42. Регіональні особливості природно-ресурсного потенціалу.

Природно-ресурсний потенціал - частина всієї сукупності багатств природи, що безпосередньо є об'єктом природокористування. Природні ресурси – тіла й чинності природи, які за певних умов можуть використовуватися для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови – тіла й чинності природи, що мають істотне значення для життя й діяльності суспільства, але не беруть особистої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.

Виділяють 5 головних груп ресурсів:

1)Мінеральні (корисні копалини); 2)Земельні (ґрунтові) ресурси;

3)Водні ресурси ; 4)Рослинні ресурси;

5)Тваринні ресурси (рибні й мисливське-промислові).

Характеристика природно-ресурсного потенціалу: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу й розміщення ресурсного потенціалу.

Структура природно-ресурсного потенціалу:

1. Компонентна – характеризує внутрішньо й міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових і т.д.)

2. Територіальна – різноманітні форми просторового розміщення природно-ресурсних комплексів.

3. Організаційна - відновлення й ефективність експлуатації природних ресурсів.

4. Функціональна - вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій і господарських комплексів.

Залежно від ролі в процесі матеріального виробництва природні ресурси діляться на два види:

- Ресурси, які безпосередньо служать як засобу існування людей (природна родючість ґрунтів, риба в морях, ріках, звірі в лісах і степах, природні харчові ресурси рослинного миру - плоди, корінь і т.д.);

- Ресурси, що є джерелом коштів праці (метали, паливо, дерево, будівельне камінь, енергія води, сонця й т.д.).

Типи й види природних ресурсів

- исчерпаемые: а) не поновлювані (корисні копалини); б) відносно поновлювані (ґрунт, дерева більших віків) в) возобновимые (рослинний і тваринний мир).

- невичерпні (сонячна радіація, енергія води, вітру).

За народно-господарським значенням корисні копалини країни діляться на дві групи: а) балансові, використання яких економічно доцільно і які відповідають промисловим вимогам по якості сировини й горнотехническим умовам експлуатації; б) забалансові, використання яких економічно недоцільно по різних причинах (мала потужність, низьке втримування компонентів, складність експлуатації й т.д.).

43. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу Україна.

44. Економічна оцінка природних ресурсів.

45. Технологічна оцінка природних ресурсів.

Використання в економічній системі природних ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: технологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виражається в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.

Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують передусім методичні підходи, засновані на категоріях ренти та ефективності.

При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобігання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додаткові витрати з соціальних фондів тощо.

Для розміщення галузей народного господарства велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничо-технічними умовами експлуатації; позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів корисних копалин: А — докладно розвідані та вивчені; В і СІ — розвідані менш докладно; Сг — оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, СІ, СІ разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експлуатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.