- •1. Предмет і структура політології як науки.
- •2. Основні методи політологічних досліджень.
- •3. Основні категорії і функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Політична думка Стародавнього Сходу.
- •6. Політичні вчення античності.
- •7. Європейська політична думка Середньовіччя.
- •8. Політичні вчення епохи Відродження і Просвітництва.
- •10. Політичні вчення в країнах Західної Європи в період революцій XVII ст.
- •9. Політичні ідеї н.Макіавеллі та сучасність.
- •11. Політичні вчення у Франції XVIII ст.
- •12. Політичні ідеї в концепціях представників німецької класичної філософії.
- •13. Становлення і розвиток марксистської концепції політики.
- •14. Політичні ідеї Київської Русі
- •15. Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
- •16. Консервативний напрям в історії політичної думки України.
- •17. Радикально-націоналістичний напрям в історії політичної думки України
- •18. Концепції еліт в українській політичній думці
- •19. Соціалістичний напрям в українській політичній думці.
- •20. Політичні ідеї засновників унр
- •21. Консервативний напрям в російській політичній думці
- •22. Становлення і розвиток лібералізму в Росії
- •23. Ліворадикальний напрям у російській політичній думці
- •24. Особливості розвитку політичної науки Заходу у XX ст.
- •25. М. Вебер як дослідник політики.
- •26. Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •27. Основні концепції політики.
- •28. Специфіка та структура політичної діяльності.
- •29.Політичне рішення в структурі політичної діяльності.
- •30.Суб'єкти політики: поняття і класифікація.
- •31. Влада як інструмент політики.
- •32. Основні політологічні концепції влади.
- •34. Легітимність політичної влади
- •35. Соціальні відносини як відносини політичні.
- •36. Соціальна стратифікація і політика.
- •37. Соціальна політика і соц.Справедливість.
- •38. Етнонаціональні спільноти як Sти та Oти політики.
- •39. Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.
- •40. Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •41. Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •42. Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •43. Основні політологічні концепції демократії.
- •44. Політичні принципи демократії
- •45. Проблеми становлення демократії в Україні.
- •46. Поняття та структура політичної системи.
- •47.Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •48. Політична система України.
- •49. Держава, її основні ознаки та функції.
- •50. Правова держава та проблеми її побудови в Україні
- •51. Держава і громадянське суспільство.
- •52. Форми державного правління.
- •53. Форми державного устрою.
- •54. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •55. Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •56. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •57. Основні ознаки і функції політичних партій.
- •58. Типологія політичних партій.
- •59. Сучасні партійні системи.
- •60. Становлення багатопартійності в Україні.
- •61. Групи інтересів і політика.
- •62. Сутність та основні типи політичних режимів.
- •63. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.
- •64. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •65. Сутність і структура політичної свідомості.
- •66. Політична ідеологія та її функції.
- •67. Політика і мораль.
- •68. Політика і релігія.
- •70. Політична культура сучасного українського суспільства
- •71. Політична поведінка особи.
- •72. Політична соціалізація.
- •73. Роль змі у політичному житті суспільства
- •74. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •75. Елітаризм і демократія.
- •76. Бюрократія як соціально-політичне явище
- •77. Бюрократія і демократія
- •78. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •79. Типологія політичного лідерства.
- •80. Вимоги до сучасного політичного лідера
- •81. Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •82.Сутність і основні концепції зовнішньої політики.
- •83. Основні цілі і засоби здійснення зовнішньох політики держави.
- •84. Зовнішня політика України в сучасний умовах.
- •85. Генезис та основні риси консерватизму як ідейно-політичної течії сучасності.
- •86. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •87. Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •88. Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •89. Сутність та різновиди політичної символіки
- •90. Специфіка мови як одного із засобів політики
- •91. Основні методи політичного прогнозування.
- •92. Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •93. Особливості політичного маркетингу та менеджменту.
- •94. Сутність та різновиди політичного іміджу.
- •95.Політичне маніпулювання та технології його здійснення.
- •96.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •98.Політична кампанія та її планування й проведення.
- •99.Сутність та функції політичних міфів.
- •100. Реклама, пропаганда та агітація в сучасному політичному житті.
98.Політична кампанія та її планування й проведення.
Вибори — це процедура безпосереднього обрання або висунення певних осіб шляхом відкритого чи таємного (закритого) голосування для виконання громадських функцій; один із способів інституювання державної влади, найпоширеніший механізм створення органів та інституцій влади.
Політичні вибори — формування керівних органів державної влади усіх рівнів — партій, громадських організацій — призначення представників будь-якої громади, делегатів до представницьких зборів, з'їздів тощо. Політичні вибори не зводяться лише до самого тільки голосування. Це масова кампанія, широкий комплекс заходів та процедур з формування керівних органів держави. Як такі, вони включають: призначення виборів та визначення дати їх проведення; визначення виборчих округів та виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висунення та реєстрація кандидатів; проведення передвиборної агітації; власне голосування; підрахунок голосів; оприлюднення результатів голосування; проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.
Виборча кампанія — сукупність цілеспрямованих послідовних зусиль, які докладаються протягом певного визначеного законодавством проміжку часу, щоб реалізувати підтримку кандидата виборцями й забезпечити його перемогу в день виборів.
Під час виборчої кампанії відбувається: 1) формування груп прихильників та стимулювання їх активності в день виборів; 2) залучення на свій бік людей, які будуть голосувати, але ще не визначилися, за кого; 3) послаблення позицій опонентів і внесення сумнівів та суперечностей у табір противників.
Кожна виборча кампанія є унікальною. Цю унікальність визначають три умови: 1) особистість кандидата; 2) специфіка моменту — географічні, демографічні, економічні та інші обставини; 3) стратегія виборчої кампанії — політичні цілі, тема, напрям, графік, бюджет тощо.
Розрізняють такі типи виборчих кампаній:
Залежно від рівня представницької влади та розмірів виборчого округу — місцеві малого масштабу (до 5 тис. виборців); місцеві середнього масштабу (2— 20 тис); місцеві великого масштабу (20—50 тис); регіональні (понад 50 тис); регіонально середні — вибори депутатів до Верховної Ради України, мерів у містах (понад 200 тис); загальнодержавні (все населення країни);
залежно від сумісництва— або ці вибори на одному рівні, або ж на декількох рівнях;
залежно від виборчої системи виборчі кампанії проходять за мажоритарною системою, пропорційною чи змішаною системами;
залежно від умов домінування розрізняють виборчі кампанії в умовах власного домінування та виборчі кампанії в умовах домінування іншої сторони (діючий президент та кандидат у президенти).
У сучасній політології поняття «виборча технологія» порівняно нове і, як правило, пов'язане з організацією і проведенням демократичних виборів. Виборчі технології покликані забезпечити найважливішу область взаємодії громадянського суспільства і держави — передачу владних повноважень представникам суспільства за допомогою процедури виборів. У результаті цілеспрямованої політичної діяльності досягається результат: для держави — забезпечення правових норм при організації й проведенні виборчої кампанії, для суспільства — найповніша реалізація, соціальні функції виборів, для кандидатів — здійснення в рівній боротьбі з політичними конкурентами свого права представляти жителів свого округу в державних органах. При цьому виборчі технології не можуть не враховувати об'єктивних умов проведення виборів: правового поля, практики виборчих кампаній, національно-політичних традицій, організаційних і матеріальних можливостей держави.
Тож під технологією виборчої кампанії розуміють сукупність прийомів, методів та засобів впливу на виборця, які засновані на певних наукових розробках, з метою досягнення політичного успіху певною політичною силою на виборах.
Суспільство за всю свою історію винайшло лише три засоби впливу на людину: примус, маніпуляція і співробітництво. Як правило, у виборчих технологіях застосовуються всі три чинники впливу. Однак у суспільствах з розвиненою демократією провідну роль відіграє третій, найгуманніший, спосіб. Але й у найдемократичніших суспільствах не відмовляються (і не відмовляться) від маніпуляції населенням. Отже, виборчі технології—це сукупність політико-організаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певного політика, групи політиків, політичної організації чи їх об'єднання.
Виборчі кампанії, незалежно від типу виборів, мають однакові основні етапи, межі яких визначено типовими політичними подіями.
Після оголошення про призначення виборів висувають кандидатів у депутати. Цей період закінчується реєстрацією кандидатів виборчою комісією. Потім настає період передвиборної боротьби, який закінчується голосуванням. Голосування може проводитися в один чи кілька турів. Після голосування настає період підбивання підсумків виборів і включення обраного представника до активної діяльності у межах органу влади.
