75. Елітаризм і демократія.

Теорія демократії як правління народу і теорія еліт як правління незначної меншості суперечать одна одній. Г. Моска, В. Парето і Р. Міхельс розв'язували цю суперечність на користь теорії еліти, ставлячи під сумнів можливість демократії.

Концепції демократичного елітизму: конкуруючих еліт Й. Шумпетера, відкритості еліти Г. Лассуела, рухливих еліт Н. Боббіо, рівних можливостей К. Манхейма, вертикальної демократії Дж. Сарторі.

Йозеф Шумпетер. Демократія як безпосереднє правління народу неможлива та недоцільна. Суть «нової» демократії полягає в здобутті влади елітами шляхом конкуренції. Правляча еліта необхідна для будь-якого суспільства, у тому числі і для дем., характерна риса якого – конкуренція еліт за позиції влади, а також відкритість еліти для оновлення талановитими, здібними, високомор. представниками народу. Значення електорату обмежується участю в оновленні та зміні еліти. Контроль виборців за елітами - відмова під час переобрання. «Правління народу» заміняє на «правління, схвалене народом».

Дж, Сарторі. Демократія не тільки не заперечує еліту, а, навпаки, передбачає її. Демократія має горизонтальний (принципі рівності і означає правління народу) і вертикальний виміри (ґрунтується на принципі свободи і означає владу множинних конкуруючих меншин, або поліархію). Критерії для виокремлення контролюючих у системі вертикальної демократії меншин (альтиметричний і мерітократичний). «Демократія повинна являти собою (а) селективну поліархію і (б) поліархію за основою достоїнств (заслуг).

76. Бюрократія як соціально-політичне явище

Бюрократія – с-ма управління сусп.справами, що спирається на розгалужену та ієрархізовану структуру чиновницького апарату. Похідним від бюрократії є бюрократизм - вивищення державних службовців над сус-вом і громадянами, абсолютизацію ними власних інтересів під виглядом держ., невиправдану заорганізованість у вирішенні в держ. установах тих чи інших важливих для громадян питань. Передумовою існування Б. є специфічна професійна упр. діяльність. Як соціальна верства бюрократія виступає групою осіб (у сучасному суспільстві – спеціалістів), які професійно виконують адм. функції в межах пол. структур та орг-цій. Її роль у політиці - виконання функцій посередника між елітою і рештою сус-ва.

Основні аспекти в змісті поняття:

1. Б. як певна с-ма упр-ня 2. Б. як певна соц.група 3. Б. як феномен політики

Риси бюрократії за Вебером:

 службова ієрархія

 чіткий розподіл праці в цій ієрархії

 чітко встановлені права та обов’язки членів упр. бюр.ї орг-ції

 чітке виконання певних правил і процедур

М. Вебер.Бюрократія - елемент рац. типу держ устрою, втілює найефект. і найрац. способи управління орг-ціями. Проводив принципове розмежування між політичною і бюрократичною діяльністю. Розділяє два типи раціональної бюрократії: 1) традиційна «патримоніальна» (царина державне управління, збереження традиційних структур суспільства) і 2) сучасна раціональна (сфера приватногосподарської діяльності). Обидва типи бюрократії здійснюють взаємний вплив, проникають у суміжні сфери. Так відбувається часткова раціоналізація держ. бюрократії, що підвищує ефективність держ. управління.

Аспекти організації емпіричних досліджень феномену Б.: 1) ідеальний тип або організація (Вебер); 2) умови бюрократизації та розвитку формалізму в організаційній системі (Мішель); 3) дослідження адміністрації спрямовані на розкриття ефективних методів управління; 4) розвиток теорії організації; 5) дослідження Б. як соціальної системи (Мертон, Блау); істор. і порівняльні дослідження Б.