87. Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.

Вчення та теорія, які стверджують ідеал сусп. устрою, заснованого на сусп. власності, відсутності експлуатацій, справедл. розподілі матер. благ і дух. цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості. Пріоритет надавався державі, а не індивіду.

Марксистка концепція соціалізму:

- соціалізм - незріла фаза комунізму

- „від кожного за здібностями – кожному за працю”

- забезпечення соціальної справедливості, умов для всебічного гармонійного розвитку особистості

З погляду соціал-демократії, С. – це сусп. лад, який досягається не в результаті револ. ліквідації капіталізму, а шляхом його реформування зі збереженням прив. власності, забезпечення росту серед. класу, соц. партнерства, досягненням вищого рівня соц. рівності і справедливості. Соціал-демократизм – течія, яка виступає за здійснення ідеї соціалізму в усіх сферах сусп. життя (Бернштейн).

- між соціалізмом і демократією немає прірви

- еволюція в сусп. розвитку

- орієнтація на ідеї соц.демократії

- поєднання ідеалів рівності, свободи, справедливості

- якість життя трудящих – найвища в соц. державі

- багатопартійність

- свобода дія-ті опозиції

- не визнають ніяких форм

- головне реформа, а не революція

- політика соціального партнерства

До 2-ї Св. Війни соціал-демократи здійснювали владу в багатьох країнах. Світова екон. криза 30-х рр. і наступ фашизму ослабили позиції соціал-демократії. Після війни дія-сть соц-демократії активізувалась. Згодом розвинулась в концепцію демократичного соціалізму.

С. відобразив ряд гуманних ідей і цінностей: соц.емансипація особи, забезпечення соц. прав, рівності життєвих шансів кожної людини; систематизація соц.уявлень про справедл. сусп-во з цінностями свободи і рівності, гармонійний і всебічний розвиток особи; обґрунтування ідеї досягнення соц. солідарності; ідеї контролю над стихією ринку, соц. захисту; створення соц. гарантій для демократії.

88. Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.

Екстремізм: найчастіше виникає в середовищі тих соц. верств, значення економ. і пол..функцій яких у сус-ві спадає й вони відчувають загрозу своєму соц. статусові. Для Е. хар-не вибіркове користування тими цінностями, що містяться в доктринах основ.класів. Ідеолог. і клас. орієнтація є критерієм поділу пол.. екстремізму. Осн. різновидами лівого екстремізму є анархізм і троцькізм, різновидом правого екстремізму — фашизм.

Фашизм (лат. fasio, італ. fascismo пучок, зв'язка, об'єднання) — це право екстреміст. пол..рух, який виник у країнах Зх.ї Європи після Першої світ. війни й перемоги Жовтневої революції в Росії. Першу фашист. орг-цію створив Б.Муссоліні. Використовуючи невдоволення сус-ва масовим безробіттям та інфляцією, знаходив прихильників у середовищі міської дрібної буржуазії, селянства й частини робітників.

Ідеологія фашизму — це войовничий антидемократизм і антикомунізм, расизм і шовінізм. В її основі лежать ідеї соціал-дарвінізму про бор-бу видів і рас. Особл. місце в ідеології фашизму посідає концепція нації як вищої і вічної реальності, заснованої на спільності крові.

Анархізм (від гр. anarchia-безвладдя) — це ідейно-пол. течія, яка прогол. своєю метою знищення держави й заміну будь-яких форм примус.влади вільною і добровіл.асоціацією громадян. Як пол..течія склався в 40-70-х рр. 19 ст. в Зх. Європі. Залежно від відмінностей у підходах його прихильників до питання про шляхи досягнення прогол. цілей розрізняють: 1.Основа анархо-індивідуалізму - ідея Макса Штірнера про абсолютну свободу індивіда, який у своїх бажаннях і вчинках не має бути пов'язаним ні реліг. догмами, ні нормами права й моралі. Заперечуючи державу, зводив соц. орг-цію сус-ва до т.зв. спілки егоїстів, метою якої було б налагодження обміну товарами між незалежними виробниками на основі взаємної поваги. П. Прудон: Ідея вільного обміну.

2.Анархо-комунізм: М.О. Бакунін вваж., що держава в будь-якій формі є знаряддям гноблення мас, а тому виступав за її повне знищення революційним шляхом. Висловлювався як проти участі робітників у парламент. виборах і в дія-ті будь-яких представниц. органів влади, так і проти марксист. вчення про диктатуру пролетаріату.

П.О. Кропоткін: в основі вчення - «біолог. закон взаємної допомоги», який визначає нібито прир. прагнення людей до співпраці, а не до бор-би одних з одними. На основі добровільно укладеної між об'єднаннями людей угоди буде створена федерація, як суспільство «вільного комунізму». Перехід до федерації вільних комун, які ґрунтуються на комуністичних засадах виробництва й розподілу, можливий лише через революц. руйнування всього того, що роз'єднує людей, насамперед приват.власності й держави.

3.Анархо-синдикалізм (від фр. профспілка) ставить за мету знищення капіталіст.ладу за доп. революц. бор-би профспілок.

Троцькізм — виник на поч.. XX ст. в рос. робітн. русі як критика ленінської концепції революції і пролетарс.держави. Основу його ідеології - теорія т.зв. перманентної (неперервної) революції. Сутність цієї революції полягала не в завоюванні влади робітничим класом і переході до будівництва соціалізму в окремій країні, а в постійному поглибленні революц. змін аж до здійснення соціаліст. революції у світ. масштабі. Партійне керівництво Троцький розумів як диктатуру побудованого за зразком військ. керівництва парт. апарату, який підкоряє собі все сус-во на казармових принципах. Економіка є повністю одержавленою, управляється державою на командних засадах.

Після смерті Троцького настав неотроцькістський етап. Також ґрунтується на теорії перманентної революції. Проте наголос робиться вже не на одномоментному характері революції, а на її багатоетапності.