- •1. Предмет і структура політології як науки.
- •2. Основні методи політологічних досліджень.
- •3. Основні категорії і функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Політична думка Стародавнього Сходу.
- •6. Політичні вчення античності.
- •7. Європейська політична думка Середньовіччя.
- •8. Політичні вчення епохи Відродження і Просвітництва.
- •10. Політичні вчення в країнах Західної Європи в період революцій XVII ст.
- •9. Політичні ідеї н.Макіавеллі та сучасність.
- •11. Політичні вчення у Франції XVIII ст.
- •12. Політичні ідеї в концепціях представників німецької класичної філософії.
- •13. Становлення і розвиток марксистської концепції політики.
- •14. Політичні ідеї Київської Русі
- •15. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
- •16. Консервативний напрям в історії політичної думки України.
- •17. Радикально-націоналістичний напрям в історії політичної думки України
- •18. Концепції еліт в українській політичній думці
- •19. Соціалістичний напрям в українській політичній думці.
- •20. Політичні ідеї засновників унр
- •21. Консервативний напрям в російській політичній думці
- •22. Становлення і розвиток лібералізму в Росії
- •23. Ліворадикальний напрям у російській політичній думці
- •24. Особливості розвитку політичної науки Заходу у XX ст.
- •25. М. Вебер як дослідник політики.
- •26. Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •27. Основні концепції політики.
- •28. Специфіка та структура політичної діяльності.
- •29.Політичне рішення в структурі політичної діяльності.
- •30.Суб'єкти політики: поняття і класифікація.
- •31. Влада як інструмент політики.
- •32. Основні політологічні концепції влади.
- •34. Легітимність політичної влади
- •35. Соціальні відносини як відносини політичні.
- •36. Соціальна стратифікація і політика.
- •37. Соціальна політика і соц.Справедливість.
- •38. Етнонаціональні спільноти як Sти та Oти політики.
- •39. Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.
- •40. Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •41. Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •42. Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •43. Основні політологічні концепції демократії.
- •44. Політичні принципи демократії
- •45. Проблеми становлення демократії в Україні.
- •46. Поняття та структура політичної системи.
- •47.Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •48. Політична система України.
- •49. Держава, її основні ознаки та функції.
- •50. Правова держава та проблеми її побудови в Україні
- •51. Держава і громадянське суспільство.
- •52. Форми державного правління.
- •53. Форми державного устрою.
- •54. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •55. Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •56. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •57. Основні ознаки і функції політичних партій.
- •58. Типологія політичних партій.
- •59. Сучасні партійні системи.
- •60. Становлення багатопартійності в Україні.
- •61. Групи інтересів і політика.
- •62. Сутність та основні типи політичних режимів.
- •63. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.
- •64. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •65. Сутність і структура політичної свідомості.
- •66. Політична ідеологія та її функції.
- •67. Політика і мораль.
- •68. Політика і релігія.
- •70. Політична культура сучасного українського суспільства
- •71. Політична поведінка особи.
- •72. Політична соціалізація.
- •73. Роль змі у політичному житті суспільства
- •74. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •75. Елітаризм і демократія.
- •76. Бюрократія як соціально-політичне явище
- •77. Бюрократія і демократія
- •78. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •79. Типологія політичного лідерства.
- •80. Вимоги до сучасного політичного лідера
- •81. Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •82.Сутність і основні концепції зовнішньої політики.
- •83. Основні цілі і засоби здійснення зовнішньох політики держави.
- •84. Зовнішня політика України в сучасний умовах.
- •85. Генезис та основні риси консерватизму як ідейно-політичної течії сучасності.
- •86. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •87. Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •88. Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •89. Сутність та різновиди політичної символіки
- •90. Специфіка мови як одного із засобів політики
- •91. Основні методи політичного прогнозування.
- •92. Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •93. Особливості політичного маркетингу та менеджменту.
- •94. Сутність та різновиди політичного іміджу.
- •95.Політичне маніпулювання та технології його здійснення.
- •96.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •98.Політична кампанія та її планування й проведення.
- •99.Сутність та функції політичних міфів.
- •100. Реклама, пропаганда та агітація в сучасному політичному житті.
70. Політична культура сучасного українського суспільства
У заг. рисах укр. пол. культура (УПК) поєднує різні сис-ми цінностей (тоналіт. і демокр.), часом несумісні пол. орієнтації та діаметрально протилежні типи пол. свідомості, але залишається об’єкт.показником стану сус-ва.
Пол. культура - це вироблений тривалим істор.досвідом алгоритм сусп. уявлень про світ політики, сук-сть зразків поведінки, що визначають ставлення громадян до пол. життя.
Б. Цимбалістий .Особливості історії України, що вплинули УПК:
1. Багатовікова бездержавність;
2. Включення укр. територій до складу ін. держав (психол., побут. і пол. відчуження між частинами укр. народу).
3. Денаціоналізація провідних верств укр. народу:
Риси пол..культури укр.. сус-ва:
- культура маргінального сусп-ва;
- підданський тип пол. культури
- характер УПК визначає й регіон. менталітет, зумовлений міжконфес. відмінностями
- полісуб’єктність;
- демагогічне та популістське забарвлення, конфліктний хар-тер;
- функціонує за інерцією(комплекси нац.меншовартості, нездатність адекв.оцінки нац.інтересів, схильність розраховувати на зовн. допомогу, ніж на власні сили);
- правовий нігілізм;
- ідеологізоване мислення; нерозвинений індивідуалізм;
- носить несформований хар-тер.
Рудакевич. Чинники формування пол. культури: 1) лібералізацію сусп-х відносин; 2) пропагування знань про істор. досвід укр. та інших народів, суч.досягнення; 3) підтримка різн. ініціатив, новацій, експериментів, вивч. і поширення вітч. пол. досвіду; 4) залучення науковців до розробки пол. технологій і програм; 5) законодавче закріплення продуктивних пол. ідей, норм, інституцій та розробка сис-ми заходів їх використання.
71. Політична поведінка особи.
Пол. поведінка - будь-яка форма участі у здійсненні влади або протидії її здійсненню.
М. Вебер. Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією.
Польські дослідники. 2 осн. типи: відкритий (пол. дія) і закритий (пол. бездіяльність, або іммобільність).
Відкрита пол. поведінка особа може виконувати такі пол.. ролі: 1) звичайний член сус-ва, громадянин із незначним пол. впливом, незначною активністю та інтересом до політики: 2) громадянин – член гром. орг-ції, сусп. руху або декількох орг-цій; 3) громадянин – член суто пол. орг-ції, який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у пол. житті; 4) громадський, особливо пол. діяч; 5) профес.політик; 6) пол. лідер – загальновизнаний пол. діяч, керівник пол. партії.
Закрита пол.. поведінка: 1) виключеність з пол. відносин через низький рівень розвитку особи або сусп. розвитку взагалі; 2) пол. виключеність як рез-тат заорганізованості пол. сис-ми, розчарування в пол. інститутах і лідерах і байдужості до їхньої діяльності; 3) пол. апатія як форма неприйняття пол. сис-ми; 4) пол. бойкот як вияв активної ворожості до пол. сис-ми та її інститутів.
У пол. поведінці залежно від ступеня активності її учасників виокремлюють: лідери (очолюють пол. орг-ції і рухи, сприяють їх згуртуванню й досягненню накреслених цілей; послідовники (підтримують висунуті лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам); активісти (є посередники між 1) і 2), організують учасників пол. руху, постачають лідерам інформацію про його розвиток; лідери думки – справляють на пол. орг-цію чи рух, пол. життя в цілому не організаційний, а інтелектуальний вплив.
