- •1. Предмет і структура політології як науки.
- •2. Основні методи політологічних досліджень.
- •3. Основні категорії і функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Політична думка Стародавнього Сходу.
- •6. Політичні вчення античності.
- •7. Європейська політична думка Середньовіччя.
- •8. Політичні вчення епохи Відродження і Просвітництва.
- •10. Політичні вчення в країнах Західної Європи в період революцій XVII ст.
- •9. Політичні ідеї н.Макіавеллі та сучасність.
- •11. Політичні вчення у Франції XVIII ст.
- •12. Політичні ідеї в концепціях представників німецької класичної філософії.
- •13. Становлення і розвиток марксистської концепції політики.
- •14. Політичні ідеї Київської Русі
- •15. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
- •16. Консервативний напрям в історії політичної думки України.
- •17. Радикально-націоналістичний напрям в історії політичної думки України
- •18. Концепції еліт в українській політичній думці
- •19. Соціалістичний напрям в українській політичній думці.
- •20. Політичні ідеї засновників унр
- •21. Консервативний напрям в російській політичній думці
- •22. Становлення і розвиток лібералізму в Росії
- •23. Ліворадикальний напрям у російській політичній думці
- •24. Особливості розвитку політичної науки Заходу у XX ст.
- •25. М. Вебер як дослідник політики.
- •26. Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •27. Основні концепції політики.
- •28. Специфіка та структура політичної діяльності.
- •29.Політичне рішення в структурі політичної діяльності.
- •30.Суб'єкти політики: поняття і класифікація.
- •31. Влада як інструмент політики.
- •32. Основні політологічні концепції влади.
- •34. Легітимність політичної влади
- •35. Соціальні відносини як відносини політичні.
- •36. Соціальна стратифікація і політика.
- •37. Соціальна політика і соц.Справедливість.
- •38. Етнонаціональні спільноти як Sти та Oти політики.
- •39. Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.
- •40. Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •41. Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •42. Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •43. Основні політологічні концепції демократії.
- •44. Політичні принципи демократії
- •45. Проблеми становлення демократії в Україні.
- •46. Поняття та структура політичної системи.
- •47.Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •48. Політична система України.
- •49. Держава, її основні ознаки та функції.
- •50. Правова держава та проблеми її побудови в Україні
- •51. Держава і громадянське суспільство.
- •52. Форми державного правління.
- •53. Форми державного устрою.
- •54. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •55. Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •56. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •57. Основні ознаки і функції політичних партій.
- •58. Типологія політичних партій.
- •59. Сучасні партійні системи.
- •60. Становлення багатопартійності в Україні.
- •61. Групи інтересів і політика.
- •62. Сутність та основні типи політичних режимів.
- •63. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.
- •64. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •65. Сутність і структура політичної свідомості.
- •66. Політична ідеологія та її функції.
- •67. Політика і мораль.
- •68. Політика і релігія.
- •70. Політична культура сучасного українського суспільства
- •71. Політична поведінка особи.
- •72. Політична соціалізація.
- •73. Роль змі у політичному житті суспільства
- •74. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •75. Елітаризм і демократія.
- •76. Бюрократія як соціально-політичне явище
- •77. Бюрократія і демократія
- •78. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •79. Типологія політичного лідерства.
- •80. Вимоги до сучасного політичного лідера
- •81. Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •82.Сутність і основні концепції зовнішньої політики.
- •83. Основні цілі і засоби здійснення зовнішньох політики держави.
- •84. Зовнішня політика України в сучасний умовах.
- •85. Генезис та основні риси консерватизму як ідейно-політичної течії сучасності.
- •86. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •87. Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •88. Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •89. Сутність та різновиди політичної символіки
- •90. Специфіка мови як одного із засобів політики
- •91. Основні методи політичного прогнозування.
- •92. Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •93. Особливості політичного маркетингу та менеджменту.
- •94. Сутність та різновиди політичного іміджу.
- •95.Політичне маніпулювання та технології його здійснення.
- •96.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •98.Політична кампанія та її планування й проведення.
- •99.Сутність та функції політичних міфів.
- •100. Реклама, пропаганда та агітація в сучасному політичному житті.
53. Форми державного устрою.
Ф-ма держави — сук-сть найбільш заг.ознак держави, зумовлених інституціональними, територ. і функціональними способами орг-ції влади.
Ф-ма держ. устрою - це спосіб територ.орг-ції держави, який визначається принципами взаємовідносин держави як цілого та її територ.складових. 2 осн. Ф. д. у. — унітарну і федеративну;
Унітарна держава — держава, територія якої скл. з адміністр. або політико-адміністр.одиниць.
- єдина конституція, норми якої застосовуються на всій території держави без будь-яких вилучень або обмежень;
- єдина сис-ма вищих органів держ.влади, юрисдикція яких також поширюється на всю територію держави;
- єдина сис-ма права;
- єдина суд.сис-ма;
- єдине громадянство.
Федерат.держава — держава, територія якої скл. з держ.утворень, наділених юрид. і певною пол.. самостійністю.
Верховенство на території S-ів федерації мають центральні (федеральні) органи держ.влади.
- територія скл.з держ.утворень
- наявність поряд із федер. конституцією і федер.законами конституцій і законів S-ів федерації за верховенства федер. законодавства;
- наявність у S-ів федерації власної прав.сис-ми, яка грунт.на К. S федерації
- наявність у S-ів федерації власної сис-ми органів закон., вик., суд.влади
- двопалатна структура федер- парламенту, в якому верхня палата забезпечує представництво S-ів федерації;
- існування поряд із федеральним громадянством громадянства суб'єктів федерації.
54. Основні типи сучасних виборчих систем.
Виб.сис-ма (у шир.знач.) - це сук-ть норм, що забезпечують участь громадян у формуванні виборних органів держ. влади та органів місц.самоврядування.
В. с. регулюється прав.нормами, що в сукупності становлять виб.право.
Принципи В. с. в демокр. державах:
- загальне, рівне і пряме виб.право при таємному голосуванні;
- свобода передвиборчої агітації;
- рівність прав кандидатів у вибор.кампанії.
В.с. (у вузьк.знач.) — це спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних органах.
Мажоритарна ВС (від фр. majorite - більшість) – сис-ма виборів, за якої виборці голосують за конкр. кандидатів, і обраними вваж. ті з них, хто отримав більшість голосів.
Залежно від вимог до більшості, необхідної для перемоги на виборах, розрізняють МВС:
- абсолют.більшості: обраним вваж. той кандидат, який отримав у виборч.окрузі більше від половини всіх голосів виборців, внесених до списку виборців. якщо жоден кандидат не набирає абсолют.більшості голосів, проводиться 2 тур, у якому беруть участь лише ті 2 кандидати, що набрали в 1му турі найбільшу кіл-ть голосів, обраним вваж. той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник;
- відносн.більшості: обраним вваж. кандидат, який набрав у виборч. окрузі найбільше число голосів виборців порівняно з іншими кандидатами, кожним окремо;
- кваліфік.більшості: переможець повинен отримати не менше від заздалегідь установленої законом більшості голосів. Залежно від того, якою є встановлена законом більшість, розрізняють абсолютну (більше за 50 відсотків) і відносну (до 50 відсотків) кваліфіковану більшість. Якщо у 1 турі жоден із кандидатів не набрав кваліфікованої більшості голосів, то проводиться 2 тур виборів, як і за М. в. с абсолютної більшості .
Пропорційна ВС — сис-ма виборів, за якої виборці голосують за списки кандидатів у депутати від пол..партій (виб.блоків партій), а депутат.мандати у представницькому органі отримуються партіями (блоками) пропорційно до к-ті поданих за них голосів.
К-сть мандатів від кожного виб.округу визначається залежно від чисельності його населення. Партії висувають окремий список своїх кандидатів у депутати в кожному окрузі.
Для визначення результатів голосування в окрузі обчислюється виборча квота — мін. число голосів, необхідне для отримання одного депутатського мандата. Мандати між партіями розподіляються діленням числа отриманих ними голосів на виборчу квоту. Мандати всередині списку партії розподіляються, як правило, відповідно до того порядку, в якому прізвища кандидатів розташовані у списку.
Встановлюється виборчий бар'єр — мінімальна частка голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, яку необхідно набрати партії чи блоку для того, щоб отримати право брати участь у розподілі депутатських мандатів.
Змішана ВС - вс, в якій поєднуються мажор. і пропорц.виб.сис-ми). За 3. в. с. одна частина депутатів представницького органу обирається за мажор.виб.сис-ю, а інша — за пропорційною. Комбінуються також притаманні цим системам способи підрахунку голосів.
