30.Суб'єкти політики: поняття і класифікація.

Sb політики - кожен, хто так або інакше, прямо чи опосередковано бере участь у пол. житті, незалежно від ступеня впливу.

Типи S політики (Алмонд, Верба):

- Паройкіальний. Живе безпосередньо інтересами найближчого оточення, украй обмежене усвідомлення пол. сис-ми як чіткого та спеціалізованого утворення.

- S-підданий. Свідоме виконання наказу, обов'язку, не володіють конкретним знанням того, можнп впливати на пол. сис-му.

- учасник, або партисипант. Найактивніший і найсвідоміший S політики.

За характером і місцем у сусп. структурі:

Соц. S політики є індивіди й різноманітні соц. спільності (соц.о-класові, етнічні, демогр.і, проф., терит.)

Інституціональними S політики є пол. інститути

Функціональні S політики - такі сусп. інститути, які не виконують пол. функцію постійно, а беруть участь у політиці лише ситуативно, за певних умов (церква, армія, ЗМІ).

Відмінності між S політики залежно від їх ставлення до влади. Одні з них (держава, правляча партія, пол.лідери) безпосередньо здійснюють процес владарювання та управління, інші (опозиційні партії, громадські організації, виборці тощо) можуть лише тією чи іншою мірою брати участь у пол. житті.

S політики мають різні динамічні якості (консер. - нація, церква, держава; наділені підвищеним динамізмом — індивіди, виборці, масові рухи популістського характеру тощо.

31. Влада як інструмент політики.

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю щодо інших, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів (авторитету, права, насильства).

2 прояви: нав’язування волі (командування), підкорення волі.

Основні поняття, які описують владу: відношення, взаємодія, воля (здатність до концентрації зусиль для досягнення певних цілей), дія, вплив (здатність певними засобами досягати певних змін у поведінці О влади)

Співвідношення політики і влади:

- В. є засобом політики

- В.виступає основною метою політики

- В. є основним інструментом політики, засобом реалізації її ф-цій.

Пол.а влада здійснюється не тільки державою, а й іншими пол. інститутами — пол. партіями, гром.-пол.и орг-ціями =>форми політичної влади.

Пол. влада – реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових та пол.норм.

Характерні риси пол. влади: верховенство, моноцентричність, публічність, легальність, різноманіття ресурсів.

Види влади:

За ступенем інституалізації:

- Урядова влада -Партійна влада –Президент -Народ

Кількісна ознака:1) Одноосібна (монократична), 2) Групова (олігархія) 3) Влада орг-цій чи структур (полігархічна)

По типу правління 1)монархічна, 2)республіканська

32. Основні політологічні концепції влади.

1.Телеологічна конц. (з точки зору мети) В. як здатність досягнення поставлених цілей. Наголошує на цілеспрямованому х-рі влади, проте тлумачить її занадто широко.

2. Біхевіористична .В. як особливий тип поведінки за якої одні люди командують, а інші підкоряються. Прагнення до влади проголошується домінуючою рисою природи людини, яка визначає її політичну поведінку. Людина вбачає у владі засіб покращення життя, в той же час – це самоціль. (Силова модель - набута влада - засіб досягнення інших благ, Ринкова – В. товар, на який поширюються відносини D та S. Ігрова - В. - своєрідна гру, за певними правилами.

3. Психологічна. В. як сублімація пригніченого лібідо (психосексуальної енергії) – З. Фройд або як психічної енергії взагалі (К. Г. Юнг). Т.ч. прагнення до влади є функцією суб’єкт. компенсації фіз.ї чи дух. неповноцінності.

4. Системна. В. «як здатність системи забезпечувати виконання її елементами взятих зобов’язань», спрямованих на реалізацію її колективних цілей.

5. Структурно-функціоналістські В.як спосіб самоорганізації людської спільноти, що грунтується на доцільності розподілу ф-цій управління. Т. ч. влада є виявом ієрархічної побудови сус-ва.

6. Реляціоністська В. як відношення між 2 партнерами, агентами, за якого один справляє визначальний вплив на іншого. ( концепція спротиву, розглядає владні відносини як такі, за яких S долає спротив O; концепція обміну ресурсами виходить із нерівномірності розподілу ресурсів у суспільстві і трактує владу як таке відношення, коли S нав'язує свою волю об'єкту в обмін на надання останньому певних ресурсів; концепція розподілу сфер впливу, має на меті пом'якшення недемокр. х-ру владних відносин як панування і підкорення. За цією концепцією владні відносини в кожному окремому випадку є пануванням — підкоренням. Ця концепція дозволяє визначити шляхи, методи й засоби впливу на сус-тво з метою досягнення соц. злагоди і забезпечення пол. стабільності.