- •Розділ 1. Електропривод, його структурна схема та елементи.
- •Загальні відомості. Електропривод та його елементи.
- •Різновиди електроприводів, їх характеристики та режими роботи.
- •1.3 Механічні характеристики виробничих механізмів. Жорсткість.
- •Розділ 2. Механічні характеристики і енергетичні режими роботи двигунів постійного струму (дпс).
- •2.1 Дпс незалежного збудження (нз).
- •2.1.1 Загальні відомості.
- •2.1.4 Побудова механічних характеристик дпс нз.
- •2.1.2 Електромеханічна характеристика
- •2.1.3 Механічна характеристика
- •2.1.5 Процес пуску та пускова діаграма.
- •2.1.5 Кількість ступенів пускового резистора.
- •2.1.7 Механічна характеристика у гальмових режимах .
- •2.2 Дпс послідовного збудження (пз) .
- •2.2.1 Загальні відомості .
- •2.2.2 Електромеханічна та механічна характеристики дпс пз
- •2.2.3 Побудова штучних (реостатних) характеристик.
- •2.2.4 Розрахунок опорів пускових резисторів.
- •2.2.5 Динамічне гальмування.
- •2.2.6 Гальмування пртивовмиканням.
- •2.3 Дпс змішаного збудження (зз) .
- •3.1 Загальні положення.
- •3.2 Регулювання швидкості.
- •3.3 Регулювання струму і моменту.
- •3.4 Регулювання положення.
- •3.5 Структура електропривода та його режими роботи при регулюванні координат.
- •Розділ 4. Регулювання координат еп з двигуном постійного струму.
- •4.1 Регулювання кутової швидкості дпс змінного магнітного потоку.
- •4.1.1 Загальні відомості.
- •4.1.2 Ослаблення магнітного потоку у дпс нз.
- •4.1.3 Ослаблення магнітного потоку у дпс пз.
- •Регулювання кутової швидкості дпс шунтуванням якоря.
- •Загальні відомості.
- •Регулювання дпс нз.
- •4.2.3 Регулювання дпс пз.
- •4.3 Регулювання кутової швидкості дпс зміною напруги живлення.
- •4.3.1 Загальні відомості.
- •4.3.2 Система г-д.
- •4.3.2.3. Діапазон регулювання. Статизм.
- •4.3.3. Система тп-д.
- •Переваги системи тп-д:
- •Недоліки системи тп-д:
- •4.3.4 Система широтно-імпульсного регулювання (шир).
- •4.3.5 Регулювання швидкості дпс пз.
- •4.3.6 Регулювання швидкості дпс нз імпульсною зміною параметрів.
- •4.3.6.1. Регулювання додатковими резисторами у колі якоря.
- •4.3.6.2 Регулювання додатковим резистором у колі обмотки збудження.
- •4.4 Регулювання координат в системі джерело струму – двигун (дс-д).
- •4.5 Загальні положення по автоматичному регулюванню координат.
- •Розділ 5. Регулювання координат еп з двигунами змінного струму.
- •5.1 Схеми вмикання, заміщення, характеристики та режими роботи асинхронних двигунів (ад).
- •5.2 Характеристики ад.
- •5.2 Регулювання ад за допомогою резисторів.
- •5.2.1 Резистор у колі статора (r1д).
- •5.2.1.1 Розрахунки резисторів r1д .
- •5.2.2 Резистор у колі ротора (r2д) .
- •5.2.2.1 Розрахунки резисторів r2д .
- •5.3 Регулювання ад зміною напруги живлення .
- •5.4 Регулювання ад зміною кількості пар полюсів.
- •5.5 Частотне регулювання ад.
- •5.6 Регулювання ад в каскадних схемах вмикання.
- •5.6.1 Загальні відомості.
- •5.6.2 Електромеханічний машинно-вентильний каскад.
- •5.6.3 Електричний машинно-вентильний каскад.
- •5.6.4 Робота і характеристики електромеханічного і електричного каскадів.
- •5.6.5 Асинхронно-вентильний каскад.
- •5.7 Гальмування електроприводів з ад.
- •5.7.1 Гальмування противовмиканням.
- •5.7.2 Рекуперативне гальмування.
- •5.7.3 Динамічне гальмування.
- •5.7.4 Гальмування при самозбудженні.
- •5.8 Регулювання і гальмування електроприводів з синхронними двигунами.
- •Розділ 6. Взаємозв’язані електроприводи.
- •6.1 Загальні відомості.
- •6.2 Еп з механічним з’єднанням валів.
- •6.2.3 Випадок, коли ω01≠ω02 і Із1≠Із2.
- •6.2.4 Випадок з ад.
- •6.3 Еп з електричним валом.
- •6.3.1 Загальні відомості.
- •6.3.2 Електричний вал з синхронними зрівнювальними машинами.
- •6.2.3 Електричний вал з синхронними зрівнювальними машинами.
- •6.3.4 Електричний вал з основними робочими машинами.
- •6.3.5 Електричний вал з асинхронним перетворювачем частоти.
- •Розділ 7. Перехідні процеси електроприводів.
- •7.1 Загальні відомості.
- •7.2 Пуск дпс нз до основної кутової швидкості ωс при ударному прикладанні навантаження.
- •7.2.2 Багатоступеневий пуск при
- •7.2.3 Пуск з урахуванням індуктивності кола якоря
- •7.3 Пуск дпс нз до кутової швидкості більшої за основну
- •7.4 Динамічне гальмування дпс нз
- •7.5 Гальмування противовмиканням і реверсування дпс нз
- •7.6 Гальмування дпс нз від швидкості (ослабленого збудження) до основної
- •7.7 Перехідні режими в еп з дпс нз
- •7.8 Перехідні процеси в еп з ад
- •7.8.1 Загальні відомості
- •7.8.2 Пуск ад з фазним ротором
- •7.8.3 Гальмування противовмиканням і реверсування ад
- •Розділ 8. Формування перехідних процесів електроприводів
- •8.1 Загальні відомості
- •7.8.4 Динамічне гальмування ад
- •7.8.5 Рекуперативне гальмування ад
- •8.2 Лінійне наростання керуючих дій (система тп-д)
- •8.2.1 Пуск еп вхолосту ( )
- •8.2.2 Інші приклади пуску
- •8.3 Експоненційна залежність наростання керуючих дій (система г-д)
- •8.3.1 Загальні відомості. Форсування процесу збудження генератора
- •8.3.2 Пуск еп в системі г-д
- •8.3.3 Гальмування і реверсування еп в системі г-д
- •Розділ 9. Енергетика електропривода
- •9.1 Енергетичні показники роботи
- •9.2 Втрати потужності і енергії при сталому режимі роботи еп.
- •9.3 Втрати потужності і енергії в перехідних режимах роботі еп
- •9.3.1 Втрати при .
- •9.3.1.1 Пуск двигуна
- •9.3.1.6 Пуск дпс
- •9.3.2 Способи зменшення витрат у перехідних режимах
- •9.3.2.1 Змешення моменту інерції
- •9.3.2.2 Регулювання швидкості
- •9.3.3 Витрати при навантаженні, тобто при .
- •9.4 Втрати енергії в перехідних процесах в системі керуючий перетворювач – двигун (кп – д)
- •9.4.1 Система статичний перетворювач – двигун (скп – д)
- •9.4.2 Система генератор-двигун (г-д)
- •9.5.1 Ккд системи еп
- •9.5.2. Коефіцієнт потужності системи еп
- •Розділ 10. Вибір електродвигунів
- •10.1 Загальні відомості.
- •10.2 Нагрівання на охолодження електродвигунів.
- •10.3 Номінальні режими роботи електродвигунів.
- •10.4. Побудова діаграм навантаження.
- •10.5 Вибір двигуна за потужністю при режими s1.
- •10.5.1 Метод еквівалентних втрат потужності.
- •10.5.2. Метод еквівалентного струму.
- •10.5.3. Метод еквівалентного моменту.
- •10.5.4. Метод еквівалентної потужності
- •10.9.5. Розрахунок потужності за методом середніх витрат.
- •10.5.6. Попередній вибір двигуна за потужністю.
- •10.5.7. Висновки з методу еквівалентних величин.
- •10.6 Розрахунок потужності и вибір двигуна для режиму s2.
- •10.7 Розрахунок потужності і вибір двигуна для режиму s3.
- •10.8. Визначення допустимої частоти вмикань ад.
- •10.9 Вибір двигуна за потужністю для регульованого еп.
- •Література
3.3 Регулювання струму і моменту.
Регулювання моменту двигуна і, як слід, його струму, має забезпечити задані статичні режими та їх стійкість, дає змогу сформувати необхідні за технологічними умовами зміни кутової швидкості і кутового положення валу електродвигуна. Це можливо добре проілюструвати за допомогою рис.3.1, на якому вказані ділянки розгону та гальмування де прискорення повинно знаходитись на заданому рівні.
Оскільки
рівняння динаміки електропривода має
вигляд
,
то регулювання величини
можливо реалізувати відповідною зміною
моменту М.
Крім цього, існує безліч різних виконавчих машин, у яких треба обмежувати величину М за технологічними умовами. Наприклад це машини, у яких забезпечується регулювання натягу у обробляємому матеріалі.
Обмеження струму та моменту можливо за допомогою резисторів, які вмикають у коло роторів електродвигунів . У цього параметричного способу регулювання буде тим менший розмах струму та моменту, чим більше ступенів регулювання. Значно точнішого регулювання струму та моменту можливо досягти у замкнених системах “перетворювач – двигун” із зворотнім зв’язком за струмом двигуна. Прикладом цього є характеристика на рис. 3.3, котра забезпечує регулювання (обмеження) струму у діапазоні зміни швидкості від ω =0 до ω = ω1.
Рис. 3.3
На
ділянці аb
замкнена
система забезпечує граничну точність
умови
.
Цю характеристику звуть екскаваторною, бо його механізми часто працюють на упор.
В
останні роки з’явилась
система “джерело
струму – двигун ”,
котра дозволяє виконувати умови І
= const
і, як слід, за умовами Ф
= const
буде
.
За цю систему ми поговоримо пізніше.
3.4 Регулювання положення.
Переміщення виконавчого органу з однієї крапки простору у іншу є позиціювання. Для цього регулювання існують шляхові або кінцеві вимикачі – все дуже просто, але не дуже точно.
Якщо
потрібна висока точність регулювання
положення (позиціювання) виконавчого
органу, слід використовувати електропривод
із зворотнім зв’язком
по положенню. Формують графіку руху
,
де
- кут повороту валу двигуна, а також
графіки зміни моменту і швидкості за
часом, тобто М(t)
і
.
Розглянемо це на прикладі ідеалізованого
графіка руху при відпрацюванні одиничного
переміщення (кроку) виконавчого органу
на рис. 3.4.
Рис. 3.4
Графік
має три ділянки. На цьому графіку у
кінцевій крапці, коли
швидкість руху і момент дорівнюють
нулю, що відповідає стану спокою
виконавчого органу. Відзначимо, що при
невеликих переміщеннях ділянка сталого
руху може взагалі бути відсутньою.
3.5 Структура електропривода та його режими роботи при регулюванні координат.
На рис. 3.5 показана класифікація електропривода по його структурі.
Рис. 3.5
Як видно, в залежності від кількості виконуємих функцій, кількості регульованих координат та ступеня автоматизації технологічних процесів реалізація електроприводів може бути різноманітною.
Всі електроприводи можливо поділити на дві групи – неавтоматизовані і автоматизовані. У перші всі операції по регулюванню ГЕП виконує людина (оператор) за допомогою ручних способів керування. В автоматизованій системі людина (оператор) лише дає команду на початок або кінці роботи, а повний технологічний цикл забезпечується системою керування без втручання людини. Розглянемо тепер принципи будування розімкнутих і замкнутих ЕП схеми яких подані на рис. 3.6.
Рис. 3.6
На рис. 3.6, а - розімкнута система, у якої Xз – сигнал, який задається (керуючий вплив), він визначає рівень вихідної координати Xвих. У цієї системи зміна зовнішніх збурень Xзб приводить до зміни Xвих. Наприклад, коливання напруги живлення або значення моменту навантаження приводить до коливання координати швидкості. Інакше кажучи, розімкнута система не забезпечує стабільність вихідних параметрів Xвих. За зміною зовнішніх збурень Xзб.
В замкнутих системах вплив збурення Xзб на вихідну координату Xвих частково або повністю усувається. Виконати це можливо за допомогою системи із зворотнім зв’язком на рис. 3.6, б. Ця система працює по принципу відхилення, у неї на вхід ЕП подається сигнал зворотного зв’язку Xзз, який є пропорційним вихідній величині Xвих. Сигнал Xзз зрівняється із сигналом Xз і результуючий сигнал X (сигнал відхилення) буде тепер вхідним керуючим сигналом.
Якщо через дію сигналу збурення Xзб вихідна величина Xвих. зміниться, то відповідно зміниться і сигнал відхилення X, що приведе до зміни режиму ЕП і встановлення колишнього значення Xвих .
Система на рис. 3.6, в реалізує принцип компенсування збурюючої дії
Xзб . Для цього вхідний сигнал Xвх, який пропорційний Xзб, подається у систему разом із сигналом Xз, тому результуючий сигнал X буде таким, щоб забезпечити таке керування ЕП, при якому виконується компенсація збурень.
Існує і комбінована система , що об’єднує схеми рис. 3.6 , б і в .
Але більшість систем – це системи із зворотнім зв’язком на які звернемо особливу увагу.
Зворотні зв’язки можуть бути різними:
Позитивним, якщо сигнал Xзз має напрямок згідно із сигналом Xз (знак “+” на рис. 3.6 , б) або негативним , якщо сигнал Xзз має напрямок на зустріч сигналу Xз (знак “-” рис. 3.6, б).
Жорсткими, якщо сигнал Xзз діє завжди - і в усталених, і у перехідних режимах; Сигнал гнучкого зворотного зв’язку виробляється у перехідних режимах системи і використовується для формування тільки для динамічних характеристик ЕП.
Лінійними , якщо сигнал Xзз математично може бути описаний лінійними рівняннями. Інші зв’язки є нелінійними.
В електроприводі для регулювання його вихідних координат – швидкості, прискорення, положення – звичайно використовують зворотні зв’язки по швидкості, положенню, струму і напруги. Для використовування зворотних зв’язків по моменту необхідні дорогі та складні датчики моменту, тому їх застосовують дуже рідко.
Багато технологічних процесів потребують участі декількох виконавчих органів. У цьому разі потрібна складна система керування, Часто-густо з використанням роботів та маніпуляторів.
Одночасно слід зазначити, що ЕП може бути у двох режимах – усталеному та перехідному.
Ознакою усталеного режиму є рівність нулю усіх похідних механічних координат – вони не змінюються за часом. Наприклад робота ЕП, коли
ω= const, є усталеним режимом.
Перехідний (або динамічний ) режим – пуск, реверс, гальмування, скидання та накидання навантаження, регулювання швидкості та інше – має місце, коли хоча б одна з похідних механічних координат відмінна від нуля. Рішення рівнянь цього режиму дозволяє одержати залежність зміни координат ЕП за часом. У перехідних режимах або нагромаджується, або розсіюється енергія – механічна, електрична та теплова. Остання - дуже повільно. Механічна і електрична складають загальний електромеханічний процес. Але їх можливо розділити – електромагнітні це для обмоток.
Графіком перехідного процесу є експонента, отже існують електромагнітні і механічні постійні часу, відповідно Те та Тм. Можливо вважати, що величини Те і Тм визначають інерційність електричної та механічної частини ЕП. Якщо Те<<Тм, то процес є механічним, якщо Те і Тм є спів ставними то – процес електромеханічний.
Для побудови графіків зміни координат ЕП за часом слід знати :
від перехідного процесу (пуск, гальмування, реверс та ін.)
початкові та кінцеві значення координат ЕП.
параметри ЕП, тобто коефіцієнт підсилення (передачі) елементів та їх постійні часу.
Все це буде розглядатись у цьому курсі нижче.
