63. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.

Пол.режим — сис-ма методів і засобів здійснення пол..влади в країні. Трансформація, тобто перетворення, пол..режимів може відбуватися як у напрямі переходу від тоталітаризму та авторитаризму до демократії, так і у зворотному напрямі.

Авторитаризм іманентно притаманний будь-якій пол..владі, яка постійно виявляє тенденцію до розширення своїх повноважень і встановлення тотального контролю над сус-вом.

Особливості трансформації:

1)перехід від монізму до плюралізму;

2)від принципу конфронтації до компромісу та консенсусу;

3)від концентрації до розподілу влад;

4)від одно- до багатопартійності;

5)розвиток інститутів ГС;

6)зміна свідомості, психології людини.

Умови трансформації: 1.Внутрішні: соціально-економічні, культурні. 2.Зовнішні: вплив світової економічної ситуації, міжнародні події.

Шляхи трансформації: поступовий, еволюційний, революційний, циклічний.

Є.Вятр- загальний досвід руху авторитарних режимів до демократичних, дійшов висновку, що перехід до демократії є найбільш ймовірним в умовах мирних змін і відбувається у 3х формах:

1) реформи з гори - відбуваються тоді коли автократичні правителі з власної волі вирішують змінити пол. сис-му;

2) швидкий розпад влади – (абдикація) озн.крах авторитарного режиму, в історії короткий проміжок часу (участь і поразка у війні).

3) реформа у узгодження між владою і опозицією ґрунтується на компромісі в інтересах країни, народу між правлячими і опозиційними силами.

64. Сутність, структура і функції політичної культури.

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створені і створюються людством.

Політична культура – накопичений людством досвід у пол..сфері.

Термін «політична культура» ввів Гердер. Концептуальне осмислення пол..культури як складової пол..життя та об'єкта ви¬вчення політології було здійснено лише в 50—60-ті роки XX ст.

1)Г. Алмонд і С. Верба. Започаткували підхід до розуміння політичної культури як сукупності орієнтацій індивідів стосовно пол..об'єктів.

2)Інший підхід розглядає пол..культуру як органічну єдність пол..свідомості й пол..поведінки.

Є. Вятр «політична культура — це сук-ть позицій, цінностей і зразків поведінки, які стосуються взаємовідносин влади і громадян».

3)Відповідно до цього підходу поряд з пол..свідомістю й поведінкою до пол..культури долуча¬ються також способи функціонування пол..інститутів.

Складові ПК будуються з 3-х орієнтацій:

1. Когнітивні (пізнавальні) орієнтації: знання про політику, про ті ролі, які виконують S в пол.сис-мі.

2. Афективні орієнтації – різноманітні почуття, які переживаються людьми щодо політики

3. Оціночні орієнтації – оцінки щодо всього, що є в політиці

Структура №2: культура мислення в політиці, культура поведінки в політиці, культура орг-ції, культура функціонування.

65. Сутність і структура політичної свідомості.

Політична свідомість - одна з найважливіших форм сусп.свідомості, що відображає пол..буття людини і може бути визначена як сук-ть знань, ідей, поглядів, орієнтацій та установок індивідів і соц.спільностей стосовно пол..сис-ми та їхнього місця в ній. Два рівні пол..свідомості:

Буденна пол..свідомість – це несистематиз.масові уявлення про політику. Вона виникає стихійно, безпосередньо з повсякд.практики й відображає пол..явища і процеси поверхово, не проникаючи у їх суть. Але й на цьому рівні свідомість має пізнавальну цінність, є одним із джерел теорет.свідомості. Більшість людей сприймає політику саме на рівні буденної свідомості – відбув. швидка реакція людей на пол.. події, а їхнє ставлення до пол..влади формується насамперед через факти повсякд.життя. Оск. гол. джерелом формування буденної пол.. свідомості є повсякденна практ.дія-ть, то нерідко її наз. ще емпір.пол..свідомістю. Проте буденна свідомість не зводиться до емпіричної, бо, крім набутих у практ. дія-ті знань, до її складу входять також елементи знань ідеологіч. і теоретичних.

Теоретична пол..свідомість – це сук-ть ідей, поглядів, учень, які виникають на основі наук.досл-ня пол..явищ і процесів. Теоретична пол..свідомість має багато спільного з пол..ідеологією, проте вони не є тотожними. Систематизовані, теорет. знання складають основ.зміст ідеології, але крім цих знань ідеологія містить ще й ціннісний аспект, пов'язаний з вираженням нею класових інтересів. Якщо теоретичне знання ґрунтується передусім на фактах, то ідеологія – на цінностях, що відбивають інтереси того чи іншого класу.

Осн.відмінності між буденною і теоретичною свідомістю полягають у їхніх пізнавальних можливостях. За сприйняття політики на науковому рівні розширюється сфера достовірних пол..знань, науковий аналіз дає можливість з'ясувати глибинні причини пол..явищ і процесів, закономірностей їхнього розвитку. Буденна ж свідомість сприймає політику поверхово, набуті нею знання мають кон'юнктурне, особистісне забарвлення. Багато з орієнтацій, які складають пол.. культуру, закладені в людях підсвідомо і часто виявляються в них мимоволі, без попередніх роздумів.