60. Методи контролю за використанням робочого часу різних категорій працівників

Оперативний облік і контроль за використанням робочого ча-су працівниками здійснюються різними методами, наприклад, на прохідній, а також менеджерами низових і середніх рівнів (відді-лів, дільниць, цехів тощо) за всіма основними параметрами; по-точний контроль — менеджерами вищого рівня (відділом кадрів підприємства). Облік проводиться здебільшого методом фіксу-вання відхилень: за невиходами протягом зміни з певних причин, запізненнями, передчасними залишеннями робочого місця, прос-тоями й т. ін. Крім того, сюди відносяться облік і контроль за понаднормовою роботою, роботою у святкові чи неробочі дні тощо.

Відомо, що основним первинним документом з планування робочого часу є документограма — план-графік роботи структурних підрозділів у позмінному режимі, що складається на кожен поточний місяць або тиждень (див. вище). Цей документ характеризує позмінну регламентацію робочого часу.

Облік виходів на практиці організується в різні способи: вручну (з використанням паперового документа, наприклад, табеля виходів), автоматизовано (за допомогою технічних засобів, які фіксують на машинному носії календарний час появи того чи того працівника на прохідній — до початку зміни чи після її закінчення) або якось інакше, проте завжди так званим методом обліку невиходів.

Крім того, в табелі позначаються наперед відомі невиходи, пов’язані з відпустками з різних причин (поточні, для навчання і підвищення кваліфікації), відрядженнями та ін.

Після попередньої обробки цих носіїв дані заносять відповід-но до масиву використання робочого часу працівниками TABL.

Мета складання вихідних відомостей — отримати дані про використання основного робочого часу, про конкретних поруш-ників трудової дисципліни, години понаднормової роботи, роботи у святкові й неробочі дні тощо в різних аспектах, а також про відносні величини втрат робочого часу за той чи інший період часу як по структурних підрозділах, так і по підприємству в цілому.

62. Заходи запобігання зниженню трудової активності персоналу

Виробнича втома як наслідок впливу на організм працівника трудових навантажень і умов виробничого середовища, з одного боку, відіграє захисну роль, а з другого — стимулює відновлювальні процеси і підвищення працездатності. Тому заходи по боротьбі з втомою ні в якому разі не мають метою ліквідувати це фізіологічне явище.Вони спрямовуються на:

● віддалення розвитку втоми в часі;

● недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників;

● прискорення відновлення сил і працездатності.

Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращання санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Численні дослідження свідчать, що ліквідація загазованості, забруднення повітря, нормалізація мікроклімату, шуму, вібрації, раціональне освітлення, впровадження принципів естетики підвищують працездатність людини навіть у тих випадках, коли характер роботи не змінюється. Так, при температурі повітря в межах 26…30 °С працездатність зменшується наполовину порівняно з її рівнем при оптимальних умовах (18°С). В умовах підвищеного шуму (80…90 дБ) працівник затрачає в середньому на 20% більше фізичних і нервово-психічних зусиль для збереження рівня виробітку, досягнутого в умовах нормального шуму (нижче 70 дБ).

Зниженню втоми, в тому числі зорової, сприяє відповідне природне і штучне освітлення. Вплив його виявляється через посилення обміну речовин в організмі, поліпшення роботи органів дихання і газообміну, підвищення загального тонусу та активності людини.

Ступінь втоми значною мірою залежить від робочої пози працівника. Вимушена незручна поза обмежує можливість виконання раціональних прийомів роботи, що призводить до збільшення енергозатрат, швидкої втоми та захворювань нервово-м’язового апарату.

Важливе значення має раціоналізація трудових процесів. Вона включає механізацію і автоматизацію трудомістких робіт і вдосконалення трудових рухів.

Впровадження раціональних режимів праці і відпочинку залежно від важкості роботи є одним з основних організаційних заходів збереження працездатності і запобігання перевтомі працівників.