Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державне управління. 2004.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Розділ 3.2. Внутрішня організація органу державної влади

3.2.1. Орган влади як об'єкт організації

Орган державної влади має бути системно орга­нізованим. Йому притаманні законодавчо визначені певні цілі та спеціальні функції, єдність принци­пів утворення, побудови і діяльності; структурна єдність; співпорядкованість та інші ієрархічні зв'язки та відносини; прийняття нормативно обумовлених управлінських рішень, узгодження їх між собою та виконання загальних функцій державного управління. Організаційна структура органу державної влади — це лише один із компо­нентів організації. Крім неї його організацію харак­теризують: цілеспрямоване управління як менедж­мент, виконавча робота (як комбінація основних еле­ментів), яка стосується конкретної ситуації.

У науковій літературі поняття «організація» вживається у трьох значеннях:

а) як об'єкт — міністерство, відомство, уста­нова, підприємство і т. д.;

б) як процес — функціонування, упорядкуван­ня, стан об'єкта і т. д.;

в) як функція управління — діяльність, пов'язана зі ство­ренням стану впорядкованості об'єкта і суб'єкта управлін­ня, тобто встановлення зв'язків (відносин) між ними.

З погляду сучасної теорії та практики управління орган державної влади — це організація, тобто об'єкт, який скла­дається з групи людей, діяльність яких свідомо координуєть­ся для досягнення спільної мети або цілей. Державні орга­нізації відрізняються від недержавних, на думку відомого аме­риканського фахівця у галузі економіки державного сектору Джозефа Стігліца1, двома важливими відмінностями.

Перша: в демократичному суспільстві особи, що відпові­дають за управління державною організацією, обираються або призначаються кимось, хто був обраний (або призначе­ний кимось, хто був призначений якоюсь іншою обраною особою). «Право» особи обіймати певну посаду безпосеред­ньо чи опосередковано залежить від процесу обрання.

Друга: держава користується певними правами примусу, яких позбавлені приватні компанії. Держава має право при­мусити вас сплачувати податки (якщо ви ухиляєтеся, вона може конфіскувати вашу власність і/або ув'язнити вас). Держава має право примусити молодих людей чоловічої статі проходити службу в збройних силах, отримуючи платню, нижчу від тієї, яка б схилила їх до добровільного прохо­дження служби. Держава має право віддати вашу власність у громадське користування за умови, що вона виплатить рівноцінну компенсацію (це називається правом держави на примусове відчуження приватної власності).

Специфіка органів державної влади полягає в тому, що в результаті їх діяльності ми маємо різні рішення, що нале­жать до різних сфер діяльності суспільства — це політичні, економічні, соціальні, міждержавні, екологічні та інші, які найчастіше набирають інформаційної форми (закони, поста­нови, розпорядження, довідки тощо). З іншого боку, предме­том праці в органах державної влади є інформація, яка та­кож є одним із ресурсів цих органів. Подібні системи управ­ління називають адміністративними.

Адміністрація (лат. асітіпівігаио — управління, керів­ництво) являє собою1:

  1. управлінську діяльність органів державної влади; організаційну діяльність у сфері управління;

  2. органи державної влади;

  3. урядовий апарат;

  4. посадових осіб, керівний персонал якоїсь установи, підприємства;

  5. розпорядників, відповідальних упорядників чогось.

Орган державної влади — це певна державна інституція,

яка засновується державою в установленому законодавством порядку і діє за її повноваженням.

Органи державної влади України характеризуються пев­ними рисами. Будь-який орган представляє Україну як дер­жаву як всередині країни, так і за її межами. Він діє за дору­ченням держави, яка законодавчо визначає його правовий статус. Орган Української держави є відносно самостійною частиною єдиної системи органів державної влади України, яка будується за принципом розподілу влади. Він виступає від імені держави і водночас від власного імені та посідає цілком визначене місце в державному апараті.

Орган державної влади утворюється у порядку, встановле­ному Конституцією і відповідними законами. Зокрема, Вер­ховна Рада України і Президент України обираються шля­хом загальних виборів, склад Кабінету Міністрів формується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра.

Залежно від власного правового статусу кожний з органів державної влади здійснює притаманні йому завдання та функції держави. У межах статусу орган виступає від імені держави та за її дорученням, є її офіційним представником.

Для здійснення власних завдань і функцій держава наді­ляє органи державної влади державно-владними повноважен­нями, які закріплюються в окремому нормативному правово­му акті й дають змогу здійснювати державну владу в трьох її формах: законодавчій, виконавчій та судовій. За допомогою цих повноважень визначаються конкретні права й обов'язки

1/ +дмб2 цих органів, у межах яких вони вправі реалізувати надані їм права, приймати відповідні акти, обов'язкові до виконання підпорядкованими органами, службовими особами і громадя­нами, а також здійснювати контроль за їх виконанням.

Владні повноваження передбачають: утворення органу державної влади у встановленому порядку; вид його дер­жавної діяльності; загальнообов'язкову силу його актів. Владні повноваження притаманні також органам місцевого самоврядування, проте вони не мають державного характеру і не здійснюються від імені Української держави.

Державно-владні повноваження, що закріплюються у ком­петенції відповідних органів державної влади, визначаються на основі встановлених законом чи іншим правовим актом предметів відання, прав і обов'язків, які необхідні їм для вико­нання їхньої діяльності. Компетенція цих органів визначаєть­ся Конституцією України, законами України, указами Прези­дента України, окремими постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також відповідними нормативни­ми актами місцевих державних адміністрацій. Вона також передбачає чітке і вичерпне право та обов'язки певного органу держави. Нарешті, за допомогою встановлення компетенції державного органу визначається його місце в системі органів держави. Для кожного з державних органів законодавством передбачені підстави, види та міра юридичної відповідальності.

Ознакою органу державної влади є правові зв'язки, що об'єднують особистий склад органу держави в одне ціле. Вони виражають:

  • службову супідрядність між працівниками;

  • покладання відповідальності й обов'язок нести відпо­відальність;

  • призначення керівників нижчестоящих державних органів керівниками вищестоящих органів.

Характерною рисою органів державної влади є те, що орган держави як відносно відокремлена частина однієї єдиної си­стеми державного апарату становить собою певним чином організований колектив громадян України (Кабінет Міністрів України) або одну особу, належну до громадянства України (Президент України, Генеральний прокурор України).

Матеріальну основу організації і діяльності органу дер­жавної влади становлять кошти державного бюджету.

Решта ознак властива як органам влади, так і органам об'єднань громадян (політичним партіям та громадським організаціям). Розмежувальною лінією тут є те, що діяльність органів державної влади, а звідси і їхні акти, стосуються всіх громадян України та іноземців, що перебувають на території України, а нормативні акти громадських об'єднань обов'яз­кові лише для членів таких об'єднань.

Ознакою органів державної влади є те, що кожний має притаманну лише йому внутрішню структуру. Важливою рисою органу є територіальний масштаб межі його діяль­ності. Діяльність органу держави базується на застосуванні методів переконання та примусу. Нарешті, відповідному ви­дові органів державної влади притаманні власні форми організації, методи діяльності. Кожний з державних органів має власне майно. І насамкінець найголовніше — усі органи державної влади мають статус юридичної особи.