51. Держава і громадянське суспільство.

ГС – термін ввів Гоббс (розвив ідею Гегель, Кант, Сен-Сімон, Маркс, Пейн). Грамши: ГС – все, що не є державою, є ГС.

Засади ГС:

1. в екон сфері є приватна власність

2. в сфері сусп.. життя: розвинута асоціативна діяльність; розвиток самоврядування

3. в дух сфері: розвинута самосвідомість, самоповага і розвинуті індивід якості самої люд, розв колективізм.

Функції ГС:

- формулювання і вираз суспільних та індивід інтересів ;

- формув. і контроль держ.влади

- забезп. умов для вільного життя, розвитку людини

Взаємодія Д і ГС: Держава створює умови для існування цього сус-ва; ГС формує і контролює структури влади. Цей поділ є умовним, але якщо його немає, то не буде ні правової держави, ні ГС.

ГС і Д неможливі один без одного. Завдяки Д людська спільнота набуває цивілізованості і стає сус-вом. Держава не може існувати поза сус-ом. Вона похідна від ГС, і призначення її полягає в тому, щоб слугувати йому. ГС є противагою державі у її прагненні панування над сус-вом. У розумінні ролі держави в сус-ві є дві крайні позиції – анархізм та етатизм. Анархізм відкидає державу взагалі як орган примусу і насильства над людьми. Етатизм навпаки всіляко перебільшує роль держави в житті сус-ва. Ф-мою взаємодії Д і ГС є політичний режим, як сис-ма методів і засобів здійснення пол..влади, а різні типи пол.. режимів є різними способами цієї взаємодії. За тоталіт.режиму держава фактично поглинає ГС. За авторит.ежимів зберігається автономія особи й сус-ва в неполітичних сферах, держава не здійснює тотального контролю над сус-вом. Щодо правової держави то вона не може існувати ГС, особливість їх взаємодії за демокр.пол. режиму полягає в тому, що ГС підпорядковує собі державу і контролює її. Зв’язок ГС, з державою ґрунтується передусім на принципах демократії, вихідним є принцип народ.суверенітету. Найповніше зв’язок ГС і Д. проявляється через права і свободи особи. З одного боку конституційне проголошення й закріплення прав і свобод особи є політико правовою основою розмежування ГС і Д. З другого, права і свободи є найголовнішою ланкою, котра з’єднує ГС і Д.

52. Форми державного правління.

Ф-ма держави — сук-сть найбільш заг.ознак держави, зумовлених інституціональними, територ. і функціональними способами орг-ції влади.

Ф-ма держ.правління — спосіб орг-ції держ.влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави — глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою Ф. д. п. є прав.статус глави держави. Залежно від прав.статусу глави держави і порядку формування цього вищого органу держ.влади розрізняють дві Ф. д. п. — монархію і республіку.

Монархія — ф-ма держ.правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом довічно. Осн.суч.різновиди М. – абсолютна і обмежена (дуалістична і парламентарна) - визначаються співвідношенням повноважень законод. і викон. влади, розподілених між монархом, парламентом і урядом в країні.

Абсолютній М. : юридичне і фактичне зосередження усієї повноти держ. влади в руках монарха.

Дуалістична М. : поділ держ. влади між монархом і парламентом за домінування влади монарха.

Парламентарна : формальне верховенство парламенту в сис-мі орг-ції держ.влади.

Республіка — ф-ма держ.правління, за якої суверенне право на владу належить громадянам (народу), а вищі органи держави або обираються населенням, або формуються парламентом.

За такими ознаками, як спосіб обрання глави держави (на заг. виборах чи парламентом); S формування уряду (президент чи парламент); пол.. відповідальність уряду (перед президентом чи парламентом),

розрізняють два основні різновиди Р. — президентську і парламентарну

Основними ознаками президентської республіки є:

1. жорсткий поділ влади і збалансована система стримувань і противаг;

2. обрання президента на загальних виборах;

3. поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента і, як правило, відсутність посади прем'єр-міністра;

4. формування уряду президентом за обмеженої участі парламенту;

5. відсутність пол..відповідальності уряду перед парламентом;

6. відсутність права президента на розпуск парламенту;

7. відсутність інституту контрасигнатури — скріплення актів президента підписами міністрів

8. відсутність у президента права законодавчої ініціативи.

Парламентарна республіка хар-ся:

1. обрання президента парламентом або особливою колегією, що утворена на його основі;

2. здійснення повноважень глави держави і глави виконавчої влади різними особами, наявність посади прем'єр-міністра;

3. обмеженість владних повноважень президента і віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави;

4. формування уряду парламентом за номінальної участі президента;

5. пол.. відповідальність уряду перед парламентом;

6. право президента розпустити парламент, що контролюється урядом;

7. контрасигнування актів президента прем'єр-міністром та/або міністром, відповідальним за їх виконання.

Республіка змішаного типу — республік.ф-ма держ. правління, що хар-ся поєднанням елементів президентської і парламентарної республік.

Основними ознаками Р. з. т. є:

1. обрання президента, як правило, на заг. виборах і наділення його юридично й фактично шир. повноваженнями;

2. формування уряду спільно – президентом і парламентом

3. подвійна пол.. відповідальність уряду — перед президентом і парламентом:

4. механізм підпорядкув.президента уряду – інститут контрсигнатури

5. уряд – президенту – через інститут пол..відповідальності

6. дуалізм виконавчої влади — розподіл повноважень із її здійснення між президентом та урядом;

7. право президента на розпуск парламенту за настання певних підстав;

8. право президента на законодавчу ініціативу.

9. наявність інституту контрсигнатури, який може мати реальний або формальний характер.