- •7 І 9 Вимоги до форм-ня системи уп
- •40. Планування і формування персоналу
- •11. Еволюція концепцій упр-ня людс. Ресурсами
- •12. Сучасні концепції упр-ня людськими ресурсами в різних країнах
- •13. Тенденції розвитку мп в сша
- •14. Класифікація персоналу торговельного підприємства
- •17. Система кадрової роботи та її підсистема
- •18. Методологія менеджменту персоналу
- •26. Інформаційне забезпечення роботи персоналу
- •19. Теорія управління організаційними змінними в контексті управління персоналом
- •21. Помилки в стратегії перетворень та їх наслідки для персоналу п-ва
- •27. Оплата праці персоналу
- •39. Сучасні служби персоналу за кордоном
- •22.Підлеглі психотипи, типи акцентуації характеру, категорії, основні праваа та обовязки
- •28.Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу
- •29. Соціальні методи менеджменту персоналу: суть та призначення
- •30. Соціоніка в роботі менеджера: місце, напрями використання
- •31. Психоаналітичне пояснення мотивації лідерства
- •32. Психологічні методи менеджменту персоналу: суть та призначення
- •34. Мистецтво переконання: психологічні засади ділової полеміки
- •35. Кадрова служба. Кадрове діловодство
- •13. Тенденції розвитку мп в сша
- •36. Завдання кадрових служб підприємств в умовах реструктуризації
- •37. Першочергові заходи під час оперативної реструктуризації в сфері управління людськими ресурсами
- •38. Взаємозв’язок загальної стратегії підприємства та кадрової стратегії. Основні види стратегій
- •42. Методи внутрішньофірмового навчання та переміщення кадрів
- •41. Базові концепції стратегічного управління
- •23. Ресурсне забезпечення менеджменту персоналу
- •24. Особливість персоналу як людських ресурсів підприємства
- •33. Психологічні закономірності трансформації трудового колективу в команду
- •19. Теорія управління організаційними змінами в контексті управління персоналом
- •20. Вплив видів трансформації підприємства на систему управління персоналом
- •68. Соціальне партнерство в орг-ї
- •66. Ефективність мп
- •46.Організація професійного навчання працівників
- •61.Мотиваційні теорії:змістовні та процесні
- •43. Сучасні методи якісного відбору працівників різних категорій
- •44. Розвиток персоналу організації: методи та принципи
- •45. Методи підвищення професійної майстерності керівників функціональних підрозділів
- •47. Форми розвитку персоналу функціонального підрозділу
- •48. Інноваційні форми підвищення кваліфікації управлінського персоналу
- •51. Переваги та недоліки реактивної та авантюристичної кадрової політики
- •52. Переваги та недоліки превентивної та активної кадрової політики
- •53. Рух персоналу організації: форми, позитивні та негативні аспекти
- •54. Способи та процедура вивільнення персоналу
- •55. Правові засади звільнення працівників
- •56. Заходи з підвищення якості трудового життя
- •57. Оцінювання персоналу різних категорій
- •58. Сучасні закордонні методики оцінювання персоналу
- •59. Мотивація та стимулювання персоналу: матеріальні та нематеріальні заходи
- •60. Методи контролю за використанням робочого часу різних категорій працівників
- •62. Заходи запобігання зниженню трудової активності персоналу
- •63. Комісія з трудових спорів на підприємстві: склад та функції
- •64. Система соціального забезпечення управлінського персоналу
- •65. Причини руйнації соціального партнерства в організації та їх усунення
- •67. Методи організації колективної творчості персоналу
- •69. Соціограма: суть та техніка побудови
- •70. Кар’єрограма та професіограма: суть та техніка побудови
- •25. Підлеглі психотипи стани рольова структура
- •Персонал орг-ції як обєкт менеджменту.Функціон аспекти мп
- •Мета, завдання та ф-ції уп
- •15. Зміст понять мп: «персонал», «кадри», «труд ресурси», «людські ресурси», «людський фактор»
- •16.Зміст понять мп: «роб сила», «труд потенціал прац», «людський фактор», людський к-л орг.-ції
- •5. Основні аксіоми та аспекти менеджменту персоналу.
47. Форми розвитку персоналу функціонального підрозділу
Розвиток персоналу включає:
— підвищення кваліфікації і перепідготовку;
— планування кар'єри;
— формування й підготовку кадрового резерву.
Розвиток персоналу є важливим фактором успішної діяльності підприємства.
Завданням планування розвитку персоналу є визначення майбутніх вимог, що ставляться до робочих місць, а також планування заходів, необхідних для професійного розвитку працівників.
У плануванні розвитку персоналу важливим завданням є планування заходів, спрямованих на досягнення рівня освіти, необхідного для призначення на певну посаду. На підприємствах треба розробляти плани щодо подальшої освіти співробітників, направлених для набуття спеціальної професійної кваліфікації і виробничого досвіду.
Потреба в розвитку персоналу визначається через порівняння знань і вмінь працівників з майбутніми завданнями і вимогами. При цьому необхідно враховувати інтереси і побажання працівника, а також його потенціал. Працівники заінтересовані в пристосуванні своєї кваліфікації до вимог робочого місця, в гарантіях виробничого зростання (планування кар’єри): підвищення особистої мобільності на ринку робочої сили; отримання шансів для самореалізації на робочому місці.
48. Інноваційні форми підвищення кваліфікації управлінського персоналу
Підвищення кваліфікації — це навчання, направлене на підтримку і удосконалення професійного рівня, знань і умінь персоналу. Для цього організовуються виробничі курси, курси цільового характеру, школи передового досвіду і методів праці.
Потреба організації в підвищенні кваліфікації її співробітників обумовлена: змінами зовнішнього і внутрішнього середовища, удосконаленням процесу управління, освоєнням нових видів і сфер діяльності. Підвищення кваліфікації персоналу повинно бути комплексним за обсягом, диференційованим по окремих категоріях працівників, неперервним, зорієнтованим на перспективні професії.
Конкретними завданнями підвищення кваліфікації є:
забезпечення ефективного виконання нових завдань;
підвищення гнучкості управління і придатності до інновацій;
просування по посаді або в горизонтальному переміщенні;
освоєння нових професій;
підвищення розряду і адаптація працівників до нової техніки та технології.
Можна виокремити такі види підвищення кваліфікації, і перепідготовки управлінського персоналу:
а) короткострокове (щонайменше 72 годин) тематичне навчання;
б) тематичні і проблемні семінари (від 72 до 100 годин);
в) тривале (понад 100 годин) навчання фахівців у освітньому установі підвищення кваліфікації;
р) стажування;
буд) розробка тих нормативних документів різних рівнів;
е) що у конгресах, конференціях, круглих столах, семінарах;
ж) публікація монографій, підручників і статей;
із) захист докторської (кандидатської) дисертації;
і) активну роботу у відповідних комітетах, експертних радах і комісіях;
до) самостійне систематичне на підвищення кваліфікації;
л) проходження семінарів, тренінгів, ділових ігор й т.д.
49. класифікація кадрової політики за критерієм «рівень усвідомленості правил і норм, що лежать в основі кадрових заходів і пов’язаним з цим критерієм беспосереднього впливу управлінського апарату на кадрову ситуацію в організації»
може бути пов'язано з рівнем усвідомленості тих правил і норм, які лежать в основі кадрових заходів і, пов'язаним з цим рівнем, безпосереднього впливу управлінського апарату на кадрову ситуацію в організації. По даній підставі можна виділити наступні типи кадрової політики:
Пасивна кадрова політика. Керівництво не має програми дій стосовно персоналу, а кадрова робота зводиться до ліквідації негативних наслідків. Для такої організації характерна відсутність прогнозу кадрових потреб, засобів оцінки праці і персоналу, діагностики кадрової ситуації і т. д.
Реактивна кадрова політика. Керівництво підприємства здійснює контроль за симптомами негативного стану в роботі з персоналом, причинами і ситуацією розвитку кризи: виникнення конфліктів, відсутність кваліфікованої робочої сили, відсутність мотивації до праці. Кадрові служби розвинені, але немає цілісної програми прогнозування розвитку персоналу.
Превентивна кадрова політика. Керівництво має обгрунтовані прогнози розвитку кадрової ситуації. Проте організація не має засобів для впливу на неї. У програмах розвитку організації містяться короткостроковий і середньостроковий прогнози потреби в кадрах, сформульовані завдання з розвитку персоналу. Основна проблема — розробка цільових кадрових програм.
Активна кадрова політика. Це раціональна кадрова політика.
50. класифікація кадрової політики за критерієм «принципова орієнтація на власний персонал або на зовнішній персонал, ступінь відкритості стосовно зовнішнього середовища при формуванні кадрового складу»
для формування кадрової політики є принципова орієнтація на власний персонал або на зовнішній персонал, ступінь відкритості стосовно зовнішнього середовища при формуванні кадрового складу.
Відкрита кадрова політика характеризується тим, що організація прозора для потенційних співробітників на будь-якому рівні, організація готова прийняти на роботу будь-якого фахівця відповідної кваліфікації без врахування досвіду роботи в інших організаціях. Така кадрова політика може бути адекватна для нових організацій, що ведуть агресивну політику завоювання ринку, орієнтованих на швидкий ріст і стрімкий вихід на передові позиції у своїй галузі.
Закрита кадрова політика характеризується тим, що організація орієнтується на включення нового персоналу тільки з нижчого посадового рівня, а заміщення відбувається тільки з числа співробітників організації. Така кадрова політика характерна для компаній, орієнтованих на створення певної корпоративної атмосфери, формування особливого духу причетності.
