­відальності необхідно створити і розумно використовувати низку умов:

• по-перше, постійне й активне вдосконалення органі­зації і функціонування системи державного управління;

—- по-друге, поліпшення нормативного регулювання різно­манітних управлінських взаємозв'язків;

• по-третє, використання у відповідних відносинах та­ких громадських інститутів впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей, як моральні норми, традиції і звичаї, гро­мадська думка, засоби масової інформації.

З теоретичного і нормативного поглядів найбільш дієвою є юридична відповідальність, тобто відповідальність за по­рушення конкретних норм законів, яка застосовується в певних процесуальних формах уповноваженими органами державної влади і місцевого самоврядування. Юридична відповідальність безпосередньо пов'язана з неправомірними рішеннями, вчинками і діями людей, а в суб'єкті державного управління -— з правопорушеннями з боку посадових осіб та інших державних службовців. Правопорушення —- це відхи­лення від норми (правил) поведінки, встановленої в законі або іншому нормативно-правовому акті.