Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державне управління. 2004.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Розділ. 1.9. Ефективність державного управління

1.9.1. Загальна соціальна ефективність державного управління

Проблема ефективності стосується усіх сфер, видів, форм, методів організації життєзабезпечен­ня людини. Найбільшою мірою це властиве управлінню як діяльності, що здійснюється людь­ми, стосовно людей та виключно в інтересах лю­дей . Від ступеня ефективності цієї діяльності без­посередньо залежить добробут людини. Урешті- решт йдеться про ефективність суспільної сис­теми45.

Суспільству, самій державі необхідні повні й достовірні знання того, яку користь дають ви­трати на управління, у чому полягають об'єктив­ізація управління, глибина і дієвість його впли­ву на керовані процеси.

Виходячи з найбільш поширеного трактуван­ня поняття ефективності, ефективність управлін­ня — це результат, зіставлений із затратами на

його досягнення (вони включають не лише прямі витрати на систему управління, а й витрати на реалізацію управ­лінських рішень). Проте це міркування не дає змоги кількісно визначити соціальні наслідки як результат досягнення мети управління. Визначити результат управління й оцінити зу­мовлений ним ефект дуже складно. Тому насамперед по­трібно виділити критерії, на основі яких можна було б вимі­ряти об'єктивізацію управління (наближення суб'єктивності управління до об'єктивних тенденцій, закономірностей, форм суспільної життєдіяльності) і висловити з цього приводу достовірні й обґрунтовані судження.

Критерії ефективності становлять собою ознаки, сторони, прояви управління, аналізуючи які можна визначати рівень і якість управління, його відповідність потребам та інтере­сам суспільства.

Соціальна ефективність державного управління розкри­ває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.

Беручи до уваги зазначене, розрізняють три основних по­няття ефективності державного управління:

  • загальну соціальну ефективність державного управ­ління;

  • ефективність організації і функціонування суб'єктів державного управління;

  • ефективність діяльності управлінських органів і поса­дових осіб.

Критерії загальної соціальної ефективності державного управління — це ті, які дають можливість бачити і, бажа­но, вимірювати досягнутий через державне управління рівень задоволення назрілих потреб, інтересів і цілей су­спільства, окремої соціальної групи, конкретної особи. На їх основі можна визначити найголовніше: зв'язок держав­ного управління і суспільства та готовність першого до за­безпечення динаміки і гармонійності другого. З погляду раціональності й ефективності державного управління важ­ливо, щоб задоволення потреб і вирішення породжених ними проблем проходило стійко, надійно і безповоротно, з належ­ною повнотою і в належний час, при оптимальному викори­станні суспільних ресурсів.

Критерії загальної соціальної ефективності покликані спрямовувати державне управління на потреби і проблеми суспільства та характеризувати управлінський рівень їх ви­рішення. Вони логічно мають включати не тільки результа­ти суспільного виробництва, а й соціальні наслідки їх спо­живання, не тільки економічні, а й соціальні, духовно-ідео- логічні, психологічні, політичні, історичні, екологічні, демо­графічні явища, тобто весь спектр явищ, відносин і процесів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини.

До критеріїв загальної соціальної ефективності держав­ного управління можна віднести:

  • рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світови­ми параметрами за Гї відповідними видами;

  • темпи і масштаби приросту національного багатства;

  • рівень життя населення порівняно зі стандартами роз­винутих країн;

  • впорядкованість, безпеку, сталість та надійність су­спільних відносин, їх відтворення з наростаючим позитив­ним результатом46.

Наведені узагальнюючі критерії загальної соціальної ефективності державного управління диференціюються за сферами суспільної життєдіяльності.